Генерал-майор Ігор Вікторович Плахута стоїть на чолі Сил територіальної оборони Збройних сил України з лютого 2024 року, перетворюючи волонтерський запал на потужний щит країни. Цей чоловік з Кіровоградщини, народжений 1 вересня 1967-го в селі Коробчине, пройшов шлях від лейтенанта, що очищав радіоактивний Чорнобиль, до стратега, який інтегрує дрони та робототехніку в оборону. Під його командуванням ТрО стали не просто резервом, а ключовим гравцем на гарячих напрямках – від Києва до Покровська, де 119 батальйонів тримають фронт.
Його призначення у розпал повномасштабної війни викликало дискусії через минуле в МВС, але практика показала: Плахута – прагматик, який фокусується на результатах. У 2025-му його бригади знищили сотні цілей ППО, а сам генерал вручає нагороди бійцям, наголошуючи, що перемога – найвища відзнака. Сьогодні, на початку 2026-го, ТрО під його орудою впроваджують новітні технології, доводячи, що територіальна оборона – це не “другорядні сили”, а еліта, готова бити ворога будь-де.
Раннє дитинство на Кіровоградщині: корені стійкості
Степами Новомиргородського району, де поля золотяться соняхами, виріс хлопець, чиє життя стало втіленням української незламності. Коробчине – тихе село, де вітер шепоче історії про працьовитих людей, – стало колискою для Ігоря Плахуті. З дитинства він мріяв про форму, про честь захищати Батьківщину, і це не були дитячі забаганки: школа в селі загартувала характер, навчила цінувати дисципліну та землю під ногами.
У 1980-х, коли Союз хитаався, юний Ігор уже бачив себе офіцером. Закінчивши середню освіту, він подав документи до Алматинського вищого загальновійськового командного училища – далекого, але престижного. Там, серед казахстанських степів, формувалася основа: тактика, стрільба, лідерство. Випускник 1988-го повернувся лейтенантом до Київського військового округу, не підозрюючи, що перше хрещення вогнем чекатиме за лічені місяці.
Освіта як фундамент кар’єри: від училища до стратегічних вершин
Алматинське училище дало Плахуті перші крила – базові навички командування, що витримали перевірку часом. Але амбіції вели далі: у 1998-му, уже майором, він вступив до магістерської програми Національної академії оборони України на оперативно-тактичному факультеті. Два роки інтенсивного навчання перетворили досвідченого офіцера на тактика, здатного керувати бригадами.
Кульмінацією став 2009-й: курс вищого керівного складу стратегічного рівня в Національному університеті оборони. Тут Плахута опанував глобальні доктрини, логістику великих операцій – знання, які згодом знадобляться в ТрО. Ця освіта не просто папери: вона як компас у штормі, що спрямовує рішення від локальних боїв до національної стратегії.
Чорнобильський виклик: півроку в пеклі невидимого ворога
Весна 1988-го: вибух на ЧАЕС розкидав радіацію, як отруйний попіл. Двадцятирічний лейтенант Плахута прибув на зону, де кожен подих – ризик. Півроку він організовував підрозділи: знімав забруднений ґрунт, будував укріплення “Саркофага”, стежив за безпекою бійців. “Ризикуючи здоров’ям заради майбутнього”, – згадують колеги з izum.ua.
Цей досвід загартував не лише тіло, а й волю. Плахута бачив, як невидима загроза краде сили, але тримав строй. Після Чорнобиля – служба в Національній гвардії з 1991-го, бригада морської піхоти в Криму, де в 1998-му як заступник командира зустрічав виклики переходу від радянської армії до української. Медаль “За військову службу Україні” 31 липня 1998-го стала першим визнанням.
Вершина престижу: командир Президентського полку та Десни
2004–2008 роки – ера елітної служби. Командир Окремої президентської бригади охороняв найвище керівництво, демонструючи бездоганну дисципліну під час Помаранчевої революції. Помаранчеві хвилі не зламали строй: Плахута тримав баланс, фокусуючись на завданні.
2008–2012: на чолі 169-го Навчального центру “Десна” він кував кадри. Тисячі солдатів пройшли через його руки – від стрільби до тактики. Тут, у Чернігівщині, народжувалися лідери, готові до реальних боїв. 1 грудня 2009-го – генерал-майор, і Орден Данила Галицького 4 грудня 2006-го за зміцнення обороноздатності.
Майдан: суперечливий епізод у вихорі революції
З 2012-го Плахута очолив управління Південного територіального командування Внутрішніх військ МВС в Одесі. Грудень 2013-го – лютый 2014-го: його підрозділи охороняли урядовий квартал, розбирали барикади біля Адміністрації президента. 10 грудня 400 бійців очищали Хрещатик, відтісняючи протестувальників. Плахута спілкувався з пресою, обіцяючи не чіпати журналістів чи медиків, називаючи “людей у чорному” комунальниками.
21 лютого 2014-го зняв охорону з АП, евакуювавши підлеглих до Одеси без крові. Слідство ДБР та ГПУ не знайшло доказів злочинів – ні побиттів, ні наказів на насилля. Після Революції пішов з МВС на пенсію, ставши заступником ректора Інституту управління державної охорони при КНУ ім. Шевченка. Навчав вогневу та тактичну підготовку, зберігаючи зв’язки в армії.
Повернення в стрій: від ССО до Хортиці
З початком повномасштабного вторгнення 2022-го Плахута повернувся: спочатку заступник командира Сил спеціальних операцій, формував підрозділи. Потім – Командування Сухопутних військ, де вирішував кризи на фронті. У 2023-му – заступник командувача Оперативного командування “Хортиця” під Сирським, відповідав за підготовку ТрО, евакуацію родин, боєприпаси. Колеги називають його “кризовим менеджером”: прибуває на першу лінію, вислуховує, знаходить рішення.
11 лютого 2024-го указом Зеленського – командувач Сил ТрО, замінивши Баргилевича. Репутація серед військових – “людина діла”, патріот, лояльний.
Трансформація ТрО під командуванням Плахуті: від резерву до елітних бригад
Під його керівництвом 24 бригади ТрО – 119 батальйонів – тримають Куп’янськ, Торецьк, Покровськ. 112-та та 114-та зупинили ворога під Києвом, 119-та – на Чернігівщині, 117-та в Сумах, 127-ма в Харкові, 120-та в Бахмуті. 124-та захопила плацдарм на Дніпрі. “Вся Україна – наш дім. Немає різниці, де бити ворога!” – заявляє генерал в інтерв’ю Укрінформу (ukrinform.ua).
У 2025-му: мобгрупи ДФТГ збили 350 цілей ППО. Візити до аташе партнерів демонструють підготовку. Плахута вручає ордени Данила Галицького, медалі Міноборони. Фокус – дрони (розвідка, удари), робототехніка, автоматизовані системи. “ТрО впливає на нову доктрину”, – підкреслює він.
На 2026-й плани: змішана модель – бойові бригади + резерв, інтегрований у ЗСУ. ТрО охороняють об’єкти, підтримують регулярні сили, будують довіру з громадами.
Аналіз трендів: як Плахута модернізує ТрО
- Дронова революція: Повітряні та наземні БПЛА – must-have. У 2025-му ТрО стали лідерами з уражень.
- Робототехніка: План на 5 років – автоматизація управління, перехоплення.
- Гнучкість: Бригади діють поза регіонами, інтегруючись з ЗСУ.
- Суспільний фактор: ТрО згуртовує цивільних, формує патріотизм.
- Доктринальний зсув: Від “резерву” до “першої лінії” – унікальна українська модель.
Ці тренди, за словами Плахуті, роблять ТрО невід’ємною частиною перемоги (tro.mil.gov.ua).
Нагороди та спадщина: символ стійкості
Орден Данила Галицького (2006) за обороноздатність, медаль “За військову службу” (1998). У 2025-му вручає відзнаки бійцям “Бучанських відьом”. Спадщина – мільйони українців у ТрО, готових до спротиву.
Ось ключові етапи кар’єри в таблиці:
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| 1988 | Лейтенант, КиївВО | Ліквідація Чорнобиля |
| 2004–2008 | Командир Президентської бригади | Охорона керівництва |
| 2008–2012 | Командир “Десна” | Підготовка кадрів, генерал-майор (2009) |
| 2012–2014 | Начальник Південного ТЦ ВВ МВС | Події Майдану |
| 2022–2023 | Заступник у ССО, Сухопутних, “Хортиця” | Фронтові кризи |
| 2024–… | Командувач Сил ТрО | Модернізація, фронт 2025-2026 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, tro.mil.gov.ua.
Плахута продовжує куй ТрО як ковадло перемоги, де кожен батальйон – ударний кулак. Його історія нагадує: з маленького села до великої війни шлях прокладає не удача, а непохитна воля. А ТрО під його проводом еволюціонує, готове до нових викликів, де технології зливаються з людським духом.