Олена Фроляк: легенда “Фактів” ICTV

У яскравому вихорі українського телебачення Олена Фроляк сяє як постійна зірка, що не згасає понад два десятиліття. Народжена 19 квітня 1968 року в суворому степу Костанайської області Казахської РСР, вона перетворила дитячі мрії на реальність – стати голосом правди для мільйонів. Сьогодні, у 57 років, як шеф-редакторка та ведуча програми “Факти” на ICTV, Фроляк не просто читає новини: вона їх оживає, наповнюючи теплом гуцульської душі та сталевою професійністю. Її шлях від маленького Косова до національних дебатів – це історія наполегливості, де кожен ефір стає маленькою перемогою.

Голос Олени Фроляк узнаваний з першого слова: спокійний, але насичений емоціями, ніби гірський потік, що несе свіжі звістки з вершин. Заслужена журналістка України з 2003 року, чотириразова лауреатка “Телетріумфу”, вона модерувала ключові політичні події, брала інтерв’ю у світових лідерів і пережила з глядачами буревії історії – від Революції Гідності до повномасштабної війни. А за кадром ховається жінка, яка будує міцну сім’ю поряд з камерою, любить активний відпочинок і мріє про чисте довкілля.

Казахстанський вітер, що гнав пшеницю дорогами дитинства, загартував характер маленької Олени. Сім’я переїхала до Івано-Франківщини, коли їй виповнилося шість, і там, серед гуцульських гір, зародився її зв’язок з Україною. Ця земля дала не лише діалект, а й перші уроки журналістики – у шкільній газеті, де слова ставали мостами між людьми.

Дитинство між степами та горами: корені сили

Степовий Казахстан зустрів Олену Фроляк хуртовинами та безкраїми полями – регіон “целіни”, куди радянська влада відправила її батьків у 1960-х. Батько, випускник Чернівецького медичного інституту, працював лікарем, забезпечуючи родині повагу й захист. Маленька Олена згадує, як вітер завивав над дитсадком, а дорога вкривалася золотим пилом від розвіянного зерна з вантажівок. Ферма, скромний побут – все це формувало витривалість, ніби коріння дуба в скелястому ґрунті.

У шість років родина повернулася до Косова на Івано-Франківщині, рідного міста батька. Тут Олена вперше почула українську – не як мову, а як мелодію гуцульського діалекту. У дитсадку її дражнили “москалем”, але за місяць вона опанувала все: інтонації, слова, ритм. Музична школа стала пристрастю: дідусь подарував піаніно на день народження, бабуся мріяла про концертну кар’єру. Вчителька, щоправда, порадила обрати інший шлях, і Олена переключилася на слова – вони виявилися потужнішою зброєю.

Старша школа принесла перші публікації в газеті “Радянська Гуцульщина”. У 18 років, 1986-го, вона стала кореспонденткою відділу листів під керівництвом Людмили Городенко. Ці роки – фундамент: від редагування листів читачів до розуміння, як слова змінюють життя. Косів, з його вишиванками та трембітами, навчив любити автентичність, яка й досі пронизує її ефіри.

Освіта в Києві: від студентки до профі

Факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка став трампліном. Випускниця 1992 року, Олена поєднувала навчання з практикою в Івано-Франківську – репортаж про місцевий аеропорт приніс визнання. Тут вона зрозуміла: журналістика – не професія, а покликання, де кожен факт як цеглинка в стіні правди.

Стажування за кордоном додало глибини. У Лондоні, в штаб-квартирі BBC, Тоні Тетчер, продюсер, якого вона перекладала в Івано-Франківську, навчив етики: “Завжди попереджай інтерв’юйованого, бери відповідальність за кожне слово”. Подібні уроки на CNN у США закріпили стандарти: точність понад усе. Ці принципи стали її компасом у бурхливому медіапросторі.

Повернення до України співпало з розпадом СРСР – час можливостей. Олена відмовилася від мрії про британське ТБ заради запрошення Миколи Княжицького на національне телебачення. Це рішення змінило все.

Перші кроки на телеекранах: від регіону до столиці

Івано-Франківський телецентр 1992–1994 років – школа виживання. Репортерка, ведуча, режисерка в одній особі: бігала пішки чи на тролейбусі, поєднувала ролі. 1994–1995 – головна редакторка “3 студії”, ведуча ток-шоу “Вечірня розмова у прямому ефірі”. Тут народився стиль: близький до глядача, як гуцул до сусіда.

Короткий етап в “Інтерньюз” 1995-го переріс у прорив на СТБ/УТ-2 з “Вікна-новини” (1995–2000). Стилісти радикально змінили образ: довге волосся в коротку стрижку, макіяж мінімальний. Шок, але успіх – програма стала хітом. Тут зародився служебний роман з оператором Сергієм Соловйовим.

Цей період навчив адаптації: від регіонального ТБ до столичного – як стрибок з гори в долину, повну викликів.

Епоха “Фактів”: серце ICTV

Вересень 2000-го – дебют у “Фактах” на ICTV. Перший ефір о 12:00: нерви на межі, м’язи обличчя “замерзли” від стресу. Батько дивився стоячи в Косові, пишаючись донькою. З 2001-го – шеф-редакторка служби, з 2008-го – офіційно. Програма виросла в лідера: обідній, вечірній випуски, спецпроєкти.

Олена вела передвиборчі марафони, візити глав держав, інтерв’ю з Порошенком, Баррозу. Кульмінація – 19 квітня 2019-го, на 51-річчя, модерація дебатів Порошенка-Зеленського на “Олімпійському”. Стадіон заспівав “Многая літа” – момент вічності. Запасний телефон від Разумкова врятував таймінг.

Під її керівництвом редакція стала жіночою – 80% команда. Вплив Кисельова: точність мови. “Факти” – не просто новини, а діалог з нацією.

Нагороди: визнання майстерності

Олена Фроляк – символ успіху. Перед початком переліку нагород варто зазначити: вони відображають не лише талант, а й внесок у журналістику.

Рік	Нагорода	Номінація/Привід
2002	Телетріумф	Найкраща ведуча року
2003	Заслужена журналістка України	Державна нагорода
2007	Телетріумф	Найкраща ведуча року
2009	Орден княгині Ольги III ступеня	Внесок у журналістику
2011, 2012	Телетріумф	Найкраща ведуча року

Дані з uk.wikipedia.org та en.wikipedia.org. Ці нагороди – вершина айсберга: Focus включив її до топ-100 впливових жінок 2016-го. Кожна статуетка нагадує: професіоналізм перемагає.

Сімейне щастя: кохання за кадром

Служебний роман на УТ-2 став казкою. Сергій Соловйов, досвідчений оператор, закохався в її енергію. Знайомство – жарти про вино замість поїздки в Ізраїль, ліфтні розмови. 27 березня 1997-го – скромне весілля: 30 гостей, викуп нареченої, практичні подарунки (пилосос, холодильник). Без медового місяця – робота кликала.

Донька Наталя (1998, нині 28) – волонтерка, розбирала завали в Чернігові 2022-го. Син Антон (близько 2005, 21 рік) – студент, з почуттям гумору. Чоловік, 58-річний головний оператор ICTV, приєднався до ТрО. Разом 29 років у 2026-му: “Ми – оберіг одне для одного”. Олена любить прибирати в заміському будинку, плавати, кататися на велосипеді.

Ви не повірите, але Олена Фроляк зізналася: перше враження від стрижки на СТБ – шок, аж сльози на очі навернулися!

Випробування війною: патріотизм у дії

24 лютого 2022-го вибухи біля Василківа струсили будинок. Евакуація до Івано-Франківська з матір’ю та собакою – 36 годин, залишивши речі. Чоловік у ТрО, донька волонтерила. Через місяць – таємне повернення до Києва: сюрприз для Сергія біля студії. “Факти” приєдналися до телемарафону, хоч Олена критикувала брак діалогу.

2021-го – перша UN-амбассадорка екології в Україні: меморандум Global Compact, поїздки Скандинавією, репортажі про біогаз. 2024-го здавали кров для ЗСУ. Патріотизм – не слова: родина готова до фронту, якщо повістка прийде.

Сучасність 2025–2026: голос змін

У 2025-му “Факти” святкували 25 років: місія – люди, нині воїни. Інтерв’ю про 30 років шлюбу розкрило секрети: довіра, гумор. Лютий 2026-го – розмова з Андрієм Білецьким: захистила ТЦК від цькування, нагадала про “бусифікацію” від ухилянтів. “Бідні ТЦК” – її слова викликали дискусію, але підкреслили реалізм.

Олена Фроляк продовжує формувати дискурс: про мобілізацію, перемогу, майбутнє. Її ефіри – як маяк у тумані подій.

Олена Фроляк – ментор для молодих: “Будьте точними, емпатійними, відповідальними”. Її кар’єра надихає: від степу до Олімпійського – шлях, відкритий для всіх. А завтрашній ефір обіцяє нові історії, бо правда не стоїть на місці.