Сьомого вересня 1962 року в маленькому шахтарському містечку Красний Луч, що на Луганщині, з’явився на світ хлопчик, чиє ім’я згодом гримить у коридорах найвищої української влади. Олексій Мячеславович Данилов виріс серед пилу вугільних шахт і ритму промислового Донбасу, де кожен день вимагав твердості характеру. Той край, сповнений контрастів – від радянської сірості до хаосу дев’яностих, – загартував його, перетворивши простого хлопця на управлінця, який зумів пройти через вихори політики.
Дитинство Олексія пройшло в типовій родині радянських часів: скромне житло, шкільні уроки під гул заводів, мрії про стабільне майбутнє. Батьки, ймовірно, працювали на місцевих підприємствах, як і тисячі інших у тому регіоні, де вугілля було королем. Уже тоді юний Данилов виявляв практичність – обрав професію, близьку до землі, де життя і смерть тварини в руках людини вчить відповідальності. Цей фундамент з донбаських реалій став опорою для всіх його злетів і падінь.
Освіта: шлях від технікуму до магістратури
У 1977 році семикласник Олексій вступив до Старобільського радгосп-технікуму – закладу, де вчили не теорії, а реальним навичкам. Чотири роки потому, у 1981-му, він отримав диплом ветеринара, фах, що здається далеким від політики, але ідеально пасував до сільського Донбасу. Перша робота – ветеринарний фельдшер на підсобному господарстві Ворошиловградського заводу фруктово-мінеральних вод – стала школою життя, де кожен день був боротьбою за здоров’я стада.
Після армії, з 1983-го, Данилов працював у “Зоокутку” луганського парку – скромна посада, але з першими кроками в громадському просторі. Дев’яності принесли перелом: кооператив “Білий Лелека” у 1987–1990 роках навчив його бізнесу в часи, коли хаос породжував мільйонери й банкрутів. Паралельно йшов шлях до вищої освіти: 1999-го – вчитель всесвітньої історії в Луганському педагогічному університеті імені Шевченка, 2000-го – магістр менеджменту в Східноукраїнському національному університеті імені Даля та юрист у Луганському державному університеті внутрішніх справ.
Ця комбінація – від ветеринарії до юриспруденції – робить біографію Данилова унікальною мозаїкою. Він не елітний випускник “КНУ”, а самоук, що ковався в практиці. До 2002-го викладав менеджмент у тому ж університеті Даля, поєднуючи теорію з реальним досвідом директорства МПП “Вєра”. Така освіта дала йому інструменти для стрибка в політику.
Політичний дебют: мер Луганська в бурхливі дев’яності
Літо 1994-го стало поворотом: Олексій Данилов очолив Луганську міськраду народних депутатів, ставши мером Луганська до вересня 1997-го. Уявіть: пострадянський хаос, де мафія ділить місто, а бюджет – крапля в морі. Данилов, з його бізнес-досвідом, намагався навести лад, але регіон кипів. Тут з’явилися перші тіні – партнерство з Олександром Єфремовим, майбутнім “регіоналом”, у купівлі Укркомунбанку. Звинувачення в махінаціях лунали, але Данилов називає це “абсолютною свободою” дев’яностих.
Короткий епізод у СДПУ(о) 1996–1997-го – типовий для того часу компроміс. Потім – ГО “Луганська ініціатива” з 2001-го, де він зібрав однодумців. У 2000-му став радником комітету Верховної Ради з промислової політики. Ці роки – як танець на мінному полі: Данилов балансував між локальними елітами та київськими вітрами змін.
- 1994–1997: Міський голова Луганська – перші реформи в комуналці та бізнесі.
- 1996–1997: Член СДПУ(о) – короткий альянс з лівими силами.
- 2001–2005: Голова ГО “Луганська ініціатива” – платформа для проукраїнських ідей на Сході.
Після списку йде перехід: ці ініціативи стали трампліном для національної арени, де Данилов проявив себе як проукраїнський голос Донбасу.
Від помаранчевого вихору до парламенту
2004-й: Данилов очолив луганський штаб Віктора Ющенка – сміливий крок у проросійському краї. Помаранчева революція принесла плоди: 4 лютого 2005-го – голова Луганської ОДА. Лише дев’ять місяців на посаді, до 8 листопада, але достатньо, щоб зіткнутися з сепаратистськими заворушеннями. Звільнення пов’язують з симпатіями до Тимошенко, але це був урок виживання.
25 травня 2006-го – нардеп V скликання від БЮТ (№42 у списку), безпартійний, у комітеті з держбудівництва. 2007-го балотувався від Партії вільних демократів (№6). 2012–2019: голова Українського фонду підтримки підприємництва – тихий період, де він накопичив експертизу в економіці.
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| 2004 | Штаб Ющенка (Луганськ) | Помаранчева кампанія |
| 2005 | Голова Луганської ОДА | Сепаратистські протести |
| 2006–2007 | Нардеп V скликання (БЮТ) | Комітет з регіональної політики |
| 2012–2019 | Голова фонду підприємництва | Підтримка бізнесу |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org. Ця таблиця ілюструє стрімкий підйом від регіону до Києва.
Секретар РНБО: у епіцентрі війни та реформ
23 липня 2019-го – заступник секретаря РНБО, а 3 жовтня – повноцінний секретар під Зеленським. Чотири з половиною роки (до 26 березня 2024-го) – час повномасштабного вторгнення. Данилов керував кібербезпекою (з 25 жовтня 2019-го – Нацкоординаційний центр), енергетичною безпекою, санкціями. Його Telegram-канал став мегафоном: різкі заяви про окупантів, прогнози ударів.
Під його керівництвом РНБО запровадила тисячі санкцій, координувала оборону. У 2023-му увійшов до топ-15 лідерів “Української правди” у держуправлінні – визнання за стійкість у часи, коли країна трималася на волі. Критики закидали витоки даних, але консенсус джерел: ключова фігура в кризі.
Звільнення 2024-го та нова глава
26 березня 2024-го указ Зеленського: Олексій Данилов звільнений. Чутки про перехід на дипломатію – посол у Молдові погоджено, але указу немає. Декларація за 2024-й: 608 тис. грн зарплати з РНБО за три місяці, потім – скромні 5 тис. грн/міс (станом на 2025-й). У вересні 2024-го лікувався, у квітні 2025-го з’явився публічно. Сьогодні – поза держслужбою, але з досвідом, що вабить.
Цікаві факти 🌟
- 🐾 Від ветеринара до стратега: Почав з лікування корів, а закінчив кібервійною – кар’єра як голлівудський сюжет!
- 🎤 Внучка-співачка: Марія Данілова (Masha Danilova) – юна зірка, що несе родинний талант.
- 🤝 Друг Бродського: З 1994-го близький до бізнесмена Михайла Бродського, чия родина мала бізнес-зв’язки з дружиною.
- 📱 Telegram-вояк: Канал РНБО став зброєю в інфопросторі під час вторгнення.
- 💼 Дев’яності-виживальник: Кооператив “Білий Лелека” – символ переходу від СРСР до капіталізму.
Ці перлини з біографії показують: за сухими фактами – жива історія успіху й випробувань.
Сім’я: опора в штормах політики
Людмила Володимирівна – дружина, що стоїть пліч-о-пліч з 1980-х. Четверо дітей, дев’ятеро онуків – велика родина, де Данилов знаходить спокій. Дружина мала ТОВ “Видавниче агентство АФП”, бізнес-зв’язки з родиною Бродського. Приватне життя – табу: рідко фото, більше – справи. Сім’я для нього – як якір у бурхливому морі політики, де кар’єра то злітає, то падає.
Хобі: історія (від викладача), читання. У деклараціях – квартира, авто, але без розкоші. Данилов – приклад, як донбаський корінь цвіте в Києві, лишаючи слід у безпеці України.