Олександр Васильович Новіков з’явився на світ 31 жовтня 1953 року в глухому поселенні Буревісник на острові Ітуруп, де Курильські вітри вили, наче в старій пісні про долю. Син військового льотчика та домогосподарки, він виріс серед солоної морської води та гулких радарів, які батько обслуговував. Цей хлопець з бешкетним характером став піонером російського шансону, автором понад 500 пісень, які співають від Владивостока до Москви. “Вези мене, візнику” – його гімн, що прорвав тюремні мури й завоював серця мільйонів, досі лунає на концертах.
Його шлях – це не гладкий естрадний килимок, а вибоїста дорога: від рок-бунтаря до ув’язненого, від магнітофонних записів до статусу художнього керівника Уральського театру естради. Новіков не просто співає – він виливає душу, черпаючи з Єсеніна, Висоцького та власного болю. У 2026 році, на 73-му році життя, він випускає свіжі альбоми й збирає аншлаги, доводячи, що справжній шансон не старіє.
З дитинства Саша ковтав книги жадібно, як мандрівник воду в пустелі: до третього класу – “Війна і мир”, а в шість – Єсенін. Але школа його не любила, піонери вигнали, зате бокс і самбо загартували кулаки й характер. Цей бунтівник антирадянських поглядів прорвався в музику 1967-го, побачивши “Вертикаль” з Висоцьким. Так почалася легенда.
Дитинство на краю світу: Курили як перша сцена
Уявіть крихітний острів, де океан реве вдень і вночі, а діти грають між бараками військового містечка. Саме тут, у Буревіснику, 31 жовтня 1953-го з’явився Олександр Новіков. Батько, Василь, пілотував над Тихим океаном, мати тримала дім. Перші два роки – сувора романтика Сахаліну, потім переїзд у латвійське село Вайньоде, звідки родина рушила до Фрунзе (нині Бішкек). Десять років у столиці Киргизії загартували хлопця: вуличні бійки, перші сигарети, мрії про велике.
У 1969-му – Свердловськ (тепер Єкатеринбург), де сім’я осіла назавжди. Школа стала полем битви: Саша трієчник, бешкетник, виключений з піонерів за “аморальність”. Він читав класику потайки, а ввечері молотив грушу в секції боксу. Антирадянські жарти коштували йому репутації, але й сформували характер – твердий, як уральський граніт. Ці роки – фундамент його пісень про долю, де слабкі ламаються, а сильні співають.
Звідси корені його лірики: самотність мандрівника, біль розлуки, туга за домом. Курили не просто географія – це метафора життя Новікова, де штормить, але ти тримаєшся за гітару.
Перші акорди бунтаря: Висоцький і рок-іскри
1967 рік. Фільм “Вертикаль” вибухнув у свідомості підлітка, як гірська лавина. Пісні Висоцького – грубі, правдиві – зачепили за живе. Саша хапає гітару, вчить акорди самотужки. У студентські роки Уральського політехнічного – ВІА “Полімер”, де він співає Бітлз, ризикуючи відрахуванням. Відраховують, звісно, але музика не відпускає.
Кінець 70-х: ресторани Свердловська, де Новіков співає за копійки, але з душею. 1971-го – перша “хімія”: бійка в ресторані за офіціантку, умовний рік. Працює на будові в Нижньому Тагілі, пише перші вірші. Тоді ж з’являється його стиль – суміш бардівської щирості та вуличної сили.
- Висоцький як учитель: навчив не боятися слів.
- Бокс як школа: удари життя вчать вставати.
- Ресторани як старт: тут народився голос – потужний баритон.
Ці ранні роки – не просто факти, а емоційний заряд його шансону. Новіков не співає про казки – про реальне життя, де кров на асфальті, а надія в останній акорді.
Рок-полігон: бунт 80-х проти системи
1980-й: народження групи “Рок-полігон”. Новіков – соліст, гітарист, автор. Рок-н-рол, реггі, панк, психоделія – усе в одному котлі. Два альбоми на магнітофонах (1983, 1984) – підпілля, бо цензура душить. 1981-го заснував студію “Новік-рекордс”: тут записуються “Чайф”, “Агата Крісті”, Nautilus Pompilius. Він – батько уральського року.
Але шансон кличе. 3 травня 1984-го – легендарний запис “Вези мене, візнику” з музикантами “Полігону”. Пісня про долю водія, що везе чужі біди, стає гімном. Та раптом – арешт 5 жовтня. Система мстить за рок і правду.
Цей період – вибух енергії: Новіков кидає виклик, грає на межі. Його рок – не московський гламур, а уральська сира сила, що проростає в шансон.
Тюремні зорі: 1985–1990 і народження шансону
1985-й: 10 років колонії за “фальсифікацію обладнання” – насправді за альбом. У зоні – “Верстатна лірика”, вірші про біль і гітару. П’єса “Комарилья”, листи Єсеніну. Звільнений 27 лютого 1990-го указом Верховної Ради РСФСР. 1992-го – виправданий Верховним Судом РФ.
Повернення блискавичне: альбоми “В Єкатеринбурзі”, “Ожерельє Магадана”. Концерти в Верх-Нейвинському, Свердловську. Гастролі по СРСР, Москва 1991-го. Гонорари йдуть на бізнес: магазини, колгосп, авіакомпанія. Проти ГКЧП – на баррикадах.
Тюрьма не зламала – народила шансон. Тут його голос набув глибини, як у старого вина. Пісні з зони – найщиріші, бо з крові та сліз.
Пік 90-х: шансон королем естради
1990-ті – тріумф. Альбоми “Шансоньєтка” (1995), “Городской романс”. Премія “Овація” 1995-го – перша визнана. Продюсує Наталію Штурм (“Шкільний романс”), знімає кліпи без комп’ютерів. Документалка про Boney M. Критикує шоу-біз: “деградація, кумівство”.
1998-го – концерт до 60-річчя Висоцького. Благодійність: Храм на Крові в Єкатеринбурзі, колоколи з іменами Романових. Бізнес процвітає: заводи, перевезення з ОАЕ.
| Рік | Альбом | Особливості |
|---|---|---|
| 1991 | Вези мене, візнику | Вініл, дебют на платівках |
| 1993 | Ожерельє Магадана | Хіти з зони |
| 1995 | Городской романс | Премія Овація |
| 1997 | Записки уголовного барда | Вірші з колонії |
| 2000 | Красивоглазая | Шансон року |
Джерела даних: ru.wikipedia.org, a-novikov.ru.
90-ті – епоха, коли Новіков став легендою. Його романси – не сльозлива патока, а гострий ніж правди.
Бізнес, театр і меценатство: багатогранність Новікова
З 2004-го – президент Фонду “400-річчя Дому Романових”. Орден князя Даниїла Московського 2003-го. 2010-го – художній керівник Уральського театру естради. Член журі “Три акорди” з 2014-го. Бізнес: від заводів до авіації, але гроші – на храм, монастирі.
Скандали: 2016-го – обвинувачення в шахрайстві (котеджі “Бухта Квінс”), домашній арешт, але 2019-го справа закрита, компенсація 2020-го. Політика: член партії “Життя”, проти ГКЧП, але в 2022-му підтримує СВО (uk.wikipedia.org).
Він – не тільки співак, а феномен: будує, дарує, сперечається. Уральський дух у кожному кроці.
Сучасність: альбоми 2020-х і вічна молодість
У 2020-х Новіков не спить: “Стрілочник” (2021), “Бомба” (2021), “Письмо від руки” (2024). Концерти в Кремлі, аншлаги. 2023-го – почесний громадянин Єкатеринбурга. Багаторазовий “Шансон року” – до 2024-го.
На 2026 рік – активні гастролі, нові пісні. Здоров’я міцне, голос – як раніше. Він еволюціонує: від тюремних романсів до сучасного блюзу, але серце – шансон.
Його творчість – дзеркало епох: від перебудови до сьогодення. Новіков вчить: життя – це пісня, співай її голосно.
Цікаві факти з життя Новікова
- У зоні написав понад 100 віршів, які стали хітами – “Ожерельє Магадана” народжене на нарах.
- Записував для рок-зірок Уралу, але сам став королем шансону.
- Тричі відмовився від звання “Заслужений артист РФ” – “не продаюся”.
- Колекціонує гітари, грає блюз-рок на концертах.
- У 1993-му вигадав фейк про Штурм, що виграла в карти – хайп на десятиліття.
Новіков продовжує співати, бо шансон – це життя. Його голос лунає, наче той візник: везе вперед, крізь бурі.