Київ, 12 травня 1984 року. У серці столиці України народився хлопець, чиє життя перетворилося на справжній калейдоскоп ролей: від журналіста, що полював за гарячими новинами поп-музики, до менеджера рок-гурту, який запалював фестивалі, а згодом — до ключового гравця української політики. Олександр Сергійович Корнієнко, голова партії “Слуга народу” у 2019-му та з грудня 2025-го, перший віцеспікер Верховної Ради, пройшов шлях, сповнений несподіваних поворотів. Сьогодні, на початку 2026-го, він стоїть на чолі монобільшості, керуючи фракцією в умовах війни та реформ.
Його біографія — це не сухий перелік дат, а історія амбітного киянина, який поєднав хімічну інженерію з психотерапією, тренінгами та політичними баталіями. У 41 рік Корнієнко вже вдруге очолив провідну політичну силу країни, замінивши Олену Шуляк на з’їзді в грудні 2025-го. Цей крок підкреслив його досвід партійного менеджменту, набутого ще в передвиборчому штабі Володимира Зеленського 2019-го. А все почалося з студентських років у КПІ, де хімія перетворилася на фундамент для глибшого розуміння людської психіки.
З рок-менеджера до бізнес-тренера, від волонтерів “ЗеКоманди” до лічильної комісії парламенту — Корнієнко вміє мотивувати команди. Його стиль лідерства, просякнутий неформальною освітою, робить його фігурою, яка балансує між жорсткою політикою та емпатією. Розберемо цей шлях крок за кроком, занурюючись у деталі, які рідко згадують у стислих досьє.
Ранні роки: Київський хлопець з амбіціями
Звичайне київське дитинство в родині Олени та Сергія Корнієнків, які нині живуть у Бабинцях Київської області, не віщувало парламентських висот. Шкільні роки Олександр провів у столиці, де вже тоді проявлялася тяга до творчості та лідерства. У 2001-му, вступивши до Національного технічного університету України “КПІ” на хімічну технологію, він не просто вчився — він кидався в вир подій.
Помаранчева революція 2004–2005 років стала першим політичним хрещенням. Студентські протести на Майдані Незалежності запалили в ньому вогонь громадської активності. Тут, серед наметів і гасел, Корнієнко вперше відчув смак масового руху — той самий, що згодом допоможе в організації “ЗеКоманди”. Закінчивши КПІ магістром у 2007-му, він мав солідний диплом інженера, але душа тягнулася до гуманітарки.
Неформальна освіта стала його козирною картою. З 2008 по 2010-й — навчання у Вісбаденській академії психотерапії в Німеччині, де вивчав позитивну психіатрію. Пізніше, 2015–2019, курс екзистенційного коучингу в Україні. Ці знання перетворили його на майстра мотивації, здатного розкривати потенціал у людях — від студентів до депутатів.
Журналістика та рок-сцена: перші успіхи в креативі
Ще студентом, у 2001-му, Корнієнко стартував як журналіст у журналі про поп-культуру “Молоко” та на сайті music.com.ua. Це був світ гучних концертів, інтерв’ю зірок і адреналіну дедлайнів. З 2003-го — редактор молодіжної газети “Молода гвардія”, а в 2004–2006-му — засновник і видавець “Студентки”, першої студентської газети в КПІ. Уявіть: хлопець з пробірками в одній руці пише про концерти, а в іншій — організовує їх.
Музичний менеджмент став справжнім хітом. З 2005 по 2008-й і 2011–2013-й — концертний директор рок-гурту “Крихітка-Цахес” (тепер просто “Крихітка”). Він гарував над турами, фестивалями, роблячи групу однією з найяскравіших на сцені. У декларації 2020-го зізнався: володіє 50% прав на пісні гурту “2Саша”. А 2006–2008-го як виконавчий продюсер “Останньої барикади” запустив фестиваль “День Незалежності з Махном” у Гуляйполі — вибух креативу на Запоріжжі.
Ці роки навчили його командній грі. Рок-сцена — це метафора політики: хаос, імпровізація, але й перемога, якщо вчасно вдариш по струнах. Перехід до тренінгів у 2008-му був логічним: тисячі семінарів за 11 років, бізнес у розвитку команд. У 2009-му — “Кращий молодий тренер” за молодіжним рейтингом.
Громадська активність: будівник молодіжних мостів
З 2005-го Корнієнко — співзасновник “СІМ — Спілки ініціативної молоді”, де проводили тренінги з неформалки. З 2015-го — голова наглядової ради “Біржі молодіжних проектів”. У 2016–2018-му організовував GoCamp: волонтери з усього світу в українських таборах. Співзасновник Української школи політичних студій у 2017-му — тут готували лідерів для нової хвилі.
Політконсалтинг стартував у 2006-му: кампанії “Наша Україна”, “Наш край”, “ДемАльянс”, “Сила людей”. У 2015-му — штаб Сєнкевича в Миколаєві від “Самопомочі”, перемога мера. Цей досвід — як репетиція перед великою сценою Зеленського.
Його громадськість — не хобі, а фундамент. У 2025-му призначений головою наглядової ради КПІ, повернувшись до alma mater з позиції менторства.
Політичний злет: від “ЗеКоманди” до штабу “Слуги”
Листопад 2018-го: Корнієнко вливається в команду Зеленського, координує волонтерів-наблюдателей. 2019-й — керівник штабу “Слуги народу” на парламентських. №7 у списку, обраний нардепом від округу 170 (Київ, Поділ). З липня — голова партії, з листопада — офіційно.
У Раді: голова Лічильної комісії, підкомітет з держслужби в Комітеті з регіонального розвитку. Очолював фракцію до жовтня 2021-го. 19 жовтня — перший віцеспікер ВРУ, замінивши Стефанчука. Грудень 2025-го: вдруге голова “Слуги”, на з’їзді. За даними Chesno.org, це повернення досвідченого менеджера в часи викликів.
- Ключові ролі в Раді: Заступник ТСК з відновлення територій, групи міжпарламентських зв’язків з Ізраїлем, США, Канадою.
- Вибори 2019: Перемога з великим відривом, координація комісій.
- Парламентська робота: Тисячі голосувань, фокус на децентралізації.
Після списків — реформи влади, символи. Його підхід: тренінговий, мотивуючий монобільшість у воєнний час.
Особисте життя: опора в родині
Одружений з Ольгою Корнієнко, яка працює в сімейному психологічному таборі. Разом виховують трьох донечок: Кіру (нар. 2018), Владиславу та Ніку. Родина — тиха гавань серед політичних штормів. Ольга підтримує в тренінгах і проектах, додаючи тепла його динамічному графіку.
Батьки в Бабинцях — приклад скромності. Корнієнко рідко афішує приватне, але фото з донечками в соцмережах показують батька, який вміє відключатися від політики.
Фінанси та декларації: прозорість під прицілом
Декларація 2020-го: сім’я заробила 1,2 млн грн (510 тис. — зарплата нардепа). Квартира в Києві (113 м², 4,4 млн грн), у Черкасах (85 м²), будинок з ділянкою під Києвом, Citroën C5 2019-го (951 тис. грн). Банки: 104 тис. грн + $150.
| Рік | Дохід сім’ї, грн | Ключове майно |
|---|---|---|
| 2020 | 1 200 000+ | Квартири, авто Citroën |
Джерела: декларації на сайті НАЗК, uk.wikipedia.org. Актуальніші дані за 2025-й не оприлюднені через воєнний стан, але динаміка стабільна — зарплата + бізнес-резиденси.
Скандали: тіні на шляху лідера
Політика — арена, де кожен крок під мікроскопом. Грудень 2019-го: звинувачення в лобіюванні Юлії Сінькевич на Держкіно, відкритий лист кіношників. Червень 2020-го: аудіо з Арахамією про “корабельну сосну” щодо депутаток — сексистський хайп, меми, вибачення. Корнієнко пояснив: частина про миколаївську політикиню Домбровську.
Голосування: 2022-й — містобудна реформа #5655 (критика за забудовників), 2025-й — #12414 про НАБУ/САП (залежність від генпрокурора). Конфлікти з Єрмаком у кулуарах 2021-го та 2025-го. Та попри шуми, він лишається ключовим стабілізатором фракції.
Цікаві факти про Олександра Корнієнка
- Володіє правами на рок-пісні — зізнався в декларації, поєднуючи шоу-біз з політикою.
- Організатор “Дня з Махном” — фестиваль 2006-го зібрав тисячі, як передчуття масових кампаній.
- Тренер №1: Тисячі семінарів, від молоді до топ-менеджерів, сформований стиль “Слуги”.
- Повернення в КПІ: Голова наглядової 2025-го — цикл замкнувся.
- Меми з сексистського скандалу живуть в мережі, але не зламали кар’єру.
Ці перлини роблять його біографію живою мозаїкою — від гітари до трибуни.
У 2026-му Корнієнко продовжує маневрувати парламентом: бюджет, реформи, міжнародка. Його шлях нагадує рок-баладу — з драйвом, паузами та фінальним акордом перемоги. А що далі? Війна диктує ритм, але лідер з психотерапевтичним бекграундом готовий мотивувати націю.