У маленькому Зінькові на Полтавщині, де степові вітри шепочуть старі історії, народився чоловік, який з простого хлопця перетворився на ключову фігуру української політики. Олег Іванович Кулініч, народний депутат трьох скликань, голова депутатської групи “Довіра”, роками відстоює інтереси аграрного сектору та регіонального розвитку. Його шлях – це суміш наполегливості фермера й хитрості політика, де кожний крок відлунює досвідом з ладівських часів до воєнних реалій 2026-го.
Зіньківський хлопець, що служив в армії, будував бізнес на пальному й зерні, а нині курує фінанси в Раді. Кулініч виграв вибори на 147-му окрузі тричі поспіль, збираючи від 21% до 43% голосів, і досі тримає руку на пульсі Полтавщини. Його голос часто лунає в дебатах про землю, податки та бюджети, а округу приносить дороги, майданчики й допомогу бійцям.
Та за цією картинкою ховаються гострі кути: голосування за спірні закони, підозри в кнопкодавстві й гречкосійстві. Розберемося, як цей полтавчанин став одним із найвпливовіших позафракційних, чому його критикують опозиціонери й що він робить у 2026-му, коли війна диктує нові правила.
Раннє життя: від колгоспних полів до студентської лави
25 листопада 1966 року в Зінькові, де осіннє сонце золотить поля, з’явився на світ Олег Кулініч. Мале містечко на Полтавщині, з його хлібними ароматами й гамором ярмарків, стало першим учителем наполегливості. Ще школярем, у 1984-му, він сів за кермо в колгоспі імені Енгельса – водієм трактора чи вантажівки, де руки грубіють від землі, а мрії про більше вже проростають.
Армія закаліла характер: з листопада 1984-го по 1986-й служба в радянських частинах навчила дисципліни й відповідальності. Повернувшись, Олег влаштувався експедитором на місцевий хлібокомбінат – робота, де кожен кілограм борошна рахувався, як золото. Цей досвід сформував його як практичного чоловіка, далекого від абстракцій.
У 1991-му диплом товарознавця продовольчих і непродовольчих товарів з Полтавського кооперативного інституту (нині університет економіки й торгівлі) відкрив двері в комерцію. Кулініч не сидів склавши руки: одразу полетів до Курської області РФ, де став заступником голови райспоживспілки, а потім – замдиректора торговельного центру. Ті п’ять років за кордоном, у 1991–1995, насиченими ризиками перебудови, загартували його в азарті бізнесу.
Бізнесові витоки: пальне, зерно й АЗС у Зінькові
Повернувшись в Україну 1995-го, Кулініч не став чекати милостей від держави – запустив справу з пальними матеріалами. Дві автозаправки в Зінькові виросли з нуля, як гриби після дощу, годувавши автівки полтавських трактористів і міських таксистів. Цей бізнес став фундаментом статків, що дозволив піти в політику без озирання.
У грудні 2001-го з’явився СГ ТОВ “Октан” – його перлина. Компанія вирощувала зернові, соняшник, розводила худобу, перетворюючи поля Зіньківщини на прибутковий конвеєр. До 2012-го Кулініч передав управління, але корені в аграрці лишилися – звідси й пристрасть до земельних законів. Бізнес не просто годував родину, а й навчив маневрувати в лабіринтах податків і ринків.
Ці роки – не казка успіху без хмар. Економічні кризи 1998-го й 2008-го били по пальному, але Олег тримався, диверсифікуючи. Сьогодні “Октан” процвітає, а колишній підприємець згадує: земля – це не папери, а живе серце України.
Політичний старт: облрада й перші перемоги
Політика кликала з 2002-го: Кулініч став депутатом Полтавської облради IV скликання, працюючи в комісіях з інвестицій і бюджету. 2006-й приніс переобрання від БЮТ – той час, коли помаранчева хвиля бурлила. У 2010-му, уже від “Батьківщини”, він укріпився в VI скликанні, фокусуючись на паливно-енергетичному комплексі.
Ці мандати – школа компромісів. Від опозиції до центристів: Кулініч маневрував, як досвідчений фермер у посуху. У 2007-му балотувався до ВР від БЮТ, але без успіху. Та Зіньківський округ №147 став його фортецею – тут земляки бачили не абстрактного політика, а свого, хто знає смак хліба.
Перехід до самовисуванця в 2012-му став поворотом: 43% голосів, і ось він у Верховній Раді VII скликання. Фракція Партії регіонів прийняла його, як земля сонце.
Кар’єра в Раді: від аграрки до фінансів
У VII та VIII скликанні Кулініч – член Комітету з аграрної політики, з 2016-го голова підкомітету з земельних відносин. Земля – його стихія: закони про паї, оренду, фермерські господарства. Він відстоював права селян, коли ринок землі став гарячою темою.
IX скликання з 2019-го: самовисуванець з 37,79%, голова “Довіра” з грудня. Тепер Комітет з фінансів, податкової та митної політики – податки, бюджети, дефіс. Група “Довіра” – 24 депутати, місток між монобільшістю й опозицією, голосують за ключові реформи.
Його внесок: понад 100 запитів, ініціативи з ремонту доріг, підтримки ЗСУ. У 2025-му підтримав легалізацію медканабісу й заборону УПЦ МП – кроки, що дратують критиків.
| Скликання | Округ | % голосів | Фракція/Група | Комітет |
|---|---|---|---|---|
| VII (2012-2014) | 147 | 43,32% | Партія регіонів | Аграрна політика |
| VIII (2014-2019) | 147 | 21,19% | “Відродження” | Аграрна політика |
| IX (2019-) | 147 | 37,79% | “Довіра” (голова) | Фінанси |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org.
Таблиця показує стабільність: округ тримає Кулініча, як коріння дерево. Після кожної перемоги – нові обіцянки доріг, шкіл, газопроводів.
Лідерство в “Довіра”: місток у парламенті
“Довіра” – не партія, а група, що збирає позафракційних і центристів. З 2019-го Кулініч її голова, координуючи 24 голоси. Вони підтримують бюджет, реформи, але й критикують уряд за помилки. У воєнний час – ключові ролі в законах про мобілізацію, виплати бійцям.
Олег майстер переговорів: від зустрічей з чеськими парламентарями до китайських. Група – буфер, де сходяться інтереси Полтавщини й Києва. Без “Довіра” багато законів зависло б.
Робота на окрузі: від майданчиків до волонтерства
147-й округ – Зіньківщина, Хорол, Пирятин: поля, села, де Кулініч – як хазяїн. Відкрив 15 дитячих майданчиків, провів футбольні турніри, ремонтував 100 км доріг. У 2025-му – субвенції на школи, газ, воду.
Волонтерство: вантажівки для ЗСУ, продукти для переселенців. У грудні 2025-го – свято для дітей Героїв у Миргороді. Старости Полтавщини на форумі в лютому 2026-го хвалили його за підтримку ВПО.
Це не популізм, а системна робота: запити до міністерств вирішують локальні болі.
Цікаві факти про Олега Кулініча
- Від БЮТ до “Довіра”: починав з помаранчевих, перейшов до регіоналів, а нині центрист – майстер політичних маневрів, як полтавський козак на коні.
- Дві АЗС з нуля: у 90-ті побудував заправки без кредитів, продаючи пальне в часи бартеру – урок виживання для будь-якого бізнесмена.
- Санкції РФ: з 2018-го в чорному списку Москви – за “шкоду” від земельних реформ.
- Футбольний фанат: організовує турніри на окрузі, де сам вручав кубки – спорт як місток до молоді.
- Армійська закалка: служба в 80-х навчила командувати людьми, що й досі допомагає в групі.
Ці штрихи роблять Кулініча живим, а не паперовим політиком.
Скандали: тінь на репутації
Не все гладко. 16 січня 2014-го голосував за “диктаторські закони” – антимайданівський ярлик липне досі. Кнопкодавство: 7 випадків, неособисте голосування. У 2014-му не задекларував бізнес – антикорупційники кусали п’яти.
Гречкосійство: концерти з Білик і “ВВ” перед виборами в Зінькові. 22 липня 2025-го – “за” закон №12414, що підпорядкував НАБУ прокурору, спровокував протести. Критики з Chesno звинувачують у конфлікті інтересів з “Октаном”.
Та Кулініч парирує: робота на окрузі – доказ, а скандали – політична боротьба.
Законотворчість: від землі до бюджету 2026
Понад 100 законопроєктів: земельна децентралізація, органічне землеробство, податкові пільги фермерам. У 2025-му – підтримка зростання допомоги при народженні до 50 тис. грн, 64% ПДФО громадам.
Грудень 2025: бюджет на 2026-й ухвалено з фокусом на ЗСУ, відновлення. Кулініч коментував: “Не ідеал, але в війні – реалізм”. Листопад 2025: ремонт доріг Полтавщиною з Держагентством.
Особисте життя й погляди
Олег одружений, має доньку – сім’я тримає його на землі. Хобі: футбол, полювання, робота з людьми. Вірить у децентралізацію: “Старости – найближче до болів селян”. У 2026-му фокус на ВПО, дорогах, обороні.
Його сила – корені: від зіньківських полів до кулуарів Ради. Полтавщина тримає, скандали не зламують, а “Довіра” – його щит. Що далі? Місцеві вибори 2026-го покажуть, чи витримає тиск війни й опонентів.