Тіньові схеми в оборонці, розкішні вілли під іспанським сонцем, зміна прізвища, що стала символом спроби сховатися від уваги — все це переплітається в історії людини, чиє ім’я вже понад десять років не сходить зі сторінок українських медіа. Олег Володимирович Гладковський народився 5 лютого 1970 року в невеликому Чуднові на Житомирщині, де звичайні радянські будинки тулилися вздовж вузьких вуличок, а мрії про велике життя здавалися чимось недосяжним.
Хлопець з провінції обрав шлях технічного інтелекту: у 1994-му отримав диплом Київського автодорожнього інституту за спеціальністю інженера-механіка. Тоді автомобільна галузь в Україні тільки починала відроджуватися після розпаду Союзу — і саме в ній Гладковський побачив свій шанс. Спочатку скромні посади, потім перші серйозні кроки в бізнесі, де він швидко зрозумів: успіх приходить не через ідеї, а через зв’язки та вміння маневрувати між правилами й можливостями.
Від Свинарчука до Гладковського: чому змінили прізвище
До 2014 року його знали як Олега Свинарчука — прізвище, що звучало надто прямолінійно й викликало асоціації, далекі від елітного образу. У рік Революції Гідності, коли країна кипіла від змін, він вирішив узяти девичнє прізвище матері — Гладковський. Цей крок багато хто сприйняв як спробу дистанціюватися від минулого, очистити репутацію перед входом у вищі ешелони влади. Але прізвище змінилося, а сутність бізнес-методів залишилася.
Разом із сином Ігорем вони почали нове життя під новим ім’ям. Ігор, старший син, швидко став помітною фігурою в медіа — особливо коли з’явилися розслідування про його роль у сумнівних тендерах. Зміна прізвища не сховала їх від журналістів, але додала історії драматичного відтінку: ніби герой старого детективу намагається зникнути, змінивши ім’я в паспорті.
Автомобільна імперія «Богдан»
Корпорація «Богдан» стала першим великим проєктом, де Гладковський проявив себе як системний гравець. Заснована в 2000-х, компанія швидко виросла до одного з найбільших автовиробників України — збирала автобуси, тролейбуси, вантажівки. Луцький автозавод перетворився на символ амбіцій: конвеєри гуділи, працівники в комбінезонах мріяли про стабільність, а керівництво уклало вигідні контракти з державними структурами.
Навіть коли в 2020-х роках підприємство загрузло в боргах на мільярди гривень, виробництво не зупинялося повністю. «Богдан Моторс» продовжував випускати техніку, демонструючи дивовижну живучість — ніби машина, що їде на останньому літрі пального, але все одно не глохне. Ця стійкість багато в чому пояснювалася вмінням власника знаходити виходи з будь-яких криз.
Влада та оборона: перше заступництво в РНБО
2015 рік приніс карколомний стрибок — Гладковський стає першим заступником секретаря Ради національної безпеки та оборони. Паралельно він очолює Міжвідомчу комісію з військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Держава воювала, армія потребувала техніки — і саме тут бізнесмен отримав доступ до найчутливіших процесів.
Закупівлі для Збройних Сил перетворилися на поле, де перетиналися державні інтереси та приватні вигоди. Контракти на постачання вантажівок, запчастин, спеціальної техніки проходили через структури, де рішення приймалися швидко, а контроль був відносним. Коли в 2019-му скандал вибухнув, сума збитків, яку називали слідчі, вражала: понад 17 мільйонів гривень лише в одній епізоді з закупівлею автомобілів.
Скандал «Свинарчукгейт» і його наслідки
Журналістські розслідування 2019 року відкрили ящик Пандори. З’ясувалося, що близькі до влади особи отримували надприбутки від оборонних замовлень. Син Гладковського Ігор фігурував у схемах постачання деталей за завищеними цінами — деталі для бронетехніки йшли через посередників, а гроші осідали в офшорах. Громадськість кипіла: як у країні, де гинуть солдати, хтось може наживатися на їхній крові?
Після звільнення з РНБО тиск не зникав. НАБУ почало розслідування, суди виносили рішення про арешти майна. У 2024-му Гладковського оголосили в розшук — він уже перебував за кордоном. А в травні 2025-го іспанська поліція затримала його на курорті. Адвокати запевняли: затримання не відбулося, чоловік просто відпочиває. Але фото вілли сина біля будинку екс-президента Порошенка в Іспанії лише підливали масла у вогонь — розкішний басейн, пальми, вид на море, а в Україні триває війна.
Сучасний стан справ і судові перипетії
Вищий антикорупційний суд обрав заочний арешт. Екстрадиція з Іспанії — питання часу й дипломатії. Родина продовжує жити в Європі, будує нові об’єкти нерухомості, продає старі маєтки в Україні за мільйони доларів. Один з будинків у Козині оцінили в 4 мільйони — величезна садиба з ландшафтним дизайном, що нагадує палац, а не звичайне житло.
Сам Гладковський подав позови проти НАБУ, стверджуючи, що його родину переслідують уже роками. Кожне нове засідання додає деталей: суми застави сягають 10 мільйонів гривень, звинувачення множаться, а громадська думка розділилася — хтось бачить у ньому класичного корупціонера, хтось — жертву політичних розборок.
Цікаві факти
Цікаві факти про Олега Гладковського
🌟 Зміна прізвища в 2014-му відбулася саме в період найактивнішого входження в державні структури — ніби перезавантаження перед новим рівнем гри.
🚗 Корпорація «Богдан» навіть у періоди глибокої кризи зберігала виробничі потужності — борги сягали мільярдів, але конвеєри не зупинялися повністю.
🏰 Син будує віллу в елітному районі Іспанії поруч із нерухомістю екс-президента — сусідство, яке важко назвати випадковим.
⚖️ Заочний арешт ВАКС у 2024-му став одним із перших таких рішень щодо високопосадовців часів Порошенка.
💰 Один з будинків родини виставили на продаж за 4 мільйони доларів — ціна, що перевищує бюджети багатьох українських містечок.
Історія Гладковського — це дзеркало, в якому відбивається багато процесів в українській політиці та бізнесі останніх двох десятиліть. Від провінційного інженера до людини, чиє ім’я стало синонімом оборонних скандалів, від заводських цехів до іспанських віл — шлях, повний контрастів і поворотів. Чи закінчиться він екстрадицією та вироком, чи залишиться черговою сторінкою в довгому списку невирішених справ — покаже час. А поки ім’я продовжує звучати в новинах, нагадуючи про тонку грань між бізнесом, владою та законом.