Сергій Іванович Наєв — один із найвідоміших сучасних українських генералів, чиє ім’я стало символом незламності на фронтах російсько-української війни. Генерал-лейтенант Збройних Сил України командував Об’єднаними силами майже чотири роки, брав участь у ключових операціях від Донецького аеропорту до оборонних боїв 2022-го. Його стратегічний талант допоміг утримати стратегічні напрямки, а самовідданість принесла звання Героя України. Зараз, після кількох кадрових ротацій, він продовжує служити на передовій, демонструючи, як досвід і воля до перемоги формують долю воїна.
Народжений у маленькому містечку на Вінниччині, Наєв пройшов шлях від командира взводу до вершин військової ієрархії. Його кар’єра — це не просто список посад, а хроніка реальних битв, де кожен крок вимірювався ризиком і відповідальністю за життя бійців. Уявіть: від мотострілецьких навчань у НДР до планування п’яти великих операцій проти повномасштабного вторгнення — така траєкторія вимагає неабиякої стійкості.
Могилів-Подільський, 30 квітня 1970 року. Тут, у тихому подільському куточку, з’явився на світ майбутній генерал. Дитинство Сергія пройшло в атмосфері типового радянського містечка, де армійські традиції були частиною повсякдення. Батько Іван Костянтинович, ветеран, безсумнівно, вплинув на вибір сина. Ще школярем Наєв мріяв про військову службу, і вже у 1987-му вступив до Калінінського суворовського училища — першого кроку до офіцерської долі.
Освіта: від Москви до Києва
Головний поворот стався в 1987 році, коли юний абітурієнт переступив поріг Московського вищого загальновійськового командного училища. Чотири роки інтенсивних занять, строга дисципліна, перші навички командування — усе це заклало фундамент його професіоналізму. У 1991-му, на хвилі розпаду СРСР, Наєв закінчив училище і одразу потрапив на службу до Західної групи військ у НДР. Там, у складі мотострілецького взводу, він стикався з реаліями виведення радянських військ з Європи.
Повернувшись в Україну, Сергій продовжив навчання. У 2001 році Національна академія оборони України видала йому диплом з золотою медаллю — кваліфікацію офіцера оперативно-тактичного рівня. А в 2006–2007 роках факультет оперативно-стратегічного рівня в Національному університеті оборони імені Черняхівського приніс унікальну нагороду: Меч Королеви Великої Британії, вручений послом Великобританії кращому випускнику. Ця відзнака не просто прикраса — символ визнання на міжнародному рівні, що підкреслює винятковий рівень підготовки.
Така освіта виявилася незамінною в сучасних умовах. Наєв не раз наголошував: знання з Москви та Києва стали основою для його стратегічних рішень, але український досвід додав гостроти й адаптивності.
Ранній етап кар’єри: від взводу до бригади
З травня 1993-го Збройні Сили України стали домівкою для молодого лейтенанта. Спочатку — Західне оперативне командування: командир взводу, розвідувальна рота, батальйон у 7-му механізованому полку 24-ї дивізії. Кожен етап вимагав не тільки тактики, а й лідерства — уміння згуртувати людей у єдиний кулак.
До початку 2000-х Наєв очолив 820-й механізований полк 128-ї дивізії, а згодом — 28-му окрему механізовану бригаду. Це був період реформ ЗСУ, коли досвідчений командир мусив балансувати між обмеженими ресурсами та високими вимогами. У 2003-му, на чолі бригади, він відточував навички масового маневру, готуючи підрозділи до можливих викликів.
З 2007-го по 2014-й — керівні посади в 13-му армійському корпусі Сухопутних військ. Тут генерал-майор Наєв (звання отримав 2013-го) накопичив знання логістики й координації великих формувань. Цей фундамент згодом врятував тисячі життів на Донбасі.
Вогонь АТО: сектор “Б” і командування “Сходом”
2014 рік увірвався бурею. Наєв очолив сектор “Б” — саме там розгорталися легендарні бої за Донецький аеропорт. Під його командуванням сили утримували позиції попри шалений тиск, евакуйовували поранених, контратакували. Ці 242 дні стали хрещенням вогнем для багатьох, а для Наєва — перевіркою стратегічного мислення.
На початку 2015-го — начальник штабу ОК “Південь”, де він координував дії на приморському напрямку. А з 2015-го по 2017-й — командувач оперативного командування “Схід”. Це був пік АТО: позиційні бої, розвідка, артилерійські дуелі. Наєв ввів практику мобільних груп, що стало прототипом сучасних тактик.
Кінець 2017-го: начальник штабу — перший заступник командувача Сухопутних військ. Тут він готував армію до переходу від АТО до ООС, передбачаючи ескалацію.
Командувач Об’єднаних сил: 2018–2024 роки
16 березня 2018-го указом Президента Наєв став командувачем Об’єднаних сил — першим на цій посаді. До травня 2019-го він стабілізував фронт, посилив ротацію, ввів цифрову координацію. Звільнення в 2019-му було політичним, але повернення 27 березня 2020-го підкреслило його незамінність.
Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022-го — пік кар’єри. Як командувач Сил оборони, Наєв спланував п’ять стратегічних операцій на Півдні: розгортання перед вторгненням, утримання Чорного моря, збереження елітних частин, підготовка до деокупації Харківщини. Мобільні ППО-групи стали його фірмовим ноу-хау, збиваючи ворожі крилаті ракети.
До 11 лютого 2024-го Об’єднані сили під його командуванням витримали найгарячіші атаки. Звільнення Наєв дізнався з ЗМІ — типовий військовий поворот, але без образ.
| Період | Посада |
|---|---|
| 2018–2019 | Командувач ООС |
| 2020–2024 | Командувач Об’єднаних сил ЗСУ |
| 2025 (лютий–червень) | Командир ТГ “Вугледар” / “Велика Новосілка” |
Таблиця ключових посад ілюструє динаміку кар’єри (джерела: uk.wikipedia.org, lb.ua). Після кожної ротації Наєв швидко адаптувався, доводячи, що генерал — не посада, а стан духу.
Недавні події: фронт 2024–2026
Після звільнення з ООС Наєв не сидів склавши руки. У лютому 2025-го, майже через рік без штатної посади, його відправили командиром тактичної групи “Велика Новосілка” — гарячий донецький напрямок. 13 лютого прибув на фронт, де обговорював F-16, далекобійні ракети та тактики ДРГ росіян.
У березні 2025-го приймав рішення про відведення з невигідних позицій під Вугледаром. До червня стабілізував сектор, посилив оборону. 21 червня 2025-го залишив посаду за розпорядженням Генштабу — завдання передали новоствореному корпусу. Станом на початок 2026-го генерал продовжує службу, його досвід затребуваний у нових операціях (uk.wikipedia.org, lb.ua).
Ці ротації показують гнучкість ЗСУ: ветерани як Наєв — золотий резерв для критичних моментів.
Цікаві факти
- Навчався в Москві, але першим наказом після випуску служив у НДР — іронія долі для антиросійського генерала.
- Меч Королеви VB — рідкісна британська нагорода, символізує глобальне партнерство.
- Брат Максим у Криму працює в ПФ РФ, але Наєв не дозволяє шантажувати себе зв’язками.
- У 2022-му увійшов до топ-25 найвпливовіших військових за НВ — визнання від преси.
- Росія порушила справу проти нього за “злочинні накази” — найкраща характеристика.
Ці деталі роблять образ Наєва живим: не просто стратег, а людина з історією.
Нагороди: символи героїзму
27 квітня 2022-го — звання Героя України з “Золотою Зіркою” за мужність у захисті суверенітету. Орден Богдана Хмельницького III ступеня (2019), Орден святого Юрія Переможця (2021). Медалі “За військову службу”, “Захиснику Вітчизни”, відзнаки Міноборони. Кожна — за конкретні заслуги, від АТО до 2022-го.
Особисте життя: опора сім’ї
Одружений з Наталією Михайлівною, старшою медсестрою у дніпровській військовій частині. Разом виховують синів Дмитра й Владислава та дочку Євгенію. Сім’я — тиха гавань для генерала, який роками жив на фронті. Близькі в Криму не заважають: Наєв відкрито говорить про зв’язки з братом, але пріоритет — Україна.
У соцмережах — Facebook (@serhiynaiev), Instagram — Наєв ділиться мотивацією: “Разом Переможемо!”. Постами підтримує бійців, дякує за службу. Це не піар, а справжній зв’язок з народом.
Його історія надихає: від подільського хлопця до героя нації. У часи, коли війна триває, такі постаті нагадують — перемога будується на плечах відданих синів України. А що чекає попереду? Нові виклики, де досвід Наєва знову стане ключем.