Микита Русланович Потураєв увійшов у велику політику як досвідчений медійник і політтехнолог, ставши народним депутатом IX скликання від “Слуги народу” та головою Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики. Народжений 4 вересня 1970 року в промисловому серці України – Дніпрі, він пройшов шлях від редакторських кабінетів місцевих телестудій до ключових рішень у парламенті. Його кар’єра – це суміш гострого пера журналіста, стратегічного мислення консультанта та наполегливості політика, який не уникає гострих кутів.
З самого початку Потураєв демонстрував талант до комунікацій, закінчивши філологічний факультет Дніпровського національного університету за спеціальністю “англійська мова та література” у 1992 році. Кандидатський ступінь з політичних наук лише підкреслив його аналітичний склад розуму. Сьогодні, у 2026 році, він залишається впливовою фігурою, коментуючи медійні реформи та коаліційні кризи, ніби диригент, що тримає в руках важелі інформаційного простору.
Його робота в комітеті охоплює все – від боротьби з фейками до підтримки культурної спадщини, роблячи Потураєва мостом між минулим медійним досвідом і сучасними викликами війни та трансформацій. Але шлях до цього вершини виявився тернистим, з політичними альянсами, критикою та родинними нитками, що тягнуться до видатних предків.
Раннє життя в Дніпрі: корені та перші кроки
Дніпро 1970-х – місто гігантів заводів і амбітних мрій – став колискою для Микити Потураєва. Народжений у родині, де інтелект перетинався з інженерною традицією, він виріс онуком академіка АН УРСР Валентина Микитовича Потураєва, вченого-механіка, чиї праці досі цитують у технічних вузах. Цей спадок, здається, заклав фундамент: поєднання точності науки та потягу до слів.
Дитинство Микити пройшло в атмосфері, де розмови за вечерею могли торкатися як машинобудування, так і новин з радянського ТБ. Хоча деталі ранніх років рідко згадуються в публічних джерелах, його вибір філології натякає на любов до мови як інструменту впливу. У студентські 1980-ті, коли СРСР хитався, Потураєв уже пробував себе в молодіжній редакції обласної телерадіокомпанії – з 1990 року, ще навчаючись.
Ці перші кроки формували характер: від ентузіазму новачка до розуміння, як слова формують реальність. Перехід від студентської лави до мікрофона став природним, ніби ріка Дніпро, що несе свої води вперед без зупинок.
Освіта: від філолога до політолога
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара став для Потураєва не просто alma mater, а школою життя. У 1992 році диплом філолога з англійської мови та літератури відкрив двері в медіа-світ, де знання Шекспіра та сучасної прози допомагали писати гарячі репортажі. Викладачі згадують його як допитливого студента, який поєднував літературу з інтересом до політики.
Пізніше кандидатський ступінь з політичних наук – досягнення, що підкреслює еволюцію. Хоча точна тема дисертації не афішована в відкритих джерелах, цей титул став пропуском у вищі ешелони консалтингу. Освіта Потураєва – класичний приклад, коли гуманітарій стає стратегом: англійська для глобальних зв’язків, політологія для маневрів у владних коридорах.
Уявіть: випускник філфаку веде програми на УТ-1, а через роки – голова парламентського комітету. Ця траєкторія надихає багатьох, хто мріє про кар’єрний ривок без “золотих ложок”.
Журналістські старти та медійна кар’єра
1990-ті для Потураєва – час адреналіну телевізійних студій. З молодіжної редакції Дніпропетровської ОДТРК він переходить до ТО “Відеофільм”, де редагує сюжети про економіку та життя міста. 1993–1994: редактор у міській студії ТБ, завідувач відділу економічних програм – тут народжується його хист до аналітики.
Далі – стрімкий ріст: заступник у департаменті зв’язків зі ЗМІ бізнес-центру “Комінфо” (1994–1995), головний редактор “Приват ТБ Дніпро” (1995–1996). Він автор і ведучий на 11 каналі “Дніпровий град”, викладач журналістики в своєму alma mater (1996–1997). Ці роки – школа виживання в хаосі 90-х, де медіа боролися за аудиторію з вуличними базарами.
До 2000-х Потураєв уже голова департаменту PR у ФПК “Єдині енергетичні системи України”, керівник виборчих проєктів у “Третій сектор”. Випусковий редактор “Вуличного телебачення” – проєкти, що чіпляли вуличну реальність. Ця фаза закріпила репутацію: не просто журналіст, а творець контенту з політичним нюхом.
Щоб краще уявити динаміку, ось хронологія ключових етапів медійної кар’єри:
| Рік | Посада | Організація |
|---|---|---|
| 1990–1992 | Редактор молодіжної редакції | Дніпропетровська ОДТРК |
| 1995–1996 | Головний редактор | “Приват ТБ Дніпро” |
| 2000–2002 | Перший заступник голови | Нацрада з ТБ і радіомовлення |
| 2017–2019 | Директор | ТОВ “Фокус Медіа” (Starlight) |
Дані з lb.ua та uk.wikipedia.org. Таблиця ілюструє, як Потураєв стрибав від локального ТБ до національних медіахолдингів, накопичуючи контакти, що згодом стали золотом у політиці.
Політтехнології та державні ролі: від радника до консультанта
З 2005 по 2008 Потураєв – радник з комунікацій Фонду Віктора Пінчука, курує “Факти”. 2010: радник Василя Джарти в Криму. 2011–2013: у Дніпропетровській облраді. 2013: у Мінінфраструктури. 2014: стратег для Сергія Тігіпка. 2015: з УКРОП. Ці маневри – як шахова партія, де кожен хід наближав до центру.
Співзасновник ГО “Квантум ф’ючер лаб” підкреслює футуристичний погляд. Радник Зеленського з 2019 – ключовий момент: консультував передвиборчу кампанію, перетворивши шоумена на президента. Тут його медійний бекграунд сяяв: стратегія, слогани, боротьба з фейками.
Цей період – пік консалтингу, де Потураєв радше архітектор, ніж виконавець. Його поради впливали на кампанії від локальних до національних, демонструючи майстерність у бурхливому морі української політики.
Народний депутат: від списку до голови комітету
Вересень 2019: №97 у списку “Слуги народу”, безпартійний директор “Фокус Медіа”. Обраний, вступає у фракцію. Зразу – заступник голови Комітету з гуманітарної та інф. політики, голова підкомітету з інфполітики. Червень 2020: обирається головою комітету – позиція, де він рулить медіареформами.
Досягнення вражають: просування закону про медіа (2022, без послаблення квот), захист культурної спадщини (2024), боротьба з УПЦ МП. 2023: віцепрезидент Парламентської асамблеї ОБСЄ. У комітеті – телемарафон “Єдині новини”, впровадження держмови в освіті. Потураєв наголошує: медіапростір має бути стійким і різноманітним.
Його стиль – комбінація експертності та драйву. У 2025 коментує кризи: від плівок Міндіча до коаліційних дебатів.
Цікаві факти про Микиту Потураєва
- Онук академіка АН УРСР Валентина Потураєва – спадок науки в крові.
- Викладав журналістику в рідному університеті, передаючи естафету молодим.
- У 2025 ініціював заяву про “коаліцію національної стійкості” після скандалу в Енергоатомі – підписали 10 “слуг”.
- Знання англійської допомогло в ОБСЄ, де він віцепрезидент з 2023.
- Купив Subaru Forester за 1,1 млн грн у 2021 – задекларував чесно, попри критику.
Ці штрихи роблять образ живим: від дідуся-вченого до парламентського бійця.
Особисте життя: сім’я як опора
Одружений з Аллою Леонідівною Глущенко, приватним підприємцем (засновниця “Авентин” та “Смарт пошта”). Син Валентин, 1995 р.н., – гордість родини. Подружжя тримає баланс: вона в бізнесі, він у владі. Сім’я – тиха гавань для політика, де обговорюють не лише новини, а й плани на вихідні.
Потураєв рідко ділиться приватним, але фото з родиною в соцмережах теплі, як осінній Дніпро. Ця стабільність – секрет витривалості в політиці, де шторми не вщухають.
Скандали та виклики: гострі кути кар’єри
Політика – арена, де без рубців не обійтися. 2015: у зламаному листуванні Суркова – як “точка входу” для Кремля, хоч Потураєв заперечує. Як голова комітету критикували за “антиукраїнські ініціативи” – від квот до мови. НАЗК складало протоколи, але без серйозних наслідків.
2021: конфлікт з Порошенком через образу Яременка. Нещодавно, листопад 2025: заява про нову коаліцію та уряд через корупцію в енергетиці – ризик розпаду монобільшості, але Потураєв називає перебільшенням. Він стоїть твердо: “Дискусія важлива для стійкості”.
Ці епізоди додають шарму: Потураєв не святий, а реальний гравець, що вчиться на помилках і йде вперед.
Сучасність 2026: роль у трансформаціях
На початок 2026 Потураєв – у центрі подій. Комітет фокусується на протидії пропаганді, реформах ТБ під час війни. Коментарі про бюджет, Єрмака, марафон – його голос лунає гучно. Перспективи? Медійні реформи, культурний ренесанс, де його досвід – ключ.
Він продовжує балансувати: експерт для одних, скандаліст для інших. Дніпро в душі нагадує – ріка тече, несучи нові горизонти. Політика з Потураєвим – як динамічний серіал, де серія за серією розкриваються нові грані.