У Новосибірську, де сірі панельки ховають за собою холодні вітри Сибіру, 16 жовтня 1994 року з’явився на світ хлопчик, чиє ім’я незабаром загриміло на екранах від Москви до далеких околиць. Микита Сергійович Кологривий, російський актор театру та кіно, пройшов шлях від вуличних бійок і боксерських рукавичок до ролей, що чіпляють за живе – від жорстокого Кощея у “Слові пацана” до харизматичного Мішки Япончика в трилогії про Бендера. Його біографія сповнена різких поворотів, ніби сценарист вирішив перевірити героя на міцність: переїзди між Росією та Україною, сімейні драми, скандали й тріумфи на сцені.
Дитинство Микити розірване навпіл, як стара афіша після дощу. Після розлучення батьків у сім років він опинився з мамою та молодшими братом і сестрою в Білій Церкві під Києвом. Там, у теплому українському містечку з його вишневими садами та шкільними подвір’ями, хлопець вперше відчув смак свободи – яскраве життя, як він сам пізніше зізнавався, на противагу “гетто” новосибірських дворів. Але доля підкинула вигнання зі школи після сьомого класу, і ось він уже назад у холодному Новосибірську з батьком-ветераном Афгану, який віддав сина в бокс. Рукавички загартували характер, битбокс і КВН розкрили харизму – ідеальний коктейль для майбутньої зірки.
Шлях до великої сцени: освіта та перші кроки
Микита не відразу обрав акторство – спершу мріяв стати тренером з боксу. Та пристрасть до театру перемогла: вступив до Новосибірського театрального інституту, але після першого курсу вилетіли за “незадовільну поведінку”. Батько витягнув, екстерном пройшов другий курс – і вперед, до Москви. У 2014-му ГІТІС, курс легендарних режисерів Сергія Голомазова та Павла Хомського. Червоний диплом у 2018-му – це не просто папірець, а квиток у великий світ. Тут, серед однокурсників, зародилася не лише кар’єра, а й особисте життя.
Дебют на сцені припав на 2015-й: Театр на Малій Бронній, роль Едмунда в “Таємниці старого шкафа”. А потім – Московський губернський театр під крилом Сергія Безрукова. “Острів скарбів” з ролями Бена Ганна та Діка Джонсона – перша вибухова суміш адреналіну та оплесків. Ці перші кроки нагадували боксерський матч: кожен удар – роль, що б’є точно в ціль.
Театральні тріумфи: ролі, що оживають
Театр для Кологривого – це не фон для кіно, а справжня пристрасть, де кожен жест пульсує життям. У 2021-му, після знайомства з Безруковим на зйомках “Бендера”, він приєднався до трупи губернського. Чеширський кіт в “Алісі в Країні чудес” приніс премію “Золотий Мухін” як “Прорив року” – уявіть, як усмішка кота оживає під його акторським магнітом. Тіль Уленшпігель у п’єсі Георгія Горина – бунтар, що рве шаблони. Витя в “Веселому солдаті” Віктора Астаф’єва, Перчихін у “Мещанах” Горького в Театрі націй. А Володимир Маяковський в антрепризі “Маяковський. Я сам” – це вибух поезії та бунту.
Кожна роль – як нова шкіра: Кологривий не грає, а перевтілюється, ніби вовк у овечій шкурі. Ці театральні перемоги заклали фундамент для кіно, де його енергія розійшлася шквалом.
Кіношлях: від епізодів до зіркових ролей
Кіно увірвалося в 2016-му епізодом у “Адвокат. Продовження”, але справжній прорив – “Жги!” (2017), де жлоб Вова-качок показав, на що здатен. “Балканський рубіж” (2019) – Киря, воїн з вогнем в очах. “Майор Гром: Чумной Доктор” (2021) – псих, що краде шоу. А трилогія “Бендер” (2021-2023) з Мішкою Япончиком – це вибух: гангстер з шармом, що змушує серце битися в унісон з екраном.
Серіали посипалися лавою: “Чикатило” (Шеїн), “Харчоблок” (Дімон Малосолов), “Чорна весна” (Гена Зуєв), “Оффлайн” (Левіс), “Два пагорби” (Гера). Кульмінація – “Слово пацана. Кров на асфальті” (2023), де Кощій став іконою вуличного хаосу. У 2023-му ще й креативний продюсер “Макса і Гуся”. А 2024-2026 – феєрія: “Я – ведмідь”, “Останній богатир. Спадщина”, “Царівна-жабка”, “Август”, “Метод 3”. За даними ru.wikipedia.org, у 2025-му вийшло аж 11 проектів – від комедій до трилерів.
Щоб розібратися в еволюції, ось ключова хронологія ролей у таблиці:
| Рік | Проект | Роль | Жанр |
|---|---|---|---|
| 2019 | Балканський рубіж | Киря | Військова драма |
| 2021 | Майор Гром: Чумной Доктор | Псих | Супергеройський екшн |
| 2021-2023 | Трилогія Бендер | Мішка Япончик | Пригодницька комедія |
| 2023 | Слово пацана. Кров на асфальті | Кощій | Кримінальна драма |
| 2025 | Царівна-жабка | Кощій | Фентезі |
| 2025 | Август | Євгеній Таманцев | Трилер |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, kinopoisk.ru. Ця таблиця показує, як Кологривий еволюціонував від епізодів до лідерів – універсальний актор, що пасує скрізь, від бандитів до казкових лиходіїв.
Досягнення, що вирізняють на тлі
Премії – вершина айсберга успіху. “Золотий Мухін” за Чеширського кота, лауреат “Событие года” від “Кінорепортера” 2022-го як “Відкриття року”, приз OK! Awards 2024 за “Комбінацію”. Номінація на премію Художнього театру. Але справжнє досягнення – популярність: “Слово пацана” зірвало касу, Бендер зібрав мільйони переглядів. У 2023-му продюсерський дебют у “Максі і Гуся” – доказ, що хлопець не стоїть на місці.
Його ролі часто несуть соціальний заряд: вуличні банди в “Слові пацана” змусили говорити про підліткову агресію, Япончик – про гангстерський романтизм 1920-х. Кологривий не просто грає – він занурює глядача в хаос, з якого важко вибратися.
Особисте життя: любов, скандали та родинні мости
Любов зародилася в ГІТІСі: Александріна Пітирімова, актриса з таким же вогнем в очах. Шлюб у 2020-му, травень 2021-го – дочка Єсенія, радість, що світила, як зірка. Та 2023-й приніс паузу: жили окремо, але офіційного розлучення не було. У 2025-му – повернення: премієри разом, фото з дочкою, ніби криза минула, як буря. “Ми стараємося бути разом заради Єсенії”, – казав він у інтерв’ю.
Скандали хльостають, як холодний дощ. Березень 2024-го, Новосибірськ: у барі Tangiers Lounge, п’яний, чіпляється до офіціантки, вкушує за ногу, б’ється з охороною. Суд – 7 діб арешту. А ще “Миротворець”: внесений за підтримку агресії РФ, зйомки в Криму (“Чорна весна”). Причини – публічні пости за окупантів, порушення кордону (myrotvorets.center). Родинний нюанс: мама в Україні, одружена з бійцем ЗСУ. “Між двома вогнями”, – зізнавався він у 2024-му, спілкується щодня, але не бачиться.
Ці бурі роблять його людяним – не ідеальний герой, а живий чоловік з помилками, що росте на очах.
Цікаві факти про Микиту Кологривого
- У дитинстві відраховано зі школи в Білій Церкві за бійки – боксерський характер проявився рано.
- Битбокс і КВН – перші “сцени” перед великим театром.
- Озвучував пса Чичи в мультфільмі “Кіт і пес” (2024) – контраст з гангстерами!
- У 2025-му знявся в 11 проектах – рекорд продуктивності.
- Мріяв про кар’єру тренера, але дідусь підштовхнув до акторства.
- Повернення до сім’ї в 2025-му після паузи – сімейні цінності понад усе.
- Роль Кощея повторив у “Царівні-жабці” (2025) – від серіалу до фентезі.
З театральних дошок до екранів, від сибірських морозів до українських вишень – шлях Кологривого пульсує драмою. Нові ролі в “Серпні”, “Біжи”, “Шумі часу” обіцяють ще більше вибухів. Його історія – нагадування, що справжній талант пробивається крізь шторми, лишаючи слід у серцях.