У гамірних вулицях Одеси, де Чорне море б’є хвилею об причали, а запах свіжої форшмака манить з кожного двору, виріс чоловік, чиє ім’я роками не сходить з вуст місцевих. Микола Леонідович Скорик – народний депутат, ексголова Одеської обласної адміністрації та міністр фінансів Криму. Від банківських кабінетів до парламентських трибун, його шлях сповнений різких поворотів, як одеські трамвайні колії. Народжений 27 листопада 1972 року, він пройшов від скромного менеджера до ключової фігури в опозиційній політиці, викликаючи то оплески прихильників, то гнів критиків.
Скорик – типовий одесит: гострий на язик, винахідливий у справах і вміє тримати удар. Його кар’єра охоплює банківську імперію Імексбанку, крісло губернатора під час Революції Гідності та нинішні баталії у Верховній Раді від забороненої ОПЗЖ. У 2020-му він ледь не став мером Одеси, набравши понад 40% у другому турі. А в 2026-му, попри всі скандали, продовжує отримувати солідні компенсації та активно голосувати в парламенті. Ця історія – не просто хроніка дат, а жива драма про амбіції, зради та виживання в українській політиці.
Раннє дитинство Миколи пройшло в атмосфері інтелектуального fermentу. Батько Леонід Давидович працював фахівцем з електронного обладнання, а мати Людмила Миколаївна Залюбинська – фізиком, нині доцентом Одеського національного університету імені Мечникова. Вона не просто викладала лекції: у кінці 80-х Людмила стояла біля витоків Народного Руху України в Одесі, дружила з В’ячеславом Чорноволом і очолювала Комітет солдатських матерів. Хочете уявити контраст? Син такої патріотки згодом очолить Партію регіонів на Одещині. Ця сімейна динаміка – як місток між дисидентським минулим і прагматичним сьогоденням.
Шкільні роки та перші кроки до успіху
1989 рік. Одеса кипить передчуттям змін, а школяр Микола Скорик закінчує школу №121 з поглибленим вивченням англійської. Тут, серед однокласників, він не просто вчив граматику – перемагав на республіканських конкурсах юних ракетників, будуючи моделі, що злітали високо. Ця пристрасть до конструювання, мабуть, передалася від батька. Англійська ж відкрила двері в бізнес: вільно володіє нею поряд з українською та російською.
Через п’ять років, у 1994-му, диплом інженера-економіста Одеського політехнічного університету (тепер НУ “Одеса Політехніка”) в руках. Спеціальність – економіка та управління в машинобудуванні. Але замість заводів – менеджер у СП “Торговый дом Приморье”. Швидкий старт: вже у 1995-му очолює відділ розвитку АКБ “Імексбанк” – установи, пов’язаної з одеським магнатом Леонідом Клімовим. Звідси почався його підйом, як ракети, яку він колись зібрав у гуртку.
До 1999-го Скорик – перший заступник голови правління, а з грудня – повноцінний голова. Банк розквітає під його керівництвом, але й тягне скандали: звинувачення в сумнівних кредитах і зв’язках з політикою. У 2002-му стає помічником Климовим – нардепа від “За єдину Росію”. Цей дует стає фундаментом для політичних амбіцій. Кандидатський ступінь з економіки в 2012-му лише цементує статус “профі”.
Політичний дебют: від облради до Криму
2006 рік – вибух. Скорик входить до Одеської обласної ради від Партії регіонів і одразу стає головою. Два терміни (до 2010-го) – час реформ, будівництва доріг і гострих конфліктів. Одесити пам’ятають, як він розганяв наметове містечко опозиції чи виділяв мільйони на спорт. Критики ж вбачають корупцію: 40 млн грн з бюджету на акції “Чорноморця” (клуб Климовим) і пенсійний фонд, гроші якого осіли в Імексбанку.
У 2010-му – стрибок на Крим: міністр фінансів АРК до 2013-го. Тут теж буря: тендери на сміттєвози “Чисте місто” з облігаціями під 14,5%, купленими Імексбанком. 47 млн прибутку банку, завищені ціни – і гроші розчинилися. Після смерті прем’єра Джарти схема згортається, але репутація лишається. У 2012-му – державний службовець першого рангу.
Пік – листопад 2013-го. Президент Янукович призначає головою Одеської ОДА. Лише 100 днів: протести Майдану, події 19 лютого з “тітушками” (депутатів викликають на допит), відставка 3 березня 2014-го. Скорик виходить з ПР, створює групу “Єдність” в облраді, очолює осередок Партії розвитку України Тігіпка. Регіонал зламує стереотипи – чи ні?
| Рік | Посада/Подія | Партія |
|---|---|---|
| 2006-2010 | Голова Одеської облради | ПР |
| 2010-2013 | Міністр фінансів АРК | ПР |
| 2013-2014 | Голова Одеської ОДА | ПР |
| 2014-2019 | Нардеп VIII скл., Комітет бюджету | Опоблок |
| 2019- | Нардеп IX скл., Комітет економрозвитку/фінансів | ОПЗЖ |
Джерела даних: chesno.org, uk.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє стрімкий ріст, але й ризики: кожна посада – нова порція критики. Після таблиці видно, як від регіонала до опозиціонера – лише крок.
Парламентські баталії та мерські амбіції
2014-й: нардеп VIII скликання від Опоблоку (№10 списку). Комітет з бюджету, але absentee – пропускає сесії. 2018-го голосує проти суверенітету над Донбасом. 2019-й: IX скликання від ОПЗЖ (№16), Комітет економрозвитку, з 2022-го – фінансів, податків. Відвідує 88% сесій, але кнопкодавство фіксують тричі (2019). У 2020-му ініціює подання до КС, що скасовує відповідальність за брехню в деклараціях.
Кульмінація – вибори мера Одеси 2020. Перший тур: 19,4% (друге після Труханова). Другий: 42,1% (72 974 голоси) проти 54,2%. Близько, але не потал! Прохідний до міськради, але фокус на Раді. 2025-го голосує за 5655 (урбаністика для забудовників) і контроверсійний 12414, що підпорядковує НАБУ генпрокурору – протести на вулицях.
Скандали: тінь над кар’єрою
Події 2 травня 2014-го в Одесі – чорна мітка. Підтримка антимайданівців на суді (Мефьодів, Долженков), застава від ОПЗЖ. Звинувачення в “тітушках” 19 лютого, конфлікти з Гончаренком (сухарі в Раді, бійки). Прихований бізнес 2014-го, зв’язки з Імексбанком (банкрутство 2015-го). У 2025-му – подарунки від мами (1,3 млн грн), компенсація 395 тис. грн за відпустки 5 лютого 2026-го. Декларації скромні: готівка, квартири на дружину/мати, ВНЖ родини в Австрії.
Ви не повірите, але Скорик – не монстр з таблоїдів. Прихильники хвалять за захист одеситів: звернення щодо води в Болграді, фінансування науки (2025). Та тінь скандалів велика, як одеський степ.
Цікаві факти про Миколу Скорика
- У школі перемагав на конкурсах ракетомоделізму – хобі, що могло б стати кар’єрою в SpaceX!
- Мати – соратниця Чорновола, голова матерів-солдаток; син називає батьків “національно свідомими”.
- Двічі одружений: перша дружина з ПАР, скандали з фінансами; друга – Наталя, бізнесвумен.
- У 2026-му отримав 395 тис. грн за відпустки – еквівалент річних зарплат 20 одеситів.
- Голосував проти заборони роSSійських церков, але лобіює локальні проблеми Одеси.
Ці перлини з біографії додають кольору: Скорик – не картонна фігура, а чоловік з плоті й крові, де амбіції переплітаються з помилками.
Сім’я: корені та сучасність
Дружина Наталя Володимирівна – підприємиця, ФОП. Разом виховують доньку Маргариту (2007) і сина Віктора. Перший шлюб з однокласницею Катериною Карповською (1993): донька Наталя (старша, живе окремо?), скандали з рахунками в ПАР (1 млн дол.), викрадення дітей (афера 2013-го). Будинки в Одесі (629 м²), Ялті – на Наталю. Мати подарувала 1,3 млн грн (2024), квартиру 523 м². Родина має ВНЖ в Австрії – практичність одеситів.
Людмила Залюбинська – легенда: від Руху до комітету матерів. Батько – технар. Скорик пишається: “Батьки свідомі українці”. Ця опора – секрет довговічності в політиці.
Сьогодення та тіні майбутнього
У 2026-му Скорик – чинний нардеп, голова міжфракції “Одесчина”. Голосування за стратегічні підприємства, критикує фінансування академій. Компенсація за відпустки – 395 тис. грн – підлила масла у вогонь. Декларація жовтня 2025-го: істотні зміни, але скромно. Опозиція тримається, попри заборону ОПЗЖ. Чи повернеться до Одеси мером? Море шепоче: “Подивися на хвилі – вони завжди повертаються”. Його історія – дзеркало української політики: хаос, інтриги, але й стійкість. Одеса чекає наступного акту.