У львівських вуличках, де кожен камінь шепоче історії опору, 2 червня 1968 року з’явився на світ Микола Леонідович Княжицький – чоловік, чиє життя перетворилося на справжню медійну та політичну сагу. Від перших репортажів на державному ТБ до авторства закону про українську мову, від заснування опозиційних каналів до чола комітету Верховної Ради з гуманітарної політики – його шлях сповнений драматичних поворотів, як гірська стежка Карпат. Сьогодні, у розпал війни та парламентських баталій 2026 року, Княжицький лишається одним з найактивніших захисників культурного фронту, де слова гостріші за кулі.
Журналіст за покликанням, політик за обставинами, він не просто коментує події – творить їх. Засновник ТВі та співзасновник Еспресо ТВ, народний депутат трьох скликань, автор понад 260 законопроєктів. Його внесок у деколонізацію простору відчутний: від квот на українську музику на радіо до повної заборони структур Московського патріархату. А в особистому житті – син-офіцер ЗСУ на передовій нагадує, що боротьба торкається кожного куточка родини.
Такий мікс досвіду робить Княжицького унікальною постаттю: той, хто бачив цензуру часів Кучми, нині бореться з гібридними загрозами в Telegram. Розберемося, як цей львів’янин став культурним воїном нації.
Ранні роки: Львів як коваль характеру
Львів 1960-х – місто інтелігенції, де в родинах учителів виростали бунтарі. Батьки Миколи, Леонід та Ольга Княжицькі, прищепили сину любов до книг і слова. Шкільні роки пройшли в атмосфері таємних розмов про Україну, що прокидалася від радянського сну. У 1985-му юнак вступив на журналістику Львівського університету, але доля закинула до Києва – до Інституту журналістики КНУ імені Шевченка.
Служба в армії 1986–1988 років загартувала: радянська муштра не зламала, а навчила тримати слово. Закінчивши університет у 1992-му дипломною про телебачення, Микола одразу пірнув у вир незалежних ЗМІ. Друга вища – міжнародне право в ЛНУ 2003 року – додала глибини для майбутніх медіа-битв. Ці роки формували не просто професіонала, а воїна пера, готового до цензури та провокацій.
Уявіть: перші репортажі для “Вечірніх новин” на центральному ТБ, де він зняв кліпи Ірини Білик та Скрябін. Це були іскри свободи в державному болоті – перші кроки до справжньої журналістики.
Журналістська кар’єра: від СТБ до ТВі, битви за ефір
1989 рік: спеціальний кореспондент Держтелерадіо УРСР. Микола знімає новини, що ламають шаблон “радянської гармонії”. Після розпаду СРСР – кореспондент радянсько-канадського “Місту”, потім Держтелерадіо України. 1992-го очолює Центр телевізійної творчості “Вікна” – тут народжуються перші незалежні сюжети.
Великий стрибок: 1994–1998 президент Міжнародного медіа-центру СТБ. Канал стає хітом – реаліті, музика, новини. У 1997-му очолює сам СТБ. Але конфлікт з Кучмою 1998-го: програма Вадима Долганова “гаряча”, влада тисне. Миколу звільняють, але він не здається – голова НТРКУ лише на півроку.
1999–2002: член Нацради з ТБ і радіо. Звільнений за спробу балотуватися. 2000-ті: співвласник “Медіадому” (Тоніс, “Газета 24”). 2007-го йде через цензуру – журналісти звинувачують власників у тиску. Разом з командою створює ТВі 2008-го: опозиційний канал, де веде “Вечір з Миколою Княжицьким”. Рейдерські звинувачення, податкова, відключення від кабелів – усе це переживає ТВі до 2014-го.
2013: родина запускає Еспресо ТВ – канал для східної аудиторії, аналітика, дебатні шоу. Сьогодні Микола – продюсер, його YouTube-канал з документальними фільмами (“Мова свободи”, “Битва за Чорне море”) набирає мільйони переглядів. Ця кар’єра – не сходи успіху, а окопи за свободу слова, де кожен ефір був ризиком.
Політичний шлях: три скликання в Раді та посади лідера
Політика кликала рано: 2002-го мажоритарник у окрузі 117 (Львівщина), друге місце з 14,4%. 2005-го в Президії “Трудової України”. 2012-го – №11 у списку “Батьківщини”, обраний до VII скликання. Підкомітет з ТБ у комітеті свободи слова.
2014: №34 “Народного фронту”, VIII скликання. З грудня голова Комітету з культури і духовності – ключова посада для реформ. 2019: мажоритарник №116 (Львів), “Європейська Солідарність”, IX скликання. Нині – комітет гуманітарної та інформаційної політики, співголова групи з міжпарламентських зв’язків з Китаєм.
Щоб побачити динаміку, ось таблиця виборчих успіхів:
| Скликання | Партія/Округ | Результат |
|---|---|---|
| VII (2012) | Батьківщина, список №11 | Обраний |
| VIII (2014) | Народний Фронт, список №34 | Обраний |
| IX (2019) | ЄС, маж. №116 | Обраний |
Дані з uk.wikipedia.org та chesno.org. Ця стабільність – знак довіри львів’ян, бо Княжицький не зраджує принципів: від опозиції Януковичу до підтримки ЄС.
У комітеті він блокує проросійські впливи, просуває кіноіндустрію. Його гасло: культура – це національна безпека.
Законодавчі перемоги: мова як зброя, деколонізація як щит
Княжицький – автор закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (25 квітня 2019, чинний з 16 липня). Цей акт змінив ефір: квоти 90% української на ТБ, штрафи за ігнор. Без нього війна за ідентичність програна б швидше. Співавтор квот на музику (№5313), підтримки кіно (№3081-д, 2016).
Деколонізація: №7721 “Про деколонізацію гуманітарної сфери” – заборона “русского мира”, імперських символів. Ініціатор заборони РПЦ (2024), законопроєкти про книги (Український інститут книги), спадщину (№9072), демографію (№11424). Понад 260 ініціатив IX скликання – від пародій у авторському праві до регулювання платформ (№11115 про Telegram-подібні).
Перед списком ключових – вступ: ці закони не папір, а інструменти виживання нації. Ось топ:
- Закон про мову: українська в держслужбі, освіті, медіа. Вплив: +30% україномовного контенту за 5 років.
- Деколонізація №7721: обмеження антиукраїнської пропаганди, дефініція “деколонізації” як очищення від імперського.
- Кіно №3081-д: держпідтримка, що оживила “Захара Беркута”.
- Заборона РПЦ: повний розрив з Москвою, підписаний 2024.
- Telegram-регуляція №11115: боротьба з ботофермами.
Після ухвалення мови Княжицький сказав: це не репресії, а повернення голосу нації. Ці норми витримали суди, Венеціанку – консенсус з джерел як rada.gov.ua.
Сучасна діяльність: від YouTube до парламентських скандалів 2026
Повномасштабна війна посилила роль: фільми на YouTube про мову свободи (2025), смерть імперій у Чорному морі. Форум “Via Carpatia” – культурний міст Центральної Європи. 2025: законопроєкт про національну пам’ять, підвищення статусу Інституту пам’яті.
2026 рік вибуховий: 25 лютого скандал у Раді з Олексієм Гончаренком. Княжицький звинуватив у зриві мобілізації – “ти зриваєш!”, той відповів “людожер!”. Фракція ЄС кипить, але це типово для пристрасних дебатів. Про Telegram: “Росія вербує там, заборона не зніме загроз” (espreso.tv). Коментує Newsmax: можливі впливи США-РФ.
Активний у блогах, FB (25к підписників), Instagram. Підтримує ЗСУ, критикує внутрішні протистояння як російський сценарій.
Цікаві факти про Миколу Княжицького
- Перший кліп Ірини Білик та Скрябін – його репортажі 1990-х.
- Отримав пістолет Fort від Авакова 2017-го – скандал, але законно.
- Син Леонід – офіцер ЗСУ, випускник КНУ 2013.
- Хобі: полювання, фільми про гуцульські церкви.
- Знятий з розшуку Інтерполу 2015-го після Камбоджі – податкова справа закрита.
- Ініціатор Томосу – під його головуванням апеляція до Варфоломія.
Ці перлини показують: за фасадом – жива людина з історіями, вартими кіно.
Родина та особисте: опора в часи бурі
Дружина Лариса (1967 р.н., прес-менеджер, однокурсниця) – соратниця в Еспресо. Діти: Леонід (1991, ЗСУ-офіцер на фронті), Анастасія (2003), Антон (2012). Родина пережила евакуацію Жеваго 2020-го (співвласник Еспресо), але стоїть міцно. Хобі: полювання в Карпатах, проєкти як “Унікальні церкви Верховини” – збереження спадщини.
Нагороди: ордени, але головна – довіра виборців. Родина Княжицьких – приклад, як культура тримає на плаву в війні.
Критика та виклики: тіні на шляху
Не без хмар: 2007 – звинувачення в цензурі на Тонісі. 2012 – податкова на ТВі, рейдерство (Портніков, Наям звинувачували). Земля в Буркуті 2021 – заперечує причетність. “Гречкосійство” 2020 – костюми на Львівщині. Пістолет від Авакова – етичний скандал.
Але справи закриті, репутація стійка. Критики з “Ворогів преси” 2012-го – за брак прозорості, та ТВі вистояло. Баланс: досягнення переважують, особливо в культурі.
У 2026-му Княжицький продовжує: від боротьби з Telegram-загрозами до культурних форумів. Його енергия надихає – бо Україна потребує таких, хто не мовчить.