Сцена Театру імені Івана Франка оживає під гарячим поглядом Стенлі Ковальського – грубого, пристрасного, нестримного. Актор, що втілює цю роль, Михайло Кукуюк, сам наче вулкан: вирує енергією, що виливається в комедійні ролі хуліганів на екрані, рок-н-рол на концертах і глибокі монологи поезії. Народжений у театральній родині Житомира, він пройшов шлях від юного таланта до заслуженого артиста України, не втрачаючи того вогню, який запалює зали від Києва до фронтових шпиталів.
Його біографія – це не сухий перелік дат, а жива мозаїка втрат, тріумфів і любові до мистецтва. У 51 рік, станом на 2026-й, Кукуюк продовжує зніматися в гучних проектах, як “Вартові Різдва” чи “Лікарі”, грати в культових виставах і збирати аншлаги з гуртом “Кука та банда”. А за кулісами ховається історія людини, яка перетворила біль дитинства на творчу силу.
Раннє дитинство в акторській родині: витоки таланту
Житомирські двори 1970-х наповнені сміхом і репетиціями – саме тут, 11 травня 1974 року, з’явився на світ Михайло Петрович Кукуюк. Його батьки, народні артисти УРСР Петро Кукуюк і Антоніна Паламарчук, були зірками сцени: батько – харизматичний драматичний актор, мати – майстриня ліричних ролей. Домашній сценарій став для Міши другим “я”: він грав у виставах ще школярем, а вечорами слухав розмови про Шекспіра за чаєм.
Та доля піднесла удар рано. У 1982-му, коли хлопчику виповнилося вісім, помер батько. Ця втрата стала переломом – виховання лягло на плечі матері та старшого брата. Антоніна Паламарчук, сильна жінка, водила сина на репетиції, де той черпав сили в мистецтві. “Щоденник Куку Місі” – нотатки батька про маленького Мішу – стали для нього скарбом, ніби листами з минулого. Ці роки загартували характер: Кукуюк навчився перетворювати сум на енергію, що й досі пульсує в його ролях.
Шкільні роки в Житомирі пролетіли під знаком театру – 23-тя школа, перші аматорські постановки. Уже тоді вчителі помічали: цей пацан не просто грає, він живе роллю. Переїзд до Києва став логічним кроком – місто вогнів і сцен кликало.
Освіта та перші кроки на професійній сцені
1995 рік – диплом Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого в кишені. Курс Миколи Рушковського викував з Кукуюка актора з “гострим язиком” і пластикою, що пасує як комедії, так і трагедії. Перша робота – Київський театр юного глядача на Липках. Тут він втілював Вакулу в “Різдвяній ночі” за Гоголем, Меркуціо в “Ромео і Джульєтті” Шекспіра, Линяєва у “Вовках і вівцях” Островського.
З 2003-го – Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра. Ролі сипалися: від харизматичних лиходіїв до ліричних героїв. У 2008-му з’явився проект “ТЄАТР” – телевізійний, але з живою сценою. А 2020-го доля привела до Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка – вершини українського театру. За даними ft.org.ua, з 2 листопада він тут основний актор.
Театральна кар’єра: від Лівого берега до Франка
Театр для Кукуюка – це кров. У Франка він розквітнув: Стенлі Ковальський у “Трамваї ‘Бажання'” Теннессі Вільямса – роль, де груба сила переплітається з вразливістю, наче буря в склянці. Глядачі шепочуть: “Кукуюк не грає – він рве душу”. Оповідач у “Кар’єрі Артуро Уї, яку можна було спинити” Брехта – сатира на владу, де його голос реве правду.
Ось ключові ролі в репертуарі Франка – перед списком варто зазначити, що кожна з них розкриває нову грань актора, від трагічного до іронічного.
- Стенлі Ковальський у “Трамвай ‘Бажання'” – первісна пристрасть, що ламає все на шляху (прем’єра 2020).
- Оповідач у “Кар’єра Артуро Уї…” – гострий коментар до сучасності.
- Хтось у “Марія Стюарт” Шіллера – загадковий свідок інтриг.
- Війт Михалевич в “Украдене щастя” Франка – класика з болем кохання.
- Нетутешній у однойменній п’єсі – містичний бунтар.
- Семен Палій у “Нетутешній” – гетьманський запал.
- Артем у “Тартюф” Мольєра – хитрун з посмішкою.
- Жоделе (Автор, Диригент, Суфлер) у “Сірано де Бержерак” Ростана – багатошаровий геній.
- Мак у “Співай, Лоло, співай!” – музичний вир.
- Річард III у шекспірівській трагедії – горбатий король з диявольським шармом.
Ці ролі не просто слова – це години репетицій, де Кукуюк вкладає душу. У 2025-му театр переніс прем’єри через війну, але Франко стоїть, як скеля. Актор волонтерить для ЗСУ, грає для воїнів – його вистава “І буде мир… І буде хліб…” у Житомирі зібрала сльози й оплески.
Кіно та телебачення: від “Свінгерів” до фронтових історій
Кіно увірвалося в 1995-му, але прорив – “Свінгери” 2018-го. Бізнесмен Ігор (Гоша) – хуліган з серцем, що сміяв глядачів до сліз. Сиквел 2019-го закріпив статус зірки. У “Слузі народу” – Олексій, антагоніст Зеленського, з іскрою бунту. “Наші котики” 2020-го – ватажок Гоша, пародія на “ватників”, що стала хітом.
2025-й вибухнув: “Вартові Різдва” (Санта-Клаус Богдан), де різдвяна магія переплітається з війною; “Лікарі” на СТБ – роль, що дала “нову сторону себе”; “Казкова секта”. Повна картина в таблиці – дані з uk.wikipedia.org та kino-teatr.ua.
| Рік | Проект | Роль | Жанр |
|---|---|---|---|
| 2018 | Свінгери | Ігор/Гоша | Комедія |
| 2019 | Свінгери 2 | Ігор | Комедія |
| 2020 | Наші котики | Гоша | Комедія |
| 2020 | Козаки. Абсолютно брехлива історія | Петро | Екшн-комедія |
| 2016-2019 | Слуга народу | Олексій | Серіал |
| 2019 | Папік | – | Серіал |
| 2025 | Вартові Різдва | Богдан | Різдвяна комедія |
| 2025 | Лікарі | – | Серіал |
| 2025 | Казкова секта | – | Фільм |
Таблиця охоплює ключові – понад 50 ролей загалом. Кукуюк дублює, знімається в кліпах. У 2019-му – “Танці з зірками” з Єлизаветою Дружиніною, де харизма зачарувала мільйони.
Музична душа: “Кука та банда” і рок-поезія
Не тільки сцена – гітара кличе. У 2002-му Кукуюк зібрав “Мотлох” – диско-панк з гумором. Сьогодні “Кука та банда”: суміш року, фолку, поезії та стендапу. Концерти – вибух: вірші про війну, любов, абсурд. У 2025-му Heavy Christmas у Docker Pub – благодійний для ССО ЗСУ. Глядачі пишуть: “Кукуюк співає душу України”.
Дискографія скромна, але жива: кліпи, живі сети. Це не комерція – терапія для нього й публіки. У 2026-му тур по містах: від Києва до Рівного з Жоніним.
Досягнення та визнання: заслужений артист і патріот
2024-й – звання Заслуженого артиста України. Понад 30 років сцени, ролі в 10+ театрах, 50+ фільмах. Вплив величезний: комедії “Свінгери” цитують, театр Франка заповнений. Патріотизм – волонтерство, концерти для бійців, мрії сина загиблого захисника (2025). “Найважливіша роль попереду” – його слова з інтерв’ю.
Цікаві факти про Михайла Кукуюка
- У дитинстві грав Снігуроньку – бо знав усіх Дідів Морозів особисто!
- Брат загинув у Лондоні; з мамою поховали прах біля батька в 2007-му.
- Зріст 184 см, знак Телець – стійкий, як його ролі.
- У “Танцях з зірками” вилетів, але здружився з партнеркою назавжди.
- Любить Київ як “місце сили” – гуляє Хрещатиком за натхненням.
Факти додають шарму: Кукуюк – не зірка, а друг з мікрофоном.
Особисте життя: любов, що витримує бурі
За блиском сцени – тиха гавань. Дружина Анастасія Осмоловська, режисерка й актриса, молодша на 13 років. Зустріч – кохання з першого погляду: “Я вчепився, ніби до останньої ролі”. Разом ставлять вистави, виховують доньку Марію. Настя – опора в втраті мами (2011) і брата.
Сім’я – святиня: фото з дружиною чіпляють серце. Кукуюк жартує: “Вона – мій режисер у житті”. У 2023-му поділився: шлюб – як вистава, де головне – партнерство. Без дітей у кадрі часто, але Марія – їхня радість. Війна згуртувала: волонтерять разом, мріють про мир.
Михайло Кукуюк мчить уперед: нові прем’єри Франка, альбом “Куки та банди”, ролі, що чіпляють. Його енергією дихає українське мистецтво – і це тільки початок акту.