Мун Чже-ін, народжений у тіні Корейської війни на маленькому острові Коджедо 24 січня 1953 року, виріс у бідності, але з непохитною жагою справедливості. Цей юрист, який кинув виклик диктатурі, став 12-м президентом Південної Кореї з 10 травня 2017-го по 9 травня 2022-го, перемігши на виборах з 41% голосів після імпічменту Пак Кин Хе. Його правління запам’яталося сміливими самітами з Кім Чен Ином, реформами праці та блискучим подоланням COVID-19, хоч і з гострою критикою за економічні спотикання.
Син біженців з Північної Кореї, Мун уособлює надію на примирення півострова, де сім’ї досі розділені колючим дротом. Він не просто політик – це чоловік, який служив у спецназі під час кризи в Пханмунджомі 1976-го, захищав робітників і мріяв про країну, де людина понад усе. Сьогодні, у 2026-му, екс-президент пише мемуари та стикається з обвинуваченнями, але його спадщина пульсує в кожній реформі корейського суспільства.
Його шлях від скромного хлопця з Пусана до лідера нації сповнений драматичних поворотів, де дружба з президентом Но Му Хьоном стала каталізатором змін. Мун не ховався за парканами еліт – він боровся на вулицях, у судах і на виборчих дільницях, надихаючи мільйони.
Раннє дитинство: Бідність як школа характеру
Уявіть острів Коджедо в 1953-му: війна щойно вщухла, а маленька родина Муна ховається від голоду. Батько, рибалка-біженець з Хамхіна на Півночі, евакуйований під час операції “Різдвяний подарунок”, ледве зводив кінці з кінцями. Мати продавала одяг з благодійних посилок і носила вугілля, аби нагодувати п’ятеро дітей. Мун, старший син, ріс у Пусані, де сім’я тулилася в халупі, а католицька церква давала не лише молоко, а й душевну опору – він прийняв хрещення як Тімоті.
Школа Кьоннам у Пусані стала першим тріумфом: хлопець став найкращим учнем, мріючи про юриспруденцію. Бідність загартувала його – той самий дух, що згодом змусив протистояти режиму Пак Чон Хі. Ці роки сформували Муна як борця за слабких, де кожна копійка була перемогою.
Родинні історії про розділений півострів глибоко вкоренилися в душі. Батько часто згадував Північ, і це стало насінням його дипломатії – мрії про єдність без куль.
Освіта та армія: Протести, в’язниця і спецназ
Університет Кьонхі в Сеулі обіцяв стипендію на юридичний, але 1974-го Мун організував протести проти конституції Юшин – диктаторського інструменту Пак Чон Хі. Арешт, 10 місяців у Сеодамунській в’язниці, відрахування. Замість кар’єри – армія з 1975-го: десантники 1-ї бригади спецназу. У серпні 1976-го, під час “топорної інциденту” в Пханмунджомі, коли північнокорейці зарубали двох американських офіцерів, Мун стояв на передовій операції Paul Bunyan – моменту, що міг спалахнути третьою війною.
Після демобілізації 1978-го він повернувся до університету, склав іспит адвоката з другого разу 1980-го, пройшов Judicial Research Institute на 2-му місці. Режим не призначив його суддею – надто “небезпечний”. Мун обрав приватну практику в Пусані, де брався за справи пролетаріату.
Цей період – суміш адреналіну й розчарувань. Від студента-активіста до солдата, він навчився, що справедливість вимагає не слів, а дій.
Юридична кар’єра: Боротьба пліч-о-пліч з Но Му Хьоном
У 1980-х Мун приєднався до Но Му Хьона, майбутнього президента, у захисті трудящих і дисидентів. Разом вони розкопали жахи табору Brothers Home – примусова праця дітей і в’язнів. Мун став головою комісії з прав людини Пусанської колегії адвокатів, членом “Юристів за демократичне суспільство”.
Вони заснували прогресивну газету Hankyoreh 1988-го, боролися проти цензури. Дружба з Но – як братська: після самогубства друга 2009-го Мун очолив його фонд. Ці роки заклали фундамент “людяної політики” – пріоритет людини над корпораціями.
Адвокатська практика не збагачувала, але надихала. Мун розслідував зловживання чеболів, стаючи голосом безголосих у тіні гігантів на кшталт Samsung.
Політичний злет: Від депутата до лідера партії
Політика кликала 2003-го: Мун увійшов до “синьої команди” Но як старший секретар з цивільних справ, потім очолив адміністрацію 2007-го. Після поразки на виборах 2012-го (48% проти Пак Кин Хе) став депутатом від Сасангу в Пусані, лідером Демократичної партії 2015-го.
Його мемуари “Доля Муна Чже-іна” 2011-го стали бестселером, розкривши душу борця. Перед виборами 2017-го, після скандалу з Пак, Мун зібрав 57% номінації партії – корейці побачили в ньому рятівника.
Цей підйом – як хвилі Цусіми: спочатку шторм, потім спокійна сила, що несе до вершин.
Президентство: Реформи, що змінили Корею
Інавгурація 10 травня 2017-го зібрала мільйони. Мун запустив “доходоцентричне зростання”: мінімалка злетіла на 16,4% до 7530 вон/год 2018-го, робочий тиждень скоротився з 68 до 52 годин. Створено 810 тис. держjobs, розширено медстраховку, пенсії, допомоги дітям.
Реформа прокуратури: нова Corruption Investigation Office послабила “державних мисливців”. Закон проти Google/Apple дозволив розробникам уникати монополій. Енергія: закриття вугільних станцій, реноваблс, відмова від ядерних реакторів. Мун став першим президентом, що взяв собаку з притулку – Торі, символ турботи про тварин і протидії собачому м’ясному бізнесу.
Освіта: скасовано держпідручники з історії. Трудові права: розслідування Brothers Home 2020-го. Ці зміни торкнулися кожного – від фабричних робітників до IT-шників.
Зовнішня політика: Саміти з Кімом і “сонячна стратегія”
Мун відродив Sunshine Policy: три саміти з Кім Чен Ином – квітень і травень 2018-го в Пханмунджомі, вересень у Пхеньяні. Вперше за 65 років лідер КНДР ступив на Південь, обіцяючи демілітаризацію та діалог. Зустріч з Трампом у DMZ 2019-го – історичний момент.
New Southern Policy посилила зв’язки з ASEAN. З США – альянс, хоч сперечався про THAAD. З Японією – напруга через “втіху жінок”. Мун лобіював за КНДР у ООН, мріючи про декларацію миру.
Ці кроки, як міст через 38-у паралель, балансували над прірвою – успіх чи ілюзія, час покаже.
COVID-19: Перемога, що підняла рейтинги
Пандемія 2020-го стала тріумфом: мастестування знизило випадки на 90%, святковий день для дезінфекції. Рейтинг злетів до 67%, експерти хвалили модель. Вакцинація, локдауни – Корея серед лідерів.
Та ціна висока: економіка хитнулася, безробіття серед молоді сягнуло 19-річного піку. Мун інвестував у welfare, але критики звинувачували в популізмі.
Цей бій показав лідера: спокійний, науковий підхід у хаосі.
Цікаві факти про Муна Чже-іна
- Він католик Тімоті, але поважає всі віри – церква врятувала його родину в дитинстві.
- Дружина Кім Чон Сук – співачка, яку зустрів на протестах; син Джун Йон – медіа-артист, дочка Да Хє тримає приватність.
- Мемуари “Від долі до надії” стали бестселером; 2024-го вийшов “Від периферії до центру”.
- Прийняв цуценят від Кіма Чен Ина 2019-го – символ дружби, роздав притулкам.
- Професор океанського університету – мрія про море, де народився.
Ці штрихи роблять його не іконою, а живою людиною з пристрастями.
Критика, скандали та економічні виклики
Рейтинг впав до 34% наприкінці: криза житла – ціни злетіли, чеболі уникли реформ. Зростання мінімалки закрило 300 тис. бізнесів малого класу. NK-саміти не дали денуклеаризації, офіс зв’язку зруйновано 2020-го.
Скандали: маніпуляції думкою 2018-го (судили соратників), гомофобні заяви 2017-го (пізніше виправдався). HRW критикувала за права ЛГБТ і активістів.
Та Мун вистояв – перша мирна передача влади з 1987-го.
| Дата | Подія |
|---|---|
| 1953 | Народження на Коджедо |
| 1976 | Спецназ у Пханмунджомі |
| 2017 | Президентські вибори, перемога |
| 2018 | Саміти з Кім Чен Ином |
| 2020 | Перемога над COVID |
| 2022 | Кінець терміну |
| 2025 | Обвинувачення в корупції (uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org) |
Після 2022-го: Мемуари, протести та судові бурі
У Янсані Мун пише – мемуари 2024-го “Від периферії до центру” розбурхали дебати. Грудень 2024-го: закликав захищати демократію під час воєнного стану Юн Сок Йоля. Лютий 2025-го: шкодував про призначення Юна генпрокурором.
24 квітня 2025-го – удар: обвинувачення в хабарництві. Прокурори стверджують, Мун посприяв зятеві в роботі на Eastar Jet за призначення засновника до агенції SMEs. Справа триває, Демократична партія захищає героя.
Вересень 2025-го: візит до DMZ на згадку дипломатії. У 2026-му Мун лишається голосом лівих, нагадуючи про мир і справедливість. Його історія – не кінець, а запрошення до діалогу про майбутнє Кореї, де надія перемагає тіні минулого.