Спекотні вулиці Карачі наприкінці 1950-х відлунювали дитинством хлопця, який мріяв про метал, що гнеться під руками інженера. Мохаммад Захур, народжений 1 серпня 1955 року в пакистанському мегаполісі, виріс у сім’ї державного службовця, де дисципліна та амбіції ковалися щодня, наче сталь у домні. У 19 років він ступив на українську землю 1974-го за стипендією, а згодом збудував імперію ISTIL Group, вклавши понад 400 мільйонів доларів в економіку країни, що стала його домом. Ця подорож від студента-металурга до британсько-українського магната сповнена драйву, ризиків і щирої відданості Україні.
Його історія — це не просто хроніка угод, а живий портрет людини, яка перетворює хаос на золото. Від металургійних заводів Донецька до лондонських особняків, Захур завжди тримав пульс змін. А досягнення? Заснування одного з найефективніших міні-заводів СНД, володіння Kyiv Post і запуск Xtra TV — це лише вершина айсберга. Особисте життя, з його буревіями кохання та сімейними таємницями, додає шарму цій епосі.
Коли Захур продає бізнес за мільярд доларів на піку кризи 2008-го, світ завмирає. Але він не зупиняється: медіа, нерухомість, благодійність. Навіть у 2025-му, у 70 років, він бігає 10 кілометрів щодня, практикує йогу і пише пости про перемогу України. Ця енергія надихає, ніби вогонь у печі, що не гасне.
Раннє дитинство в Карачі: корені амбіцій
Карачі, пульсуючий мегаполіс Пакистану, став колискою для Мохаммада Захура. Батько, держслужбовець з металургійним ухилом, прищепив сину любов до інженерії — тієї сили, що вершить долі націй. Уявіть юнака, який бігає вулицями, мріючи про гігантські домни, поки країна переживає напругу з Індією. Ці роки загартували характер: Захур рано зрозумів, що успіх — це не удача, а наполегливість, гостра, як пакистанський карі.
Сім’я не купалася в розкоші, але стабільність дозволяла мріяти про велике. Батько, ймовірно, бачив у синові наступника, тож у 1974-му Пакистан надіслав талановитого 19-річного хлопця до СРСР — точніше, до Донецька — на повну стипендію. Це був не просто квиток у майбутнє, а місток через океани. Згідно з даними uk.wikipedia.org, Захур одразу поринув у світ металургії, де кожен розрахунок міг змінити промисловість.
Цей період — фундамент. Без пакистанських коренів, де родина вчила шанувати працю, не було б імперії ISTIL. Перехід від спекотних базарів до сірих шахт Донбасу здавався шоком, але саме контраст розкрив потенціал.
Студентські роки в Донецьку: від стипендії до диплома
Донецький національний технічний університет зустрів пакистанця 1974-го холодними вітрами, але Захур не вабався. Металургічний факультет став його ареною: лекції про процеси тиску, перші експерименти з валками. Він не просто вчився — жив наукою, як воїн мечами. У 2007-му, через десятиліття, захистив кандидатську дисертацію на тему “Вдосконалення методів розробки калібровок валків і технології виробництва трубних заготівель великих діаметрів”. Кандидат технічних наук — звання, що сяє в його резюме досі.
Студентські роки — час адаптації. Пакистанець опанував російську, злився з колективом, мріючи про власний завод. Джерела, як lb.ua, підкреслюють: стипендія від Пакистану була рідкістю, сигналом довіри. Тут, у серці Донбасу, зародилася любов до України — країни, що дала знання й шанс.
Після диплома Захур повернувся до Pakistan Steel, найбільшого сталеливарного гіганта країни. Але Афганська війна 1979-го штовхнула до Москви: директор Пакистанського Торгового дому. Цей досвід — торгівля, дипломатія — став трампліном для глобального стрибка.
Народження ISTIL Group: метал як основа імперії
1991 рік — розпад СРСР, хаос, але для Захура це золота жила. У Москві він заснував MetalsRussia, трейдера сталі з СНД. Компанія росла раптово: Гонконг, Сінгапур, ОАЕ, Британія, США. 1997-го ребрендинг в ISTIL (International Steel and Tube Industries Limited) — символ глобального розмаху. Уявіть: пакистанець торгує українською сталлю по світу, ніби диригент оркестру.
Кульмінація — 1996-й, купівля Донецького електросталеплавильного заводу. Звідси народився міні-завод ISTIL Ukraine, один з найефективніших у СНД. Експорт до 30 країн, технології тиску металів — його дисертація ожила в сталі. Продукція гнулася під його розрахунками, приносячи мільйони. За даними ukrrudprom.com, Захур став головою гонконгської Metalsrussia Corp. Ltd., контролюючи ланцюг від видобутку до продажу.
Цей етап — чиста алхімія. З пострадянського безладу — імперія, що годує тисячі. Перехід до продажу 2008-го на піку цін за 1 мільярд доларів Варшавському — геніальний хід, бо криза 2008-го обвалила ринок. Захур вийшов переможцем, з готівкою для нових авантюр.
Диверсифікація бізнесу: від сталі до медіа-імперії
Після металургії ISTIL розправила крила. 2009-й: купівля готелю “Лейпциг” у Києві за 35 мільйонів доларів — перлина нерухомості. Того ж року — Kyiv Post, англомовний тижневик, голос України для світу. До 2018-го видання процвітало під ним, доки не пішло Аднану Ківану. 2011-й: запуск Xtra TV, першого pre-paid супутникового ТБ в Україні — мільйони абонентів, доки Ахметов не викупив 2015-го.
Горизонти розширилися: енергетика, нафта/газ, пластик, кіно (Istil Studios), банківська справа. Співзасновник YUNA-2011 — премія оживила українську музику. ISTIL інвестував понад 400 мільйонів в Україну, попри війни й кризи. У 2025-му група лишається активною, з офісами в Києві, Лондоні, Пакистані, UAE.
Ці кроки — не сліпий ризик, а стратегія. Захур бачить можливості, де інші бачать стіни. Його філософія: “Іноземець заходить з грошима без проблем, вони з’являються після вкладень” — з інтерв’ю mind.ua 2025-го.
Досягнення: рейтинги, нагороди, вплив
Журнал “Фокус” неодноразово коронував Захура: 2011 — 300,6 млн доларів, 58 місце; 2012 — 186 млн, 71; 2013 — до 600 млн, топ-22; 2015 — 500 млн, 18. Навіть у 2021 — 170 млн. У 2025-му сам зізнався: понад 100 млн, попри втрати від війни. Ці цифри — не суха статистика, а свідчення генія.
Вплив глибший: ефективний завод СНД, медіа-революція, інвестиції в кризу. Кандидат наук, що керує мільярдами. Його пости в FB 2025-го — маніфести підтримки України, заклики до інвестицій.
Цікаві факти про Мохаммада Захура
- У 50-річчя приїзду в Україну (2024) опублікував фото 19-річного себе — студент з пакистанською усмішкою на тлі Донецька.
- Співзасновник YUNA: його любов до музики оживила премію, де Камалія сяяла.
- Його завод експортував до 30 країн — сталь з Донбасу в ОАЕ та США.
- У 70 років: 10 км бігу + йога щодня, секрет молодості без уколів.
- Фанат крикету: організовував турніри для іноземців в Україні.
Ці перлини роблять Захура не просто бізнесменом, а легендою з людським обличчям.
Таблиця рейтингів ілюструє піки:
| Рік | Статки, млн USD | Місце (Фокус) |
|---|---|---|
| 2011 | 300,6 | 58 |
| 2012 | 186 | 71 |
| 2013 | 175–600 | 22–79 |
| 2015 | 500 | 18 |
Джерела даних: журнал Фокус (focus.ua), stopcor.org. Варіації через оцінки, але тенденція зростання очевидна.
Благодійність: руки, що будують мости
Гроші — не мета, а інструмент для добра. Фонд Kamaliya & Mohammad Zahoor Charitable Foundation зібрав тисячі для дітей: 50 тисяч доларів на кардіообладання Києва 2017-го. Реставрація Одеської опери, дитбудинки Донецька, університет у пакистанському Таксілі, центр кардіології в Равалпінді. Після землетрусу в Пакистані — першим кинув допомогу.
Спорт: спонсор хокею України, гандболу “Академія”, крикет-турніри. Під час повномасштабної війни — фонди в Польщі та Німеччині, Kamaliya Zahoor Foundation For Ukraine: медикаменти, їжа біженцям. У 2022-му чутки про винищувачі спростував, але підтримка реальна — пости, інвестиції. Пакистан через нього допомагає Україні, як родич родича.
Це не піар: Захур вкладає серце. Його девіз — Україна в серці, попри окупацію заводу в Донецьку.
Особисте життя: від першої любові до зоряного шлюбу
Перша дружина — росіянка з Москви, шлюб у 90-х. Народили сина Армана (35–40 років, неодружений) і дочку Тетяну (42 роки, заміжня, двоє дітей). Вони живуть з батьком у Лондоні, хоч стосунки з Камалією складні. Розлучення першого шлюбу — до 2003-го, коли блискавка вдарила вдруге.
2003-й: зустріч з Наталією Шмаренковою, Камалією. Зірка шоу-бізнесу, красуня з Полтави — ідеальна пара. 10 років чекали дітей: 2013-го двійня Мірабелла й Арабелла ( “вимолена в Бога”). Шлюб — казка: маєтки, реаліті “Meet the Russians” 2013-го, YUNA разом. Але 2023–2024: офіційне розлучення. Причина? Камалія назвала образи, але деталі таємні.
Дивовижно: у 2025-му живуть разом у Лондоні! Не кажуть двійні (12 років), сплять окремо, але дружать заради дітей. Захур: “Ми розлучені, але разом”. Арман і Тетяна поруч, сім’я тримається. У 70 він — йог, бігун, батько чотирьох, що пише про Україну з любов’ю.
Його життя пульсує: від пакистанських мрій до лондонського спокою, з Україною в ДНК. Інвестиції тривають, пости в FB закликають до миру й процвітання. Захур — живий приклад, що доля кується руками, а не зірками.