Селище Калинівка на Київщині, 25 березня 1978 року. Тут, у тихому куточку Васильківського району, з’явилася на світ Олена Степанівна Самбул – дівчинка, яка згодом перетвориться на Марусю Звіробій, символ незламності та патріотизму. Маленьке містечко з його повсякденними буднями не віщувало бурхливого життя, але в крові Олени вже пульсувала любов до історії та творчості. Родина, скромна й працьовита, прищепила їй шанобливе ставлення до предків, а Київ неподалік кликав новими горизонтами.
Освіта стала першим кроком до самостійності. У Київському національному університеті культури і мистецтв Олена опанувала журналістику, де її тягнуло не стільки до слів, скільки до візуалів. Вища освіта в цій сфері заклала фундамент для майбутньої кар’єри, де слова перепливали в графіку, а графіка – в геральдику. Після випуску вона не побігла в редакції, а занурилася в приватний бізнес. Веб-студія, викладання дизайну, реклама – все це кружляло навколо її гострого ока на деталі.
Раннє життя: від геральдичних гербів до перших вогників патріотизму
До Революції Гідності Маруся жила динамічним, але спокійним життям підприємниці. Її веб-студія створювала сайти, що вражали естетикою, а уроки дизайну надихали студентів на творчість. Та справжня пристрасть розквітла в Українському геральдичному товаристві. Тут Олена малювала герби для Глевахи, Калинівки, Тростинки, Іванковичів, емблему Міненерго та нагрудний знак “Шахтарська слава”. Кожен герб – як живий талісман, наповнений символами сили й спадщини.
Членство в клубі історичної реконструкції додавало адреналіну. У костюмах козаків чи гетьманів вона відроджувала минуле, не підозрюючи, як скоро історія повториться в реальності. Бізнес процвітав, донька Зоряна росла, а Андрій Біленький – позивний Білий – став близькою людиною, з яким пов’язане ім’я Біленька. Життя текло, як ріка, доки не увірвався Майдан.
- Веб-студія та дизайн: основний дохід до 2014, фокус на креативі й технологіях.
- Геральдика: понад десяток офіційних робіт, що прикрашають громади й установи.
- Реконструкція: хобі, яке загартувало характер і любов до України.
Ці заняття формували характер – суміш креативності та дисципліни. Перехід до активізму став логічним, бо в крові вже гуділи предки-воїни.
Революція Гідності: хрещення вогнем на Майдані
18 лютого 2014-го Маріїнський парк і Майдан стали ареною. Олена, ще без позивного, кидає бізнес і кидається в бій. Волонтерка з перших днів: організовує “Допомогу пораненим Майдану”. Лінія порятунку, перев’язки під кулями – її руки рятували життя. Хлопці з козацької сотні хрестять її Марусею за отаманський норов, а друга частина прізвиська з’явиться пізніше.
Революція загартувала, як кузня. Звідси – перші зв’язки з “Правим сектором”, перші ротації. Майдан не просто змінив життя – він народив Звіробія, воїтельку, готову до фронту. Кожен поранений, якого вона витягла, став боргом перед країною.
Військовий вишкіл: як народилися “Марусині ведмеді”
Літо 2014-го. Російська агресія на сході. Маруся організовує “Марусин полігон” біля Києва – волонтерський табір базової підготовки. Інструктори навчають ЗСУшників, добровольців, цивільних. Тисячі пройшли через нього: стрільба, тактика, виживання. Восени – командир 11-го батальйону ДУК ПС з Київщини.
2015-й: співпраця з 79-ю бригадою ДШВ. Випускники – “Марусині ведмеді”, міцні, як скеля. Піски, де вони тримали оборону, – їхній хрещений вогнем. 2016-го контракт зі ЗСУ: старший солдат, командир мобільної групи “Марусині ведмеді” у 199-му центрі ДШВ на Житомирщині. Далі – бригада швидкого реагування НГУ, Світлодарська дуга 2017-го, 132-й розвідбат ДШВ на Маріупольщині 2018-2019.
| Період | Посада/Проект | Досягнення |
|---|---|---|
| 2014 | Полігон “Марусин”, 11 бат ДУК ПС | Навчено тисячі бійців |
| 2015-2016 | “Марусині ведмеді” 79 бригада | Бої в Пісках |
| 2016-2019 | Контракт ДШВ, НГУ, розвідбат | Світлодарська дуга, Маріуполь |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, rbc.ua. Звільнилася за здоров’ям, але дух ведмедиці не згас.
Політичні баталії: від фронту до парламенту
Грудень 2020-го: вступ до “Європейської солідарності”. Довибори 87 округ Івано-Франківщина, 2021-го. Знялася на користь Руслана Кошулинського з “Свободи” – жест єдності патріотів. Та скандал 2019-го затьмарив: відео з Софією Фединою, жорстка критика Зеленського після Золотого. “Слуга народа 2” – метафора кулі в спину. Обшук ДБР о 6:45, вилучення зброї, підозра за ст. 109,112,346. Суд, браслет, паспорт – все закрили в 2020-му.
Політика виявила, як система тисне на незламних. Маруся не зламалася, а фронт кликав назад.
Повномасштабна війна: поранення, втрати й фронтова стійкість
24 лютого 2022-го: ТрО Києва. Набирає роту 55 бійців, тренування під обстрілами, блокпости, мінування, Ірпінь. Перехід у ДШВ ЗСУ. Літо 2023: поранення в ногу на Бахмуті, реабілітація – і назад. Роботине: трагедія – гине коханий Максим Нікітенко, розвідник. Не говорить публічно, але в соцмережах закликає до відповідальності влади.
2024-2025: Харківщина, Покровськ. Зустрічі з Порошенком – дрони для 93 бригади. Сьогодні, на 2026-й, Маруся на передовій, навчає, бореться – ведмедиця, що не здається. Виховує Зоряну, тримаючи баланс між фронтом і домом.
Цікаві факти 💡
- 🦅 Геральдична майстриня: Створила емблеми для міністерств і сіл – символи, що живуть у світі.
- 🐻 “Марусині ведмеді”: Тисячі випускників на фронтах від Пісків до Києва.
- 🏅 Народний Герой України (2016): Орден за вишкіл, плюс відзнака Президента за АТО.
- 🔥 Скандалне відео: Стало мемом, але показало сміливість критики влади.
- ❤️ Особисті втрати: Втратила коханого в 2023-му, та продовжує служити.
Її історія – як епос: від кисті геральда до автомата. Маруся вчить нас, що патріотизм – це дія, а не слова. Фронт триває, і її ведмеді тримають стрій.