У серці Галичини, де Карпати шепочуть стародавні легенди, народився чоловік, який перетворив сімейний бізнес на енергетичну імперію, а згодом узяв на себе тягар керівництва областю в найважчі часи. Максим Зіновійович Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації з 2020 року, поєднує в собі наполегливість медика, хитрість підприємця та стійкість воїна. Народжений 19 лютого 1981 року у Львові, він виріс у Миколаєві на Львівщині, де шкільні роки загартували характер серед мальовничих пагорбів.
Його шлях – це не просто перелік дат, а справжня сага про вибори, які визначають долю. Від білих халатів операційних до офісів енергетичних гігантів, від перших політичних поразок до керма області під ракетними обстрілами. Сьогодні, у 2026 році, Козицький лишається ключовою фігурою на Західній Україні, координуючи оборону, промисловість і гуманітарку. А за кулісами ховаються сімейні драми, скандали та тихі перемоги, які роблять його постать такою живою й суперечливою.
Львівщина під його керівництвом стала логістичним хабом для евакуації мільйонів, постачальником тисяч дронів ЗСУ та оплотом енергетичної стійкості. Ця біографія розкриває, як скромний хлопець з провінції став символом регіонального лідерства.
Раннє дитинство та шлях до знань
Миколаїв, маленьке містечко на Львівщині, стало колискою для Максима, де він ходив до місцевої школи №1. Сім’я переїхала туди з Львова, і саме тут, серед зелених ланів, формувалася його любов до рідної землі. Батько Зіновій Козицький уже тоді будував бізнес-імперію в газовидобутку, а мати Таміла підтримувала домашній затишок. Брат Степан теж обрав підприємницький шлях, але Максим спершу пішов іншим маршрутом.
У 1998 році юнак вступив до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на спеціальність “Лікувальна справа”. Шість років інтенсивного навчання завершилися дипломом у 2004-му, а згодом – магістратурою з медицини у 2006-му. Інтернатура з загальної хірургії в лікарні швидкої допомоги Львова загартувала руки, готові до точних розрізів. Та медицина виявилася лише трампліном: паралельно Максим опанував менеджмент організацій у НаУКМА (магістр 2007) та спеціальність “Облік і аудит” у ЛНУ імені Франка.
Ці три виші – не випадковість. Вони дали інструменти для переходу від скальпеля до балансу. Уявіть: ранки в анатомічці, вечори за фінансовими звітами. Такий коктейль знань зробив його універсалом, готовим до викликів бізнесу й влади.
Від операційної до офісів енергетичних гігантів
Перші кроки в професії нагадували перші кроки дитини – невпевнені, але рішені. З серпня 2004-го по лютий 2006-го Максим працював інтерном-хірургом, а в 2007-му – заступником директора ТОВ “Укрмедресурс”. Короткий епізод методиста в обласному центрі здоров’я переріс у справжній стрибок: з 2007-го він увійшов до наглядової ради “Укрнафтогазінвест”, а з 2010-го став заступником гендиректора.
Сімейний бізнес кликав сильніше. З грудня 2009-го Максим очолював ТОВ “Прикарпатська енергетична компанія” (за сумісництвом), де фокус – альтернативна енергія. З червня 2014-го – заступник гендиректора, а в жовтні 2016-го – директор ТОВ “Еко-Оптіма”. Ця фірма стала перлиною: у 2012-му позичила 13,3 млн євро від ЄБРР на розвиток, у 2013-му – ще на вітрові турбіни Vestas. Сонячні й вітрові станції, газові родовища – Козицький майстерно поєднував традиційний і зелений бізнес.
До 2020-го він мав частки в понад десятку компаній, пов’язаних з батьком. Родинні фірми виграли тендери на 7,5 млрд грн від “Укрнафти” та “Укргазвидобування”. Це не просто цифри – це енергія для тисяч домівок, інвестиції в майбутнє. Але успіх привернув увагу: зв’язки з чеським мільярдером Карелом Комареком через фірми батька, як ТОВ “Горизонти”, де СБУ у 2018-му бачила ризики фінансування окупованих територій.
| Період | Посада/Компанія | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2004–2006 | Інтерн-хірург, ЛНМУ | Базова медична практика |
| 2009–2016 | Гендиректор “Прикарпатська енергетична компанія” | Розвиток альтернативної енергетики |
| 2016–2020 | Директор “Еко-Оптіма” | Позики ЄБРР, вітрові турбіни |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, декларації на nazk.gov.ua. Ця таблиця ілюструє еволюцію від медицини до енергетики, де кожен крок множив капітал і вплив.
Політичний дебют і сходження на вершину
Політика манила з 2010-го: невдалі спроби до Львівської міськради від “Фронту змін” і 2015-го до облради від “Самопомочі”. Та 2019-й став поворотним – претендент на голову ОДА поряд з Шмигалем і Мальським. 27 грудня президент Зеленський призначив його в.о., а 5 лютого 2020-го – повноцінним головою ЛОДА. Одразу очолив осередок “Слуги народу”, повів список на виборах до облради – і переміг.
До повномасштабної війни Козицький фокусувався на інфраструктурі, туризмі, децентралізації. Став головою Палати регіонів при Президентові. Але справжній іспит чекав попереду.
Львівщина на передовій: лідерство в часи війни
24 лютого 2022-го світ перевернувся. Львівщина, далекий тил, стала фронтом прийому біженців, логістикою для фронту. Козицький зібрав команду: евакуювали мільйони з Харкова, Києва, Херсона. Область прийняла понад 500 тис. переселенців, розгорнула 200 пунктів обігріву, тисячі місць у школах.
Військова допомога – візитівка. Проєкт “Пташки Перемоги” передав ЗСУ понад 7000 дронів, FPV, оптику – на 242 млн грн лише за тиждень у 2025-му! Громади змагалися: найактивніші – Червоноградська, Самбірська. Промисловість не зупинилася: захистили підстанції від російських дронів, модернізували енергомережу. Львівщина – лідер по оборонним витратам серед областей, за словами Козицького.
- Координація волонтерів: мільйони на дрони, авто, екіпіровку.
- Захист критичної інфраструктури: ремонт після обстрілів, резервні генератори.
- Промислові хаб: ФЕД, Леонардо – виробництво для ЗСУ.
- Гуманітарка: 100 тис. наборів для ВПО, відновлення 200 км доріг.
Ці пункти не суха статистика – це життя врятоване, перемоги на фронті. Козицький часто на передовій: вручає нагороди воїнам, “Хрести бойових заслуг”, “Золоту Зірку”. У 2026-му область готується до шостої річниці його керівництва, з фокусом на стійкість.
Цікаві факти про Максима Козицького
- Син Зіновій служив у 141-й бригаді як старший солдат “Сотник”, загинув героєм у 2025-му? Ні, помер від хвороби у 2024-му, але його пам’ять надихає.
- Родина Козицьких запустила велопрокат Nextbike у Львові – екологічний транспорт для 100 тис. поїздок щороку.
- У декларації за 2024-й – квартира на 10 млн грн, доходи 1,5 млн з дружиною (до розлучення), активи 8,4 млн грн.
- Козицький – фанат Карпат: координує туризм, лижні курорти, попри війну.
- Його фірми отримали кредити ЄБРР – рідкість для українських “зелених” проєктів.
Ці перлини роблять біографію яскравішою, ніби мозаїка з успіхів і втрат.
Родина: радість і трагедії
Особисте життя Козицького – як галицька балада: повне пристрастей. Одружився з Оксаною Іванівною у 2004-му; вона – асистентка в ЛНМУ. Разом виростили сина Зіновія та доньку Софію. Та липень 2024-го приніс біль: 18-річний Зіновій помер після важкої хвороби. Максим поділився фото, просив молитов – мережа розчулитилася.
Березень 2025-го: розлучення заочно в суді. Оксана лишилася з Софією, майно перерозподілено. Декларації показують скромність: зарплата ОВА 1,2 млн грн 2024-го, проценти, подарунки від батька. Батько Зіновій – топ-100 найбагатших українців, але Максим дистанціювався від бізнесу.
Контроверсії: тіні на шляху
Успіх приваблює хулителів. У 2023-му вибухнув скандал з дорогою в Східниці: 25 млн грн з бюджету на асфальт до готелю батька. Козицький відповів: скарги жителів, тендери прозорі, НАБУ перевіряє – справа відкрита, але без звинувачень. Громадяни підтвердили: дорога полегшила життя.
Зв’язки з Комареком: партнери батька в “Горизонтах”, СБУ 2018-го блокувала дозволи. Суд у 2024-му зобов’язав розслідувати, але у 2026-му статус відкритий – родина заперечує порушення. Інше: виїзд псевдоволонтерів “Шляхом” 2023-го, низький рейтинг covid-2020. Козицький реагує швидко, акцентує прозорість.
Ці бурі не зламали: область процвітає, армія дякує. Максим Козицький – живий приклад, як балансувати між бізнесом, владою та війною, лишаючись на плаву в штормі.