У 1986 році, в тихому Звягелі Житомирської області, з’явився хлопець, який згодом перетворить магістральні газопроводи на артерії української енергетичної безпеки. Максим Білявський — кандидат технічних наук, колишній директор з комунікацій НАК “Нафтогаз України”, провідний експерт Центру Разумкова та нині військовослужбовець Збройних Сил України. Його шлях — це суміш інженерної точності, стратегічних комунікацій і безкомпромісної відданості справі, де кожен кубометр газу набуває ваги національного виживання.
Сьогодні, у 2026-му, коли світова енергетика кипить від санкцій, декарбонізації та гібридних війн, Білявський не просто аналізує — він діє. Як голова наглядової ради Запорізького абразивного комбінату та голова комітету з енергетики Федерації роботодавців України, він поєднує теорію з практикою. А служба в ЗСУ додає його думкам гостроти фронтового досвіду, роблячи прогнози на кшталт ТОП-25 для 2025-го справжніми дорожніми картами для енергетичного фронту.
Його кар’єра розгорнулася від операторських пультів до радницьких кабінетів міністерств, а науковий багаж — 17 патентів і понад 100 публікацій — робить його голосом, якому довіряють від Києва до Вашингтона. Білявський не теоретик у вежі з слонової кістки; він той, хто пояснює, чому російські “тіньові флоти” танкери — це не просто судна, а інструмент агресії, і як Україна може їх нейтралізувати.
Ранні роки: коріння в інженерній землі Житомирщини
Звягель, де народився Максим Леонідович, — місто з промисловим серцем, де заводи дихають металом і енергією. Тут, серед лісів і річок, юний Максим першим торкнувся світу техніки. Життя в провінції загартувало характер: самодисципліна, допитливість і розуміння, що ресурси — це не абстракція, а реальність, яка годує родини.
У 2008-му Житомирський державний технологічний університет видав йому диплом інженера-механіка. Але Білявський не зупинився: Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу дав спеціалізацію “Газопроводи та нафтопроводи”. Уже 2010-го, рішенням спеціалізованої вченої ради Львівської політехніки, він став кандидатом технічних наук. Цей титул — не папірець, а фундамент для 17 патентів на винаходи в енергетиці та машинобудуванні, плюс понад сто наукових праць, що цитуються колегами по всій галузі.
Освіта Білявського — це місток від локальних труб до глобальних мереж. Він доповнив її тренінгами зі стратегічних комунікацій у Великобританії та Естонії, ставши лектором у Ніколаус-Коперниківському університеті в Польщі та Школі національної безпеки Ейзенхауера в США. Такі кроки перетворили інженера на стратегічного мислителя.
Перші кроки: від диспетчерського пульта до серця газової індустрії
2008 рік — Максим Білявський ступає на оперативний пост оператора очисних споруд у Рівненському лінійному управлінні магістральних газопроводів ДК “Укртрансгаз”. Тут, у ритмі тиску газу та моніторів, він вчиться передбачати аварії, як метеоролог — бурі. Диспетчер транспортування газу — посада, де секунди вирішують все: один клапан, і тисячі домівок у темряві.
З 2011-го перехід у прес-службу: провідний інженер, заступник начальника, а згодом начальник відділу зв’язків з громадськістю та пресою ПАТ “Укрtransгаз”. Білявський будує комунікаційний щит для компанії, яка транспортує 90% газу в Україні. Він автор документальних фільмів про війну на сході та енергонезалежність — проекти, що не просто інформують, а надихають націю.
Цей етап — школа реалізму. Газопроводи простягаються кілометрами, але їхня вразливість Білявський відчув на власній шкірі, особливо після 2014-го, коли гібридна війна вдарила по інфраструктурі.
Вершина менеджменту: Нафтогаз, міністерства та корпоративне лідерство
2017-й: директор з персоналу ПАТ “Магістральні газопроводи України” та радник Міністра енергетики й вугільної промисловості. Тут Максим координує кадри для тисячі фахівців, впроваджуючи стандарти, що витримують кризи. Одночасно — радник, де його аналітика формує політику: від анбандлінгу до диверсифікації постачань.
Кульмінація — 2021-й, директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України”, речник компанії. У часи, коли “Північний потік” вибухав метафорами, Білявський пояснював світу: Україна — ключ до Європи. З 2023-го — провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова (razumkov.org.ua), де його коментарі про тарифи, санкції та Гренландію цитують від Главкому до NV.
Паралельно — голова комітету з енергетики Федерації роботодавців та голова наглядової ради Запорізького абразивного комбінату з 2021-го. Комбінат, що святкував 85-річчя, під його керівництвом виходить на світові ринки абразивів — матеріалів для оборони та промисловості, де кожна зернина кремнію — внесок у перемогу.
| Період | Посада | Організація |
|---|---|---|
| 2008–2011 | Оператор, диспетчер | ДК “Укртрансгаз” |
| 2011–2017 | Начальник відділу зв’язків з ГР | ПАТ “Укрtransгаз” |
| 2017–2018 | Директор з персоналу, радник міністра | Магістральні газопроводи, Міненерго |
| 2021 | Директор з комунікацій | НАК “Нафтогаз” |
| 2023–дотепер | Провідний експерт | Центр Разумкова |
Таблиця ілюструє хронологію, де кожен крок — сходинка вгору. Дані з Центру Разумкова (razumkov.org.ua) та Energy Club (iclub.energy) підтверджують стабільність траєкторії.
Служба в ЗСУ: енергетик на передовій
Повномасштабне вторгнення 2022-го змінило все. Білявський, з його знаннями логістики ресурсів, мобілізувався до ЗСУ. Сьогодні — військовослужбовець, який поєднує окопи з аналітикою. У статті для АрміяInform (2025) він дав ТОП-25 прогнозів: від зростання нафти до 104,5 млн барелів/добу до ролі малих реакторів і санкцій проти РФ.
Його тези гострі: росія експортує 4,8 млн барелів нафти щодня, обходячи ембарго “тіньовими флотами”, але Україна руйнує їхні НПЗ, викликаючи паливні кризи. Служба додає ваги: “Жодна країна не проходила через такі атаки на енергосистему”, — пише він у Focus.ua (2025).
Фронт для Білявського — не лише зброя, а й ресурси. Його поради: посилювати LNG-термінали, декарбонізацію та протидію диверсантам на газопроводах.
Цікаві факти з життя Максима Білявського
- Автор патентів на пристрої для розрізування стрічок та гнуття труб — інновації, що оптимізують виробництво в енергетиці.
- Лектор у США та Польщі: від Ейзенхауера до Торуня, де ділився знаннями про кризи.
- Прогноз на 2025: газ РФ до ЄС — 32 млрд куб.м, але з падінням цін на нафту до $65 — сигнал для диверсифікації.
- Сім’я: дружина Маряна, екс-колега з Укрtransгазу, син Кирило — опора в тилу.
- Гасло у FB: “Soli Deo honor et gloria” — віра як броня на фронті.
Ці перлини показують багатогранність: від винахідника до воїна.
Аналітика та публікації: голос, що формує політику
Білявський — автор у десятках видань: Главком (“Енергоресурси Гренландії”, 2025), АрміяInform, NV, Focus. Тема — санкції: “Потрібен новий пакет по нафті РФ”. У 2024-му аналізував 13 атак на українську енергетику з збитками $56 млрд.
- Санкції працюють: Кремль продає резерви, експорт падає.
- ВДЕ + атом: 5-10 ГВт сонця/вітру до 2026-го за планом Лугано.
- Логістика перемоги: аутсорсинг як зброя в умовах війни.
Після списків — рефлексія: його слова не сухі цифри, а заклик до дій. У Delo.ua — про блекаути, порівнюючи з глобальними кризами.
Вплив на Україну: від теорії до перемоги
Білявський — міст між бізнесом, державою та фронтом. Його комітет у Федерації роботодавців лобіює зелені податки, а в комбінаті — експорт абразивів для оборонки. У 2026-му, коли тарифи ростуть, він попереджає: “Західні інвестиції принесуть технології та обороноздатність”.
Особисте життя — тиха гавань: з Маряною вони подолали кризи Укрtransгазу разом, виховуючи Кирила. Майно — скромне, будинок у Звягелі з батьком.
Його внесок пульсує, як газ у магістралях: стабільність, інновації, стійкість. У світі, де енергія — нова нафта, Білявський веде Україну вперед, і ця розмова тільки набирає обертів.