Артем Володимирович Лисогор, народжений 25 квітня 1983 року в промисловому серці України – Дніпрі, – це людина, чиє життя сплелося з формою, законом і безкомпромісною боротьбою за країну. Полковник поліції, голова Луганської обласної військової адміністрації з квітня 2023 по квітень 2025 року, а нині заступник командира штурмової бригади Нацполіції “Лють”. Його шлях – від районних відділів у рідному місті до окопів на Донеччині – втілює стійкість, як коріння дуба в бурхливому степу. За даними uk.wikipedia.org, Лисогор завжди обирав виклики, де потрібна не лише сила, а й команда однодумців.
Ще школярем Артем мріяв про синю форму, бо бачив у ній не просто одяг, а щит для слабких. З дитинства, серед гамору Дніпра, він уявляв себе тим, хто стоїть на варті справедливості. Ця мрія не зникла з роками – навпаки, стала двигуном кар’єри. Сьогодні, у 42 роки, він продовжує служити, нагороджуючи бійців на передовій, ніби передаючи естафету незламності.
Його призначення на Луганщину в розпал війни стало логічним кроком для чоловіка з багаторічним досвідом у поліції та першим боєм під Сіверодонецьком. Там, де інші бачили безвихідь, Лисогор будував плани відбудови й евакуації, накопичуючи мільярди на майбутнє регіону.
Ранні роки: коріння в промисловому Дніпрі
Дніпро 80-х – місто заводів, де гули крани й лунали сигнали потягів, – став колискою для Артема. Народжений у родині, де праця й дисципліна були не порожніми словами, він рано зрозумів смак відповідальності. Ви не повірите, але ще підлітком Лисогор читав криміналістику, мріючи розплутувати справи, як детектив у голлівудському трилері. Джерела, як lb.ua, підкреслюють: з дитинства він тягнувся до професії правоохоронця, бачачи в ній шлях до порядку в хаосі.
Шкільні роки пройшли в ритмі занять і перших мрій про академію. Артем не ганявся за легкими розвагами – його захоплювала ідея захищати. Уявіть: пацан з промислового району, який замість футболу тренує волю, щоб стати “тим, хто тримає слово”. Ця наполегливість прорвалася в 1999-му, коли він ступив на поріг служби.
Сімейне життя Лисогора тримається в тіні публічності, але декларації розкривають деталі: будинок площею майже 200 м² на Житомирщині, придбаний у кредит 2020-го. Це не просто цегла – символ стабільності для близьких у часи нестабільності.
Освіта: фундамент для служби
Національний університет внутрішніх справ став для Артема кузнею характеру. Тут, у Харкові чи Дніпрі – джерела трохи різняться, але суть одна, – він опанував юриспруденцію, навчаючись не лише теорії, а й практиці. Університет викував з курсанта професіонала, готового до реальних викликів.
Стипендії, тренування, перші практики в відділах – все це загартувало його. “Людина у формі виконує накази, бо вони правильні”, – як сам казав у інтерв’ю, підкреслюючи вірність присязі. Освіта не просто папірець – це база для сходження від рядового до полковника.
Випускник НАВС, Лисогор одразу поринув у роботу, де знання зіткнулися з реальністю вуличних справ. Це був старт марафону, де кожен кілометр – нова посада.
Кар’єра в поліції: від райвідділів до ключових посад
У червні 1999-го, у 16 років, Артем став курсантом органів внутрішніх справ. Перші кроки – Амур-Нижньодніпровський і Бабушкінський райвідділи Дніпровського міськУМВС. Тут він розплутував дрібні крадіжки, вчилося читати людей, як відкриті книги.
Потім – Управління громадської безпеки ГУМВС у Дніпропетровській області. Полк особливого призначення “Дніпро-1” став справжнім випробуванням: патрулі, операції, адреналін. Лисогор ріс, як дерево в бурю – міцнішим. У 2016-му переїзд до Житомира: т.в.о. заступника начальника ГУНП області. Тут він керував тисячами, вирішував кризи.
Щоб усе було чітко, ось ключові етапи в таблиці:
| Період | Посада | Місце |
|---|---|---|
| 1999–2000-і | Курсант, оперуповноважений | Дніпро (райвідділи) |
| 2000-і | Управління громадської безпеки | Дніпропетровська обл. |
| 2010-і | Полк “Дніпро-1” | Дніпро |
| Літо 2016 | т.в.о. заступника начальника ГУНП | Житомирська обл. |
Джерела даних: uk.wikipedia.org та lb.ua. Ця таблиця показує еволюцію – від бази до вершин. Після Житомира Лисогор не зупинився: війна покликала на схід.
На передовій: мужність під Сіверодонецьком
Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022-го змінило все. Лисогор опинився в пеклі оборони населених пунктів біля Сіверодонецька. Бомби, штурми, але він тримав стрій. 16 березня 2022-го – орден “За мужність” III ступеня. Ця нагорода – не папір, а визнання за самовідданість у захисті суверенітету.
Він не ховався: координував, мотивував. “Поліція воює”, – це не слоган, а реальність його боїв. Перехід від патрулів до окопів став природним – форма залишилася, місія посилилася.
Цей досвід став пропуском до вищих посад. Луганщина чекала лідера з фронту.
Голова Луганської ОВА: від евакуацій до відбудови
12 квітня 2023-го Указ Президента: Лисогор – очільник Луганської ОВА. Регіон під вогнем, окупація на носі, але він одразу взявся за справу. Команда з місцевих, зустрічі з медиками, освітянами. У інтерв’ю Укрінформу він наголосив: “Головне – перемогти ворога й звільнити Луганщину”.
Досягнення вражають:
- Накопичено понад 1,8 млрд грн на рахунках для відновлення – попри падіння бюджету вдесятеро.
- Евакуація родин з окупації, як сім’я Подгайків з п’ятьма дітьми.
- Підтримка освіти: планшети для 25 тис. дітей, субвенції на зарплати вчителям.
- Гуманітарні хаби з психологами, домовленості з Литвою про консульство в Дніпрі.
Виклики кусали, як степові вовки: обстріли, переселенці, брак ресурсів. Та Лисогор формував команду, як диригент оркестр. “Коли працюємо разом – вирішуємо будь-що”, – його слова надихали. Бюджет скоротився, але плани відбудови горіли яскраво.
17 квітня 2025-го – звільнення. Кабмін погодив, Олексій Харченко замінив. Причини не розголошували, але Лисогор не зник – пішов служити далі.
Служба в бригаді “Луть”: продовження бою
Після ОВА – фронт. Заступник командира Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції “Луть” на Донеччині. Тут він нагороджує бійців, передає авто від волонтерів, розвінчує міфи: “Поліція воює!”. У 2025-му – зустрічі з канадськими фондами, меморандуми про дрони.
Його Facebook (@artem.lisogor.2025) сповнений відео з позицій: “Ми – щит Різдва”. У січні 2025-го – нові автівки бійцям. Станом на 2026-й Лисогор лишається на передовій, мотивуючи тисячі. Це не кінець – нова глава в історії незламного.
Цікаві факти з життя Артема Лисогора
- Зарплата 2024-го – майже 1,9 млн грн, шість авто в декларації, але фокус на фронті, а не статках.
- У День усиновлення 2024-го разом з литовським консулом вручав подарунки дітям на Кіровоградщині – турбота про майбутнє.
- Розповів, як бюджет Луганщини впав удесятеро, але накопичили мільярди для перемоги.
- Любить виклики: від Житомира до Сіверодонецька – всюди команда на першому місці.
- Орден “За мужність” – за бої 2022-го, коли тримав оборону під бомбами.
Ці штрихи малюють портрет не просто чиновника, а воїна з душею управлінця. Лисогор продовжує писати свою біографію на фронті, нагадуючи: служба – це покликання, що не гасне.