У мальовничих буковинських пагорбах, де Прут звивається між зеленими схилами, 28 лютого 1958 року в селі Маршинці Новоселицького району Чернівецької області з’явилася на світ Лілія Василівна Сандулесу. Ця дата стала початком історії жінки, чий альтовий голос, насичений теплом румунських мелодій і українською ліричністю, зачарував мільйони. Народна артистка України, лауреат престижних конкурсів, вона пройшла шлях від самодіяльності до великих сцен, пережила шлюби, розлучення й тріумфальне повернення на естраду в дуеті з Іво Бобулом.
Її кар’єра спалахнула в 1977-му у складі ВІА “Жива вода” Чернівецької філармонії, а пік популярності припав на 90-ті з хітами “А липи цвітуть” та “Берег любові”. Особисте життя співачки нагадує драматичну оперу: шість союзів, син Іван від першого шлюбу, романи з зірками естради. Сьогодні, у 68 років, Лілія Сандулесу викладає вокал у Чернівцях, радується онукам і знову сяє на концертах, збираючи аншлаги з Бобулом у 2025–2026 роках. Її голос досі звучить так само чисто, ніби час зупинився на буковинських луках.
Буковина подарувала Лілії не лише коріння, а й перші мелодії. Село Маршинці, де виріс талант, межує з землями Софії Ротару — односелиці, яка надихала юну дівчину. У шкільні роки Лілія співала в художній самодіяльності районного Будинку культури, а згодом здобула освіту в Чернівецькому державному училищі мистецтв імені С. Воробкевича. Ці роки заклали фундамент: альтовий тембр, багатий на відтінки, ідеально пасував для естрадних балад і фольклорних мотивів румунського походження її сім’ї.
Перші кроки на професійній сцені: від “Живої води” до волинських ансамблів
1977 рік став переломним — Лілія вступила до ВІА “Жива вода” при Чернівецькій філармонії. Енергійні виступи в стилі радянської естради привернули увагу, і вже за три роки, у 1980-му, її запросили до Волинської філармонії. Там, у ансамблях “Світязь” і “Серпанки”, вона співала поряд з Олександром Сєровим. Їхня співпраця переросла в роман, що додав перцю кар’єрі: спільні гастролі, перші радіозаписи. Але через рік шляхи розійшлися — Лілія обрала сольний шлях.
Цей період закрився блискучими перемогами на конкурсах. Влітку 1982-го в Сочі вона здобула третє місце на Всеросійському конкурсі виконавців естради. Восени того ж року в Чернівцях Лілія тріумфувала на республіканському змаганні, випередивши сестер Ротару, Сєрова, Віталія Білоножка та Павла Дворського. Золота медаль Всесоюзного фестивалю самодіяльності стала віночком ранніх досягнень. Ті перемоги були як гірський вітер Буковини — свіжий, рвучкий, незупинний.
- 1977: Дебют у ВІА “Жива вода” — перші професійні концерти по області.
- 1980: Переїзд до Луцька, дуети з Сєровим у “Світязі” та “Серпанках”.
- 1982: Третє місце в Сочі, першість у Чернівцях — визнання на всеукраїнському рівні.
Після списку перемог Лілія зрозуміла: час на столицю. Ці кроки не просто прославили її — вони сформували стиль, де фольклор переплітається з естрадою, роблячи голос неповторним.
Київський мюзик-хол і злет 80-х: “Гончарний круг” як пропуск до зірок
1984 рік кинув Лілію Сандулесу до Києва, в Київський державний мюзик-хол. Тут прізвище адаптували до української вимови — Сандулеса, що стало брендом. Регулярні радіозаписи, гастролі по Союзу. Кульмінація — 1985-й: пісня Володимира Бистрякова “Гончарний круг” прорвалася до фіналу всесоюзного телефестивалю “Пісня-85”. Фірма “Мелодія” видала міньйон “Спочатку ти” — першу платівку, що розлетілася тиражем у мільйони.
У 1987-му присвоїли звання заслуженої артистки УРСР. Лілія повернулася на Буковину з власним гуртом “Селена”, де оживили румунські мотиви. 1990-й — нова спроба в столиці, театр “Етюд”. Ці роки були школою майстерності: від легких естрадних номерів до глибоких балад, що чіпляли душу.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1984 | Київський мюзик-хол | Радіозаписи, зміна прізвища |
| 1985 | “Гончарний круг”, міньйон | Фінал “Пісня-85”, перша платівка |
| 1987 | Заслужена артистка | Офіційне визнання |
Таблиця ілюструє стрімкий ріст — дані з uk.wikipedia.org. Після цих успіхів Лілія була готова до дуетів, що змінили все.
Дует з Іво Бобулом: хіти 90-х і сімейний союз
1992 рік — доленосний: Лілія об’єдналася з Іво Бобулом. Їхні голоси злилися в хітах “А липи цвітуть”, “Берег любові”, “Несу свій хрест”, “Зраджене кохання”. Дует гастролював за кордоном, випустив альбом “Берег любові”. Співпраця переросла в шлюб — третій для неї, вони прожили разом десять років. Концерти збирали стадіони, платівка стала класикою.
Розлучення в 2002-му боліло фанатам, але не згасило талант. Лілія видала сольний компакт “Співає Лілія Сандулеса” у 2004-му. Тріумфальне повернення: у грудні 2023-го дует возз’єднався. У 2025-му — концерти в Івано-Франківську (два поспіль!), Луцьку, Чернівцях з програмою “Зустріч наша пізня”. Навіть у 2026-му тур триває, підтримуючи ЗСУ виступами для військових.
- 1992: Формування дуету, перші хіти.
- 1990-ті: Гастролі Європою, альбом “Берег любові”.
- 2023–2026: Возз’єднання, аншлаги по Україні.
Цей дует — як вино Буковини, що набирає міцності з роками. Фани не натішаються: квитки розлітаються миттєво.
Сольна кар’єра та пізні альбоми: від “Solo Tu” до “Невиданих пісень”
Після розриву Лілія не здалася. 2000-й — альбом “З любов’ю…”, 2002-й — “Solo Tu”. Повернення до Чернівців у 2006-му не зупинило творчості. У 2020-му вийшли “Завжди ваша”, “Я в твоїх руках”, “Solo Tu” (перевидання), 2021-й — “Невидані пісні”. Ці релізи, доступні на Apple Music та Spotify, показують еволюцію: від естради до інтимних ліричних балад.
Її репертуар — скарбниця: “Білі нарциси”, “Джерело”, “Зоряна криниця”, “Хлопчику, хлопчечку”. Лілія співає українською, румунською, російською, зберігаючи буковинський колорит. Сьогодні вона не лише артистка, а й ментор.
Досягнення та нагороди: від золотої медалі до народної артистки
Лілія Сандулесу — лауреат Всесоюзного фестивалю (золото), переможець українських конкурсів. 1987 — заслужена артистка УРСР, 1996 — народна артистка України. Почесна грамота Верховної Ради підкреслює внесок у культуру. Її нагороди — не папірці, а визнання поколінь, що чули “Гончарний круг” по радіо.
У 1996-му звання народної стало апогеєм, зафіксованим у державних архівах. Дані з 24tv.ua підтверджують: понад 40 років на сцені, десятки альбомів, тисячі концертів.
Особисте життя: шість шлюбів, син Іван і роль бабусі
Любов у Лілії — як її пісні: пристрасна, драматична. У 16 років перший шлюб, за рік — син Іван. Другий і третій — маловідомі, четвертий — з Іво Бобулом (десять років, без дітей). Загалом шість союзів, чотири офіційні. Роман з Сєровим у 80-х — “красивий період”, як згадує сама.
Сьогодні Іван — дорослий чоловік, Лілія пишається онуками. У соцмережах (@liliyasandulesa в Instagram) — фото з родиною, учнями. Вона відкрита: “Достойні пропозиції приймаю”. Життя в Чернівцях спокійне, але з вогнем сцени.
Сучасне життя: викладач вокалу та концерти для ЗСУ
З 2006-го Лілія в Чернівцях — викладач вокалу для початківців. Учні кажуть: її поради варті золота. Концерти не припиняються: тур з Бобулом у 2025-му охопив Франківськ, Луцьк, Київ (Палац Україна). У 2026-му — нові дати, підтримка армії. Вона виглядає молодо, голос — кришталевий.
Цікаві факти про Лілію Сандулесу
- Любить число “сім” — шестой коханий, сьомий альбом у планах, дратує партнерів цим забобоном.
- Ювілей 50-річчя (2008) відсвяткувала в Лас-Вегасі, але концерт у чернівецькому “Білому домі”.
- Член Радикальної партії Олега Ляшка — рідкісний крок для артистки.
- Односелиця Софії Ротару: в дитинстві продавала овочі біля її дому.
- У 2020-х перевидала альбоми цифрово — адаптація до стримінгу в 60+.
Ці перлини роблять її історію живою, як буковинський фольклор.
Лілія Сандулесу продовжує співати, навчаючи молодь. Її шлях — приклад стійкості: від маршинських луків до аншлагагів. Фани чекають нових хітів, а вона, посміхаючись, шепоче: “Голос — це душа, а душа вічна”.