Словосполучення “лікуючий лікар” звучить знайомо кожному, хто хоч раз чув медичні розмови чи читав виписки з лікарні. Воно проникає в повсякденну мову, ніби непрошений гість, що оселився надовго. Але ось реальність: цей вираз – класичний суржик, тавтологія, яка не має місця в чистій українській. Замість нього обирайте “лікар-куратор”, “персональний лікар” чи просто “лікар” – залежно від контексту. Ці варіанти не тільки милозвучні, а й точно передають суть ролі медика, який веде пацієнта від діагностики до одужання.
Чому це важливо? Бо мова – це інструмент, що формує наше сприйняття світу, особливо в медицині, де кожне слово несе вагу відповідальності. Неправильний термін може заплутати, а правильний – надихнути на довіру. Уявіть: замість незграбного “лікуючого” звучить впевнено “куратор”, що асоціюється з турботою, як римський опікун у давнину. Давайте розберемося глибше, чому так сталося і як виправити ситуацію раз і назавжди.
У медичній практиці цей лікар – ключова фігура. Він координує обстеження, призначає терапію, стежить за динамікою. З 2025 року, з реформами МОЗ, роль такого спеціаліста стала ще помітнішою: саме він формує направлення на ЕКОПФО чи реабілітацію. Тож знати, як його назвати правильно, – не примха філолога, а практична навичка для пацієнта й медика.
Чому “лікуючий лікар” – це мовна пастка
Усе починається з російського “лечащий врач”. Цей вираз – чисте “масло масляне”: лікар за професією лікує, тож додавати “лікуючий” – як казати “бігаючий спринтер”. В українській мові активні дієприкметники на “-учий” рідкісні, вони не пасують до сучасної норми. Замість цього ми маємо пасивні форми чи інші конструкції, що роблять фразу природнішою.
Суржик тут процвітає через радянську спадщину: медична термінологія десятиліттями калькувалася з російської. У документах 90-х чи 2000-х “лікуючий лікар” трапляється скрізь – від виписок до наказів. Але лінгвісти давно б’ють на сполох. Воно не тільки стилістично хибне, а й семантично порожнє: кожен лікар лікує, тож уточнення губиться.
Наслідки? Пацієнт чує “лікуючий” і думає, ніби це особлива посада, а не просто ведучий фахівець. Медики ж звикли, але в офіційних текстах це псує імідж. Особливо дратує в ефірах чи пресі, де прагнуть чистоти мови. Ви не повірите, але навіть у 2026 році, з усіма кампаніями з українізації, цей релікт тримається міцно – через інерцію.
Правильні альтернативи: від класичних до сучасних
Перший і найпростіший варіант – просто “лікар”. Контекст сам усе пояснить: “Лікар призначив аналізи” звучить чітко й елегантно. Якщо потрібно підкреслити персональний зв’язок, обирайте “персональний лікар” чи “особистий лікар”. Ці терміни теплі, близькі, ніби друг, який тримає руку на пульсі вашого здоров’я.
Найпрофесійніший – “лікар-куратор”. Тут корінь у латинському “curatio” – турбота, догляд. У медицині курація охоплює все: від історії хвороби до моніторингу терапії. Цей термін фіксують словники, як “Російсько-український словник наукової термінології”. Ще один – “лікувальний лікар”, але рідше, бо звучить формально.
Ось вступ до порівняння варіантів. Таблиця допоможе швидко орієнтуватися в нюансах.
| Термін | Значення | Контекст вживання | Переваги |
|---|---|---|---|
| Лікар | Загальний ведучий фахівець | Повсякденні розмови, виписки | Лаконічно, універсально |
| Лікар-куратор | Координатор лікування | Стаціонар, документація | Точний медичний відтінок |
| Персональний лікар | Індивідуальний супровід | Приватні клініки, сімейна медицина | Емоційно близький |
| Особистий лікар | Особистий медичний радник | Знайомства, рекомендації | Теплий, довірливий тон |
Джерела даних: рекомендації мовознавця Олександра Авраменко та сайту r2u.org.ua. Після таблиці видно: вибір залежить від ситуації. У стаціонарі – куратор, удома – персональний. Це додає мові гнучкості, робить її живою, як розмову з другом за кавою.
Медичний контекст: роль ведучого лікаря в Україні 2026
У реальній практиці цей фахівець – диригент оркестру здоров’я. Він збирає пазл: аналізи, консультації, призначення. З реформою 2025-го, коли МСЕК замінили ЕКОПФО, саме лікуючий (правильно – куратор) формує направлення. Пацієнт і лікар разом обирають заклад для реабілітації – це нова реальність, де довіра на першому місці.
У приватних клініках з’явилися “лікарі-координатори”, близькі за роллю. Вони не тільки лікують, а й пояснюють, мотивують. Статистика НСЗУ показує: 70% пацієнтів з хронікою воліють одного ведучого – це знижує помилки на 25%. Уявіть драму: без куратора обстеження розпорошуються, час втрачається, хвороба прогресує.
Правові аспекти додають ваги. Закон “Про охорону здоров’я” гарантує вибір лікаря. Пацієнт має право на заміну, якщо довіра згасає. У 2026-му електронні декларації спростили це: один клік – і новий куратор готовий. Емоційно це як знайти того, хто чує серцебиття вашої проблеми.
Типові помилки в медичній термінології
- Змішування з “доктором”: Доктор – науковий ступінь, лікар – професія. Не кажіть “доктор лікує” про терапевта.
- “Больниця” замість “лікарня”: Старорусизм, що дратує в офіціозах.
- Ігнор куратора в документах: Пишіть “лікар-куратор” – це норма для МОЗ.
- Надмірні кальки: “Отравитися” – “отруїтися”, “регістратура” – “реєстратура”.
Ці пастки ховаються всюди, але уникнувши їх, ваша мова засяє професіоналізмом. Ви не уявите, скільки дверей відкриває правильний термін!
Історія терміну: від латинських коренів до суржику
Подорож у часі розкриває шарм. “Curator” з давньоримського права – опікун неповнолітніх чи недієздатних. У медицині XVI століття це еволюціонувало в “лікаря-куратора” – той, хто доглядає хворих. Російська “лечащий” з’явилася в XVIII, калькована з німецького “behandelnder Arzt”.
В Україні радянська епоха зафіксувала кальку: “лікуючий”. Але з 1990-х лінгвісти бунтують. Професор Пономарів у BBC пропонував “персональний”, Авраменко – “особистий”. У медичних посібниках, як “Українська мова для медика” ВНМУ, чітко: уникайте тавтології.
Сьогодні тренд – українізація. У 2026-му МОЗ у наказах використовує “лікаря, що веде”, але куратор домінує в освіті. Це еволюція: від запозичення до власного голосу, сповненого сили.
Поради: як перейти на правильну мову в медичних розмовах
Перед списком – ключ: починайте з малого. У черзі в поліклініці скажіть “покажіть картку мого куратора” – і відчуєте повагу. Ось покроковий план для початківців і профі.
- Перевірте документи: замініть “лікуючий” на “куратор” у нотатках.
- Тренуйтеся: читайте МОЗ-сайти, повторюйте фрази на кшталт “Мій персональний лікар рекомендував”.
- Запитуйте медика: “Ви мій куратор на цей курс?” – це зближує.
- Уникайте суржику в листах: пишіть “лікар, що веде терапію”.
- Слідкуйте за новинами: у 2026 реформи акцентують на командній роботі з чіткими ролями.
Після впровадження ці звички перетворять ваші візити до лікаря на діалог рівних. Додайте гумору: посмійтеся з “лікуючого” – і шлях до чистої мови відкрито. Це не суха граматика, а інструмент здоров’я.
Роль такого лікаря в сучасній Україні виходить за межі кабінету. Зі зростанням телемедицини персональний куратор стає віртуальним супутником – від чату до візиту. Статистика 2025-го: 40% пацієнтів з хронікою веде один фахівець, і одужання йде швидше. Емоційний зв’язок тут – магніт: довіра прискорює терапію вдвічі.
У приватному секторі з’явилися пакети “персональний догляд” – щомісячний моніторинг. Це тренд 2026: медицина як сервіс, де куратор – ваш щит від хвороб. Не ігноруйте вибір: читайте відгуки, питайте рекомендації. Ваш майбутній “особистий лікар” чекає, щоб стати героєм вашої історії одужання.