Сьомого жовтня 1974 року в маленькому селі Богданівка Волочиського району Хмельницької області з’явився на світ Петро Петрович Лабазюк – чоловік, чиє ім’я сьогодні асоціюється з потужним аграрним холдингом VITAGRO та активною громадсько-політичною діяльністю. Народний депутат Хмельницької обласної ради, гендиректор однієї з найбільших агрокомпаній України, він пройшов шлях від електромонтера на заводі до лідера бізнесу, що годує тисячі родин. Його історія – це не просто хроніка дат, а жива оповідь про наполегливість подільської землі, де кожен сходинок викладений зусиллями та вірою в відродження села.
Уявіть собі тихі подільські лани, де вітер шепоче секрети родючості, а Петро Лабазюк з дитинства вдихав аромат свіжоскошеної пшениці. Волочиськ, де минула його юність, став не просто точкою на карті, а фундаментом характеру – твердого, як чорнозем. Сьогодні, у 51 рік, він керує фракцією в обласній раді та розбудовує нові ферми, демонструючи, як локальні корені плодоносять на національному рівні.
Раннє дитинство та юність на Хмельниччині
Богданівка – типове подільське село з глинистими дорогами та густими садами, де Петро Лабазюк провів перші роки життя. Хоча точні деталі родинного гнізда тримаються в таємниці, відомо, що сім’я була простою, прив’язаною до землі. Дитинство в Волочиську, куди переїхали, загартувало його: хлопець ріс серед механічних гудків заводу “Мотор-Січ” та ритму сільськогосподарських робіт. Тут, серед сусідів-агрономів і трактористів, зародилася любов до аграрної справи, яка згодом перетворилася на імперію.
Поділля завжди славилося працьовитими людьми, і Петро не став винятком. Юність припала на переломові 80-ті – час, коли Радянський Союз хитаався, а молодь шукала своє місце. Ці роки навчили його цінувати стабільність і самодостатність, якості, що стали основою його бізнес-філософії. Без зайвої романтики, але з теплотою пригадує він ті часи як школу життя, де кожен день – виклик.
Перехід від села до міста не зламав зв’язок з корінням. Навпаки, Волочиськ став трампліном: тут Петро опанував перші навички дисципліни, працюючи поруч з батьками та братами. Цей період заклав основу для майбутнього – розуміння, що справжній успіх народжується не в офісах, а в полях.
Освіта: від пожежної безпеки до лідерства
У 1988 році, у 14-річному віці, Петро Лабазюк закінчив Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МВС України. Спеціальність “Організація і техніка пожежної охорони” дала кваліфікацію молодшого спеціаліста з пожежної охорони – вибір практичний, адже в ті часи професія рятувальника обіцяла стабільність. Вища освіта стала не просто папірцем, а інструментом для кар’єри в органах.
Чому пожежна безпека? Можливо, родинні історії про Чорнобиль чи бажання служити громаді. Інститут у Черкасах навчив його відповідальності: гасити пожежі – це не лише вода та інструменти, а й швидке мислення під тиском. Ці навички згодом знадобилися в бізнесі, де кризи приходять не з вогнем, а з ринковими бурями.
Освіта завершилася молодшим званням, але Петро не зупинився. Саморозвиток став його нормою – від читання агрономічних книг до аналізу ринків. Сьогодні, згадуючи студентські роки, він наголошує: “Освіта – це фундамент, але практика будується руками”.
Перші кроки в кар’єрі: служба та перехід до бізнесу
1992-1994 роки – служба в Збройних Силах України. Армія загартувала дисципліну, навчила командній роботі. Демобілізувавшись, Петро одразу взявся за справу: 1994-го електромонтером на Волочиському механічному заводі “Мотор-Січ”. Там, серед верстатів і креслення, він опанував технічні нюанси, які згодом полегшили управління виробництвом.
З 1995-го по 2004-й – служба в органах внутрішніх справ. УДПО УМВС у Хмельницькій області, начальник пожежного нагляду Волочиського району. Звільнився капітаном – кар’єра солідна для 30-річного. Ці роки були наповнені ризиком: перевірки ферм, гасіння пожеж на полях. Тут Петро навчився бачити небезпеку здалеку, що стало в пригоді в аграрному бізнесі.
2004-й – поворот. Замдиректора з виробництва в “Агропром”, потім директор ПП “Аграрна компанія 2004”. Від держслужби до приватного сектору – стрибок, натхненний братом Сергієм. Компанія почала з зерна, але швидко розрослася. Петро довів: служба – це дисципліна, бізнес – її застосування.
| Період | Посада/Подія | Опис |
|---|---|---|
| 1988 | Закінчення інституту | Черкаський інститут пожежної безпеки |
| 1992-1994 | Армія | ЗСУ |
| 1995-2004 | Начальник пожежного нагляду | Волочиський р-н, капитан |
| 2004-2012 | Директор “Аграрна компанія 2004” | Старт бізнесу |
| З 2012 | Гендиректор VITAGRO | Співвласник з братом |
Джерела даних: elevatorist.com, km-oblrada.gov.ua.
Таблиця ілюструє стрімкий ріст: від солдата до топ-менеджера за два десятиліття. Кожен етап додавав досвіду, роблячи Петра універсалом.
Група компаній VITAGRO: серце аграрної імперії
З 2012-го Петро Лабазюк – гендиректор і співвласник VITAGRO разом із братом Сергієм Петровичем. Холдинг, що стартував у 2004-му з “Аграрної компанії”, нині – гігант: зерновий трейдинг, елеватори, добрива, тваринництво. Земельний банк – тисячі гектарів, потужності – сотні тисяч тонн зберігання.
Філософія проста, але потужна: відродження села. Петро не женеться за мега-елеваторами – будує зернотоки в кожному селі, зберігаючи робочі місця. “Ми не йдемо на скорочення за рахунок техніки”, – каже він. У 2022-му запустили елеватор на 50 тис. т, планували 100 тис. т у 2017-му. А 2026-й обіцяє молочну ферму на 1300 корів у Соломній та індустріальний парк.
Досягнення вражають: інвестиції в молочку, переробку, зрошення. У 2025-му VITAGRO активно розширюється, попри виклики війни. Компанія годує не лише Хмельниччину – експорт іде Європою. Петро керує щоденними операціями, балансуючи прибуток і соціалку.
- Елеваторна мережа: Декілька десятків об’єктів, фокус на децентралізацію.
- Тваринництво: Нові ферми, плани на 2026 – 1200+ голів, 54 робочих місця.
- Добрива та трейдинг: Власне виробництво, стабільність постачань.
Цей підхід робить VITAGRO не просто бізнесом, а екосистемою. Петро пишається: тисячі робочих місць, податки в бюджет. Розширення 2025-2026 – відповідь на тренди: органика, експорт.
Політична діяльність: від райради до обласного рівня
Політика для Петра – продовження бізнесу: служіння регіону. 2015-2020 – депутат Волочиської райради VII скл., член президіуму, комітету з бюджету. Боровся за інфраструктуру, дороги, школи.
З 2020-го – депутат Хмельницької облради VIII скл. від “За майбутнє”, керівник фракції. Також у Хмельницькій райраді. Член ГО “Завжди поруч! За Хмельниччину” – благодійність, підтримка ЗСУ. Як депутат, лобіює аграрні ініціативи: субсидії фермерам, модернізацію.
Його стиль – прагматичний: проекти для сіл, де VITAGRO працює. У 2025-2026 фокус на відновленні після війни, інвестиціях. Без скандалів, на відміну від брата, Петро – стабільний гравець.
- Ініціативи з бюджету: фінансування елеваторів, ферм.
- Соціалка: допомога ветеранам, школам.
- Розвиток: промпарки, ферми – пряма користь громаді.
Така діяльність зміцнює репутацію: бізнес і політика в гармонії заради людей.
Особисте життя: сім’я як опора
Петро Лабазюк – щасливий батько трьох дітей, одружений. Родина – таємниця, але відома її роль: підтримка в бурхливому графіку. Брат Сергій – партнер у бізнесі, батько – у витоках VITAGRO. Разом вони – династія подолян.
Хобі? Полювання, рибалка, родинні вечері з варениками. Петро любить тишу полів, де переосмислює плани. Його енергія надихає: у 51 він будує ферми, як у 30 керував пожежниками.
Цікаві факти про Петра Лабазюка
- Капітан пожежної служби: гасив пожежі на полях, нині “гасить” ринкові кризи.
- Армійська служба в 90-ті навчила його виживати в хаосі перебудови.
- VITAGRO тримає зернотоки в кожному селі – унікальний підхід, що рятує робочі місця.
- Плани 2026: молочна ферма на 1300 корів і індустріальний парк – інвестиції в майбутнє Поділля.
- Безпартійний до “За майбутнє”, фокус на локальних проектах.
Ці факти розкривають людину за маскою гендиректора: з гумором про пожежі, з теплотою про село. Його шлях надихає – від Богданівки до лідерства.
Подільські вітри несуть історії успіху, і Петро Лабазюк – одна з них. З новими фермами на горизонті, його внесок у аграрний сектор тільки росте, годуючи Україну та Європу. Що чекає попереду? Нові елеватори, проекти – розмова триває на полях Хмельниччини.