Костянтин Володимирович Гнатенко, відомий як Костя чи Кость Гнатенко, з’явився на світ 8 травня 1961 року в маленькому містечку Браїлів на Вінниччині. Цей чоловік поєднує в собі поета, композитора, співака, телеведучого та артдиректора, ставши піонером українського шоу-бізнесу з його епатажним стилем і сміливим камінг-аутом. Його кар’єра розквітла в бурхливі 90-ті, коли він вів провокаційні ток-шоу, писав хіти для зірок і відкрито говорив про свою гомосексуальність, ламаючи табу суспільства.
Сьогодні, у 64 роки, Костя Гнатенко залишається активним: веде творчі вечори, керує клубними проєктами в Києві та ділиться думками в інтерв’ю. Він називає себе “пенсіонером”, але його енергія вирує, як у молодості, з планами на моновиставу та нові вірші. Подорож у його світ відкриває не просто біографію, а історію сміливості в українській культурі.
Дитинство в Браїлові та перші вірші
Браїлів, тихе містечко з ароматом свіжого хліба та польовими квітами, став колискою таланту Костянтина. З раннього віку хлопчик захопився поезією: перші вірші друкувалися в дитячих журналах “Зірка”, “Ранок” і “Дніпро”. Уявіть, як юний Костя, сидячи на дерев’яній лавці біля річки, складав рядки про перше кохання чи шкільні пригоди – це були не просто слова, а іскри майбутньої слави.
Освіта додала глибини його шляху. Спочатку Гайсинське медичне училище, де він мріяв про білу халатність лікарів, але серце тягнуло до мистецтва. Далі – Вінницьке училище культури та театральна студія в 1983-му. Кульмінацією став філологічний факультет Київського університету імені Шевченка, закінчений у 1988 році під керівництвом професора Олександра Білодіда. Там, серед лекцій про класиків, Костя почав публікуватися в серйозних виданнях: “В автобусі” в “Дніпрі” (1983), “Мить перед поцілунком” у “Вітрилах” (1984).
У 1989-му він став членом Спілки молодих письменників СРСР на останній нараді в Москві – подія, що символізувала перехід від радянської ери до незалежності. Перші громадсько-політичні вірші, як “Ми всі крутого часу діти” (1991), резонували з перебудовою, роблячи Гнатенка голосом покоління.
Телевізійний прорив: епатаж 90-х
90-ті увірвалися в життя Костянтина як вихор змін, і він опинився в епіцентрі. У 1995-му стартувало ток-шоу “Бар ‘Чорний кіт'” на УТ-1, а потім на “Інтер” і ТЕТ – програма, де гості оголювали душі під його гострим, інтелігентним поглядом. Костя поєднував парадокс з шармом, обговорюючи кохання, секс і табу, що шокувало, але зачаровувало мільйони.
Перед початком списку ключових програм нагадаю: ці шоу формували українське ТБ, роблячи його сміливим і живим. Ось основні етапи телек carrierи:
- “Бар ‘Чорний кіт'” (1995–1998, УТ-1, ‘Інтер’): Провокаційні розмови з зірками, де Костя розкривав внутрішній світ гостей, від кохання до скандалів.
- “Чорний кіт XXI століття”: Продовження з сучасним акцентом, закрите через цензуру.
- “Егоанатомія” (1999–2000, ТВ Табачук): Аналіз особистостей у стилі психоаналізу.
- “Балаганчик” (2000–2001): Веселе шоу з гумором і гостями.
- “Пестунчик долі”, “Моя зірка”, “Друзі наші менші” (2000–2003, Київське ТБ): Різноманітність тем від долі до тварин.
- “Нащадки” (2012–2014, Перший національний): З Анастасією Рибчинською, про родовід українців, закрите навесні 2014-го.
Після списку стає зрозуміло: телебачення дало Кості платформу для впливу, але й випробування. У 2012-му він спробував інтернет-проєкт “Andybar-TV”, але масовий успіх залишився в 90-х. Ці програми не просто розважали – вони провокували дискусії, змінюючи суспільні норми.
Камінг-аут: сміливість, що коштувала кар’єри
У 1997 році Костя Гнатенко зробив крок, що увійшов в історію: публічний камінг-аут як гомосексуаліст. Перший “офіційний гей” серед публічних осіб України, він заявив: “Я не монстр”, презентуючи шоу-програму з гомоеротичними мотивами в Львівській опері. Греко-католицьке духовенство засудило, але глядачі аплодували.
Наслідки були жорсткими: травля, звільнення з ТБ через “розкутість”. Та Костя не зламався – у 1998-му відкрив перший гей-клуб “Big Boy Club” (потім “Андрогін”), “Бомонд” (HEAVEN), “Клітка”. Ці заклади стали осередками свободи в консервативному Києві. У 2008-му він зізнався в бісексуальності, підкреслюючи багатогранність: “Я не тільки голубого кольору, я різні”.
Його історія надихає: від погроз до підтримки ЛГБТ-спільноти, де він створив “Інтелект-клуб” з Миколою Янком. Навіть у 2015-му звертався до влади за легалізацією гей-шлюбів, заявляючи, що 10% депутатів – геї.
Музична спадщина: хіти, що звучать досі
Поезія Костянтина перетворилася на музику, що підкорювала чарти. У 1995-му альбом “Стильний чувачок” з однойменним кліпом став гімном епатажу. Далі – “Киев-Одесса (Львов транзит)” (2008), “Я люблю тебе, ти знай” (2009), треки як “Алло”, “Ненавиджу”.
Але справжній розмах – пісні для зірок. Перед таблицею уточню: ось ключові хіти, де слова та музика Гнатенка оживають у голосах кумирів.
| Виконавець | Пісня | Рік/Особливість |
|---|---|---|
| Ірина Білик | “Я розкажу”, “Що було”, “Хай живе надія” | 1990-ті, мегахіти |
| EL Кравчук | “Солдат кохання”, “Замок кохання” | Гомоеротичний балет |
| Вєрка Сердючка | Ранні треки | Епатажний стиль |
| Наталя Могилевська | “Наша Україна” | Патріотичний гімн |
| Орест Хома, Геннадій Вітер | Кілька хітів | 1990-2000-ті |
Дані з pisni.org.ua та uk.wikipedia.org. Ця таблиця показує вплив: пісні Гнатенка звучать у клубах і на концертах, роблячи його невидимим, але ключовим автором.
Літературна творчість: від еротики до дитячих казок
Збірка “Видіння” (1995) з гомоеротичними мотивами шокувала, але встановила стандарт відвертості. Костя майстерно переходить до дитячої лірики: “Добра книжечка” (1999, з Наталією Балух), “Весела книжечка” (2002, з Вікторією Ковальчук), “Рожева мрія” (2010). У 2025-му анонсував “Скрижаль” – моновиставу з віршами про війну та кохання.
Його поезія – як ріка: глибока, з поворотами від політичних “Перевтілень” до ніжних “З небесами”. Працював редактором у “Фоліо”, екскурсоводом у музеях Шевченка та книги – це фундамент таланту.
Клуби, продюсинг і арт-імперія
З 1998-го Костя будував нічне Київ: артдиректор “Помада” (2005), “Andybar” (2010), “Ліфт” (2014), “Версачі” (2020). Продюсував EL Кравчука, Артура Кульповича, балет “Guys from Heaven” (2000), “Білі ночі” (2010, лауреат “Шукаю продюсера”). У 2011-му дебютував як модельєр.
Ці проєкти – не бізнес, а місія: місця свободи для ЛГБТ, де танцювали під його треки тисячі.
Громадська позиція: від Майдану до сьогодення
Підтримував Майдан 2014-го, побитий “гей-тітушками”, яких заборонив у клубах. Критикував гомофобію на ТБ, режим Кучми, зрадників як Таїсію Повалій (2024). У 2025-му в інтерв’ю OBOZ.ua назвав зірку, що “пощастило” після 24 лютого – ту, хто завжди співала українською.
Колумніст Главком.ua, блогер: бореться з “голубим лобі” в шоу-бізі (70% нетрадиційних, за його словами) та за права.
Цікаві факти про Костю Гнатенка
- У 1990-х входив до асоціації “500” з Олесем Ульяненком – бунтарі літератури.
- Писав характеристику Станіслава Чернілевського в “Києві” (1986).
- У 1998-му планував “ділову угоду” з Оленою для дитини – розпалося.
- Вижив травлю після камінг-ауту, але випустив альбоми та відкрив клуби.
- У 2025-му планує моновиставу “Скрижаль” з піснями та віршами про сучасність.
- Ерудит: цитує Лесю Українку проти гомофобів.
Ці перлини роблять його життям-книгою пригод.
Костя Гнатенко сьогодні: творчість у 2026-му
У 2026-му, за даними telegraf.ua, він у Києві: артдиректор клубів, читає вірші в соцмережах (Facebook, Instagram @gnatenkokostia), організовує благодійність. Не слухає Тіну Кароль чи Klavdia Petrivna, хвалить тих, хто лишився українським. Планує вистава, пише про війну – “Солоніє сльозами Оскіл”.
Його шлях – від провінційного хлопця до ікони – надихає. Костя доводить: талант і сміливість перемагають час, а поезія лишається в серцях. Залишається чекати нових хітів чи віршів, бо цей “стильний чувачок” не зупиняється.