У маленькому прикордонному містечку Рава-Руська на Львівщині, де польські мости переплітаються з українськими дорогами, 30 листопада 1979 року з’явилася на світ Ірина Андріївна Верещук. Сьогодні, станом на 2026 рік, вона — заступниця керівника Офісу Президента України, жінка, яка пройшла шлях від офіцерки Збройних Сил до ключової фігури в державному апараті. Її кар’єра — це мозаїка з військової дисципліни, місцевих реформ, парламентських баталій і гуманітарних марафонів під час повномасштабної війни, де кожна перемога коштувала нервів і безсонних ночей.
Золота медалістка місцевої школи, кандидатка наук, мерка у 30 років, нардепка від “Слуги народу”, віцепрем’єрка з реінтеграції окупованих територій — ці ролі сплелися в долю сильної львів’янки, яка не уникає викликів. Під її керівництвом узгоджувалися гуманітарні коридори, що врятували тисячі життів, і відбувалися обміни полоненими, повертаючи додому захисників. А тепер, в ОП, вона координує звернення громадян і міжнародну гуманітарку, пропонуючи навіть обмежити Telegram для безпеки після терактів.
Ця жінка з галицьким характером вміє поєднувати жорсткість армії з дипломатією, а локальні ініціативи — з національними стратегіями. Її історія надихає, бо показує, як провінційна дівчина стає голосом мільйонів.
Раннє дитинство та освіта: корені в Галичині
Рава-Руська — це не просто точка на карті біля кордону з Польщею, а місце, де формується характер. Батько Ірини працював електромеханіком на високовольтних лініях, мати — продавчинею, а сестра пізніше обрала шлях у Збройних Силах. У 1997 році дівчина закінчила місцеву школу-інтернат із золотою медаллю, мріючи про армію — символ сили й порядку в хаотичній пострадянській реальності.
Перший крок у доросле життя став Військовим інститутом при Національному університеті “Львівська політехніка”. З 1997 по 2002 рік Ірина опановувала спеціальність “Міжнародна інформація”, здобувши кваліфікацію спеціаліста-референта-перекладача та офіцера тактичного рівня. З відзнакою, звісно — бо компроміси не для неї. Далі пішов юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка (2002–2006), де вона загартувалася в праві, а потім — Львівський регіональний інститут держуправління НАДУ при Президентові України (2008–2010).
Не зупинилася на досягнутому: магістратура у Варшавському університеті та Крайовій школі публічної адміністрації в Польщі розширила горизонти. А в 2015–2016 роках захистила дисертацію “Організаційно-правовий механізм удосконалення адміністративно-територіального устрою України”, ставши кандидаткою наук з державного управління. Ця освіта — не дипломи на полиці, а інструменти, які вона застосовувала на практиці, від прикордонних переходів до кабінетів влади.
Військова служба: звання старшого лейтенанта та уроки лідерства
2002 рік — закінчення інституту, і одразу погони. П’ять років, до 2007-го, Ірина служила на офіцерських посадах у ЗСУ, дослужившись до старшого лейтенанта. Це був час реформ армії після помаранчевої революції, коли дисципліна вчила витримці, а міжнародна інформація — бачити загрози здаля.
Військова форма сформувала її: точність наказів, відповідальність за підлеглих, уміння працювати в команді під тиском. “Служба — це не романтика, а щоденний бій з рутиною”, — згадувала вона пізніше. Цей досвід став фундаментом для мерства та міністерської роботи, де доводилося координувати хаос евакуацій і переговорів.
Звільнившись, не відійшла від справи: з травня 2007 по червень 2008-го — юристка в Рава-Руській міськраді. Перехід від казарми до кабінету виявив її талант поєднувати силу з дипломатією.
Мер Рави-Руської: наймолодша жінка-мерка України
У 30 років — мером! 9 листопада 2010-го Ірина Верещук перемогла вибори від “Сильної України”, ставши наймолодшою жінкою-меркою в Україні. Рава-Руська, з населенням у 8 тисяч, перетворилася на її лабораторію реформ: туризм, інфраструктура, кордон.
Ключовий проект — пішо-велосипедний перехід “Рава-Руська — Гребенне” у 2013-му, узгоджений із польськими сусідами. Місто пожвавилося: фестивалі, інвестиції, асоціація з ЄС на рівні громади. Перед тим, у червні–жовтні 2010-го, — заступниця голови Жовківської РДА з гуманітарки та зовнішньої політики.
Та не все було гладко. У 2015-му пішла у відставку через тиск і звинувачення у корупції від нардепа Парасюка. Обіцяла суд, але справа згасла — типовий галицький шторм, де патріотизм інколи грає роль дубинки.
Парламентський етап: від нардепки до кандидатки в мери Києва
2019-й — №29 у списку “Слуги народу”, нардепка IX скликання. Член Комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки, голова підкомітету з держбезпеки. Подала 31 законопроєкт, 6 прийнято. Представниця КМУ у Раді до конфлікту з Гончаруком.
2020-й — вибори мера Києва. Кампанія коштувала 22 млн грн, образ Мері Поппінс з парасолькою став хітом, але лише 5,44% — п’яте місце. Та досвід урбаністики знадобився пізніше.
Цей період — перехід від локалки до націоналки, з гострими дебатами та першими скандалами, як коментар про НАТО: “Не йти туди, де не чекають”. Роз’яснила, але осад залишився.
Віцепрем’єрка-міністрка реінтеграції: гуманітарний фронт повномасштабної війни
4 листопада 2021-го — віцепрем’єрка та міністрка з реінтеграції тимчасово окупованих територій. Заміна Резнікова, відповідальність за Крим, Донбас, гуманітарку. З початком вторгнення 2022-го — на передовій.
Гуманітарні коридори стали її битвою. Уряд запропонував понад 340, росіяни погодили ~300, реалізовано 176. Евакуйовано майже 300 тисяч цивільних — з Маріуполя, Сєвєродонецька, Бучі. Щодня брифінги: “Сьогодні 4 тисячі врятовані”. Координація з ООН, Червоним Хрестом, тиск на окупантів.
Обміни полоненими — ще один тріумф. За три місяці 2022-го — 14 обмінів, 103 цивільні. Загалом десятки ротацій: 76 українців у квітні, 60 військових +16 цивільних. Переговори, паузи, провокації — але люди поверталися. За даними uk.wikipedia.org, роль у поверненні депортованих дітей і полонених визнана.
До 2024-го міністерство координувало обміни тілами загиблих, “зернові коридори”, санкції проти колаборантів. Критика лунала — за повільність, але цифри говорять: тисячі врятованих. 5 вересня 2024-го — відставка за заявою, 260 голосів “за”.
| Дата | Подія | Кількість врятованих/обмін |
|---|---|---|
| Березень 2022 | Перші коридори Київщина, Харківщина | Понад 4 тис. за добу |
| Квітень 2022 | Обмін полоненими | 76 українців |
| Червень 2022 | 14 обмінів за 3 міс | 103 цивільні |
| 2022–2024 | Загалом коридори | ~300 тис. евакуйовано |
Джерела даних: president.gov.ua, uk.wikipedia.org. Таблиця ілюструє ключові досягнення, де кожна цифра — людська доля.
Заступниця керівника Офісу Президента: свіжі виклики 2024–2026
8 вересня 2024-го Указом Президента №621/2024 — у ОП. Відповідає за звернення громадян, Комісію з помилувань, громадянства, продовжує гуманітарку з полоненими. 2025-й: зустрічі з Ватиканом (осінь, посередництво), норвезькими урядовцями (березень, підтримка постраждалих), Українським домом у Варшаві (вересень).
У 2026-му — нарада з Пенсійним фондом (лютий, субвенції), пропозиція обмежити Telegram після теракту у Львові: “Спецслужби мають діяти, бо платформа для вербування”. ЮНІСЕФ: 440 млн дол. допомоги дітям 2024–2025. Робочі наради з ВПО, ветеранами — вона тримає руку на пульсі суспільства.
Ця посада — місток між людьми й владою, де її галицька енергия розганяє бюрократію.
Особисте життя: родина як опора
Двічі заміжня. Перший шлюб з Ігорем Верещуком (2003–2012), син Олег (2004) — студент КПІ. Цивільний чоловік — Михайло Кухаренко, полковник СБУ, екс-голова львівської “Альфи”. Родина — тиха гавань серед бур політики, де віра (греко-католичка) і традиції тримають баланс.
Скандали: тіні на шляху
Політика — арена, де каміння летить. 2015: поїздка до Москви на премію журналістці — “цивільно, не держслужба”. 2019: бійка в Раді з Леросом, коментарі на каналах Медведчука. 2020: “феміністок в армію” — премія “Це яйце” за сексизм. Критика за інтерв’ю “Аллатра”, “Страна.ua”. Та вона пояснює контекстом, судиться з фейками — характер бійця.
Цікаві факти про Ірину Верещук
- Наймолодша жінка-мерка України в 30 років — рекорд, що надихає провінційних лідерок.
- Ініціаторка листа до Європарламенту 2013-го про асоціацію ЄС з Рава-Руською — містечко мріє про Європу.
- Образ Мері Поппінс на виборах Києва: парасолька як символ турботи, хоч і не принесла перемоги.
- Заочний арешт РФ 2022-го — визнання її ефективності в гуманітарці.
- Стипендіатка Польсько-американського фонду Свободи 2015–2016 — міст між Заходом і Україною.
Ці перлини біографії роблять її не іконою, а живою людиною з характерами й помилками.
Майновий стан скромний: за даними декларації 2023-го — 2,187 млн грн (зарплата 995 тис., продаж нерухомості). Квартири у Львові, Броварах, авто Toyota. Нагороди: Орден “За заслуги” III (2022), медаль “20 років незалежності” (2011). Ірина Верещук продовжує писати свою історію — від фронту до серця влади, нагадуючи, що справжні лідери ростуть у випробуваннях.