Баба Пріся з “Брами” стоїть посеред чорнобильського села, її очі – суміш жорсткості й ніжності, а голос пронизує душу, ніби вітер Карпат. Ця роль Ірми Вітовської-Ванци не просто персонаж – вона пульсуюча сила природи, що принесла актрисі “Золоту дзиґу” та визнання як одній з найяскравіших зірок українського кіно. Народжена 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську під справжнім ім’ям Ірина, Вітовська-Ванца пройшла шлях від театральних підмостків Молодого театру до головних ролей у фільмах і серіалах, які дивують глибиною емоцій і правдою життя.
Її героїні – від зв’язкової УПА в “Нескореному” до таксистки Галини Ротт у “Моїх думках тихих” – завжди справжні, з тими зморшками на душі, що роблять їх близькими кожному. За кар’єру понад 60 ролей у кіно та серіалах, численні нагороди, включно з двома “Кіноколо” та “Київською пектораллю”, перетворили її на символ сучасного українського екрану. А серіали на кшталт “Леся+Рома” чи “Нюхач” зробили обличчя знаним у кожній хаті.
Актриса не зупиняється: у 2025–2026 роках виходять “Безвихідь”, “Втомлені” та “Випробувальний термін”, де вона знову розкривається в драмах і комедіях. Її фільмографія – це мозаїка сильних жінок, які борються, люблять і перемагають, відображаючи дух нації в часи змін.
Ранні ролі: від історичних драм до перших перемог
Кар’єра Ірми у кіно стартувала з потужних історичних стрічок, де вона втілила героїнь, близьких до коріння української землі. У 2000 році дебютувала в “Нескореному” Олеся Янчука як Даруся Гусяк “Нуся” – молода зв’язкова УПА, чия відвага й трагічна доля чіпляють за живе. Фільм, знятий за реальними подіями, показав Вітовську-Ванцу як актрису, здатну передати біль і надію в очах персонажа, що ховається від ворогів у лісах.
Через чотири роки той самий режисер запросив її до “Залізної сотні” – епічної драми про УПА, де Стефа стає символом незламності. Ці ролі не були епізодичними: вони вимагали фізичної витривалості, глибокого занурення в історію. Вітовська-Ванца згадувала, як знімання в холодних лісах загартували не лише тіло, а й характер героїні. А у 2004-му ще знялася в “Між першою та другою” Володимира Мельниченка, граючи аспірантку, маму й Риточку – багатогранність, що натякала на майбутні трансформації.
Ці початки заклали фундамент: відтоді режисери бачили в ній актрису для складних, емоційно насичених образів. Перехід до серіалів став логічним – там її талант розквітнув у повний зріст.
Серіали, що завоювали серця: від “Леся+Рома” до “Молодої”
Серіали стали трампліном для масової популярності. У 2005–2006 роках “Леся+Рома” вибухнув екранами: Ірма зіграла Лесю – провінційну дівчину, яка шукає кохання в місті, з гумором і сльозами, що резонували з глядачами. Ця роль принесла “Телетріумф” і зробила актрису улюбленицею мільйонів – хто не сміявся над її пригодам чи не співпереживав розчаруванням?
Потім “Янгол-охоронець” (2006–2007) Ігоря Забора, де вона втілила Любу – сильну, але вразливу подругу. Серіал про ангелів-хранителів у сучасному світі показав її в комедійно-драматичному амплуа. А “Нюхач” (2013) – детективний хіт, де Марина, дружина Кононова, додає теплий, людський шар до криміналу. Її гра тут – як ковток свіжого повітря серед напруги.
Ось ключові серіали в таблиці для зручності. Дані з kinobaza.com.ua та uk.wikipedia.org.
| Рік | Серіал | Роль | Режисер/Жанр |
|---|---|---|---|
| 2005–2006 | Леся+Рома | Леся | Комедія, мелодрама |
| 2006–2007 | Янгол-охоронець | Люба | Ігор Забара, містика |
| 2013 | Нюхач | Марина Кононова | Детектив |
| 2015 | Останній москаль | Продавчиня | Комедія |
| 2018 | Дві матері | Ніна Борисова | Драма |
| 2020 | Секс, інста і ЗНО | Психологиня | Антоніо Лукіч, комедія |
| 2023 | Молода | Віра | Драма, комедія |
Після таблиці варто додати: ці проєкти не просто розважали – вони формували смаки аудиторії, показуючи реальних жінок з їхніми слабкостями й перемогами. У “Двох матерях” Ніна Борисова розриває серце боротьбою за дитину, а в “Секс, інста і ЗНО” психологиня Антоніо Лукіча додає гумору підлітковим драмами. Серіали дали актрисі простір для експериментів, від комедії до детективу.
Фільми, що стали віхами: глибина ролей і нагороди
“Брама” 2017 року Володимира Тихого – вершина, де баба Пріся оживає в Чорнобильській зоні як містична оповідачка. Грим, діалект, біль утрати – Вітовська-Ванца ніби виросла з тієї землі. Роль принесла “Кіноколо” 2018-го та “Золоту дзиґу” 2019-го. Фільм не просто горор – це притча про пам’ять, де її героїня тримає душу народу.
У “Моїх думках тихих” 2019-го Антоніо Лукіч створив комедію про мрії, де Галина Ротт – мама-таксистка з Ужгорода – краде шоу. Її фрази про життя, як “Не пускай страх керувати тобою”, стали мемами. Друга “Золота дзиґа” 2020-го – заслужена. А в “Казці старого мельника” 2020-го Параска Забрьоха – фольклорна чарівниця, що змушує посміхнутися крізь сльози.
Список ключових фільмів у формі нумерованого переліку для детального розбору:
- Нескорений (2000): Даруся – перша велика роль, символ опору.
- Залізна сотня (2004): Стефа вшановує героїнь УПА з епічною силою.
- Таємний щоденник Симона Петлюри (2018): Ольга Петлюра – дружина лідера, повна гідності.
- Брама (2017): Баба Пріся – роль-маркер кар’єри.
- Мої думки тихі (2019): Галина Ротт – комедійний шедевр.
- Коза Ностра. Мама їде (2022): Влада Коза в італо-українській комедії – вибух сміху.
- БожеВільні (2023): Ірина Лахновська – драма про свободу.
Кожен пункт – не сухий факт, а історія: у “Королях репу” 2021-го Нінка – скромна провінційна жінка в світі рэпу, що додає реалізму криміналу. Ці фільми вирізняються культурним шаром – вони про Україну сьогодні, з її болями й гумором.
Цікаві факти з фільмографії
- Ірма дублювала мультфільми: кішку Маркізу у “Вольті” (2008), пані Віґґінс у “Лораксі” (2012) – її голос чули мільйони малюків.
- У “Брамі” бабу Прісю грала двічі: спершу в театрі “Золоті Ворота” (2015), потім на екрані – унікальний дубль.
- Перша роль в міжнародному кіно – “Коза Ностра” з італійцями, де Влада Коза краде шоу мафіозними жартами.
- У 2021-му “Мої думки тихі” номінували на Оскар – роль Галини стала візитівкою за кордоном.
- Нещодавно озвучила Паляницю в анімаційному “Песі Патроні” (2023) – символ опору з гумором.
Ці перлини показують, як актриса переплітає кіно з життям, додаючи родзинки, що запам’ятовуються.
Сучасні хіти та прем’єри 2024–2026: нова хвиля
Вітовська-Ванца не втомлюється: у “Смаку свободи” 2024-го грає Ольгу Франко – дружину письменниці, де історичний контекст оживає через емоції. “Малевич” (2024) – Одарка, мати Соломії, у біографії про генія. А “Дім за склом” (2023–2024) – трилер, де її епізод розпалює інтригу.
2025-й приніс “Дві сестри” (Larysa), “Безвихідь” – драму про війну, та “Втомлені”. У 2026-му “Випробувальний термін” – комедія, що обіцяє тепло в холодні дні. Ці проєкти, зняті попри виклики війни, підкреслюють її відданість: “Кіно – це наша зброя, що лікує душу”, – ділиться актриса в інтерв’ю.
У “Між нами” 2022-го Анна – гінекологиня в психологічному трилері, де стосунки жінок розкриті з шокуючою чесністю. “Усе буде ОК!” (2021) – мама Лізи, що несе оптимізм. Новинки показують еволюцію: від провінційних матерів до глобальних тем, з акцентом на жіночу силу.
Її дубляж – окрема сторінка: від “Телепузиків” до “Блакитної стежки” 2025-го. Кожен проєкт – крок уперед, де Вітовська-Ванца не грає, а живе ролями, надихаючи на роздуми про любов, втрати й перемоги.