Харків, серпень 1960-го. У промисловому гіганті радянської України з’являється на світ дівчинка, яка згодом розірве шаблони спокійного життя юриста, кинувшись у вир політики з шаленою енергією. Інна Германівна Богословська – це не просто ім’я з парламентських списків, а жива легенда: тричі народна депутатка, засновниця бізнес-імперій, кандидатка в президенти, яка раз за разом ламала стереотипи соратниці Януковича, виходячи з Партії регіонів у ключові моменти. Її шлях – суміш гострого розуму, амбітності та скандалів, що тримають увагу й досі, у 2026-му, коли вона тихо повернулася до бізнесу після бурхливих років.
З дитинства в родині кадрового військового та юристки Інна вбирала дисципліну й прагнення до справедливості, ніби міцний харківський борщ – насичений смаками життя. Закінчивши з відзнакою Харківський юридичний інститут у 1982-му, вона одразу поринула в адвокатську практику, захищаючи клієнтів у цивільних і кримінальних справах. Але статична робота не для неї: вже в 1991-му, на тлі розпаду СРСР, Богословська створює одну з перших приватних юридичних служб у Харкові, а за три роки – міжнародну аудиторську компанію. Це був ривок уперед, коли більшість боялася хаосу перебудови.
Її консалтингова група “Пруденс” згодом увійшла в мережу BDO International, допомагаючи бізнесу в Україні, Росії та за кордоном. Інна стає головою Харківської обласної організації Спілки юристів України, будує молодіжні організації – від “Молодіжного дому” до культурологічного “Клубу РодДом”. Ця жінка не просто працювала: вона творила мережі впливу, ніби плела павутину можливостей у пострадянському тумані.
Перші кроки в парламенті: 1998 рік і бюджетні баталії
Політика кликала голосно. У 1998-му, на хвилі передвиборчих пристрастей, Інна Богословська перемагає в мажоритарному окрузі №169 Харкова як самовисуванка, стаючи депутаткою Верховної Ради III скликання. Безпартійна на старті, вона швидко приєднується до фракцій “Трудова Україна”, Зелених і Народно-демократичної партії – маневр, типовий для хаотичних 90-х.
У Раді Богоословська сяє в Комітеті з фінансів і банківської діяльності, а з 2000-го – як перший заступник голови бюджетного комітету. Вона бере участь у розробці Бюджетного кодексу, Кримінального, Цивільного, Господарського та Податкового кодексів. Уявіть: молода харків’янка сперечається з мастодонтами про долю країни, доводячи цифрами й аргументами. Це був її золотий час – реформи, що формували нову Україну.
Але амбіції ростуть. У 2001-му очолює Конституційно-демократичну партію (згодом “Віче”), у січні 2003-го створює ГО “Віче України”. Того ж травня призначають головою Державного комітету з регуляторної політики та підприємництва – посада, де вона спрощує бізнес-клімат. Відставка в січні 2004-го через розбіжності з урядом Азарова стає першим бунтом: “Не згодна з азаровщиною!” – кидає вона, сигналізуючи про незалежний характер.
Партія регіонів: альянс успіху й тіней
2007-й приносить стрибок. Спочатку – короткий етап як заступниця міністра юстиції (квітень-листопад), а восени – №4 у списку Партії регіонів на виборах до VI скликання. Перемога! Богословська повертається до Ради як перший заступник голови Комітету з культури і духовності. ПР дає платформу, але й приковує до образу “регіоналки”.
У парламенті вона голосує за суперечливі рішення: ратифікація Харківських угод 2010-го (продовження базування Чорноморського флоту РФ до 2042-го), закон про мовну політику 2012-го – навіть коли була відсутня в залі, картка “за”. Це кнопкодавство, зафіксоване Chesno.org, стає плямою на репутації. Ще скандал: червневе 2013-го звернення 148 депутатів до Польщі про “геноцид” на Волині, що Леонід Кравчук назвав зрадою.
Та Інна не пасивна виконавиця. У травні 2009-го виходить з ПР, аби балотуватися в президенти – набирає жалюгідні 0,41%, повертається до фракції в жовтні 2010-го. 2012-й: №60 у списку ПР, VII скликання, та ж комітетська посада. Рух Чесно фіксує прогульництво, приховані приймальні, ФАР (фігурування в антикорупційних розслідуваннях) через непрозорі доходи.
Її лобіювання інтересів Віктора Пінчука – ще один хмара: дружба, підтримка від ICTV на виборах 1998-го, захист у скандалі з Нікопольським заводом. Партія “Віче” провалюється в 2006-му з 1,74% – урок на майбутнє.
Майдан 2013: розрив і нова сторінка
30 листопада 2013-го – перелом. Після розгону студентів на Євромайдані Богословська виходить з фракції ПР вдруге. “Протестую проти побиття!” – заявляє вона, закликаючи інших регіоналів до компромісу, відновлення Конституції 2004-го. Інтерв’ю Громадському ТБ у січні 2014-го, блоги на “Українській правді” – вона стає голосом поміркованих, критикуючи Януковича за кризу.
Це не просто жест: Інна позиціонує себе як мостобудівницю в розколотій країні. Позафракційна до кінця каденції, вона уникає люстрації, але скандали лишаються – допит у 2015-му щодо харківського Євромайдану.
Президентські амбіції: 2010 і кульмінація 2019-го
Перша спроба в 2010-му – провал, але сигнал. 2019-й – пік: самовисуванка, реєстрація ЦВК 30 січня. Програма амбітна – нейтралітет, реформи. Та реклама в Facebook за рублі стає хітом Чесно: “Платили рублями чоловікам!” Кампанія згасає, Інна знімається наприкінці 2019-го, оголошуючи вихід з політики.
У 2018-му б’є Червоненка в ефірі – епізод, що стає мемом. Її риторика: проти “зовнішнього управління”, за сильну промисловість. Але голоси мінімальні – реалії перемагають.
Особисте життя: кохання, родина, випробування
Три шлюби малюють портрет пристрасної жінки. Перший – з юристом Анатолієм Вабьєю (1978-1991), донька Анастасія Суріна (1980 р.н.), онуки Олександр і Поліна. Другий – художник Юрій Ринтовт. Цивільний шлюб з політиком Володимиром Мельниченком (2011-2016). Батько – військовий Герман Богословський, мати-юристка Людмила Гудиря.
Сім’я – опора в бурях. У 2020-х, за свіжими статтями, кредит на будинок у 60 років доводить до розпачу – думки про самогубство, але сила духу перемагає.
Цікаві факти про Інну Богословську
- Борди в Криму 2009-го: На її замовлення з’явилися плакати “Хватит делить Севастополь! Дадим городу статус украино-российской территории!” – СБУ заборонила як антиконституційні.
- Ударила Червоненка в ефірі 2018-го: Емоційний спалах на ТБ став вірусним відео.
- Засновниця “Молодіжного дому” 1998-го – досі працює в Харкові.
- Орден Святої Ганни IV ступеня – за внесок у духовність.
- У 2025-му відзначила 65-річчя, зосередившись на консалтингу після політики.
Ці епізоди показують: за фасадом політики – жінка з вогнем у душі, готова на радикальні кроки.
Таблиця ключових посад і періодів
Щоб розібратися в кар’єрі, ось структурована хронологія – від юриста до пенсіонерки політики.
| Посада/Подія | Період | Деталі |
|---|---|---|
| Адвокатка, Харківська колегія | 1982–1991 | Цивільні та кримінальні справи |
| Народний депутат III скликання | 1998–2002 | Округ №169, бюджетний комітет |
| Голова Держкомітету регуляторної політики | 2003–2004 | Відставка через незгоду з урядом |
| Заступниця Мін’юсту | Квітень–листопад 2007 | Короткий етап перед виборами |
| Депутатка VI та VII скликань (ПР) | 2007–2013 | №4 і №60, культура/духовність |
| Кандидатка в президенти | 2010, 2019 | Самовисуванка, вихід з політики |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org. Таблиця ілюструє динаміку – від зростання до спаду.
Де Інна Богословська у 2026-му: бізнес, роздуми, тиша
Після 2019-го – пауза. Наприкінці року оголошує: “Політика завершена”. Повертається до “Пруденс”, консалтингу, ГО “Віче України”. Соцмережі – Facebook (@inna.bogoslovska.official) – лишаються активними: пости про Європу, сенс України, критику влади. У 2025-му, на 65-річчя, переживає кризу – кредит на будинок, думки про відчай, але витримує, як харківський сталевар.
Сьогодні вона – менторка, співзасновниця проектів на кшталт Колайдера, де розкриває лідерів. Живе тихо, але її історія надихає: від радянської дівчинки до бунтарки, що раз за разом обирала свій шлях. Чи повернеться в публічне поле? Політика – як ріка Донець, що повертається вигинами. А її спадок – у законах, бізнесах і уроках про сміливість.
Харківські корені пульсують у кожному кроці: міцність, гострота, незламність. Інна Богословська лишає післясмак запитань – про вибір, помилки, відродження. Її сторінки в історії України ще не дописані остаточно.