У маленькому містечку Мена на Чернігівщині, де річка Удай звивається поміж зеленими луками, 1 серпня 1996 року з’явився на світ хлопець, чиє ім’я згодом гримить у новинах. Ілля Олегович Євлаш, майор Збройних Сил України, став обличчям Повітряних сил у найгарячіші місяці 2024–2025 років. Від журналістських студій до брифінгів перед камерами світу – його шлях сповнений драйву, де слова перетворюються на щит для нації.
Звільнившись з посади керівника служби зв’язків з громадськістю Командування Повітряних сил 6 лютого 2025 року, Ілля не зник з радару. Його комунікаційний талант, відточений на фронтах інформаційної війни, продовжує надихати. А почалося все з простих мрій провінційного юнака, який обрав професію, де правда – найгостріша зброя.
Сьогодні, коли небо України пульсує від гудіння дронів і свисту ракет, фігура Євлаша нагадує про тих, хто тримає моральний фронт. Він не просто речник – він стратег, що робить невидиме видимим, перетворюючи сухі факти на історії героїзму.
Дитинство в Мені: корені сили та наполегливості
Мена – це не просто точка на карті Чернігівщини. Тут, серед хвойних лісів і тихих вулиць, Ілля ріс у родині, де праця й патріотизм були буденністю. Батьки переїхали до Чернігова, але корені тримають міцно. З дитинства хлопець захоплювався вільною боротьбою – спорт загартував характер, навчив падати й вставати сильнішим. Уявіть: юний Ілля на килимку, де кожен захват – урок волі, що згодом знадобиться на фронті комунікацій.
З 2002 по 2013 рік Менська загальноосвітня школа імені Тараса Шевченка стала першим плацдармом. Тут формувалися перші мрії про велике. Не просто вчитися, а впливати – на думки, на події. Ці роки заклали фундамент: дисципліна, командна гра, перші кроки до лідерства. А за шкільними стінами – перші кроки у світ, де Київ манив вогнями й можливостями.
Переїзд до столиці став стрибком. Київський національний торговельно-економічний університет (КНТЕУ) з 2013 по 2017 рік дав знання з реклами та зв’язків з громадськістю. Паралельно – Національна академія оборони України, де політологія перетворилася на військове звання молодшого лейтенанта запасу. А кульмінація – магістратура з журналістики в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” у 2017–2019 роках. Освіта не просто дипломи – це арсенал для битви слів.
Перші кроки в медіа: від студента до кореспондента
Студентські роки – час підробітків. Знімання, монтаж відео – руки, що тремтять від адреналіну над кнопкою “рекорд”. У вересні 2019-го Ілля опиняється на “Еспресо.TV” як кореспондент. Тут, у вихорі новин, він вчиться ловити мить, розповідати правду гостро, без прикрас. Телеканал став школою, де слова ріжуть, як скальпель.
Журналістика для Євлаша – не хобі, а поклик. Він висвітлював події, що кипіли в Україні: протести, реформи, перші тіні війни на сході. Ці місяці на ТБ відточили майстерність – вміти говорити лаконічно, переконливо, з вогнем в очах. Коли у 2020-му прийшов призов як офіцер запасу, перехід у ЗСУ видався логічним. Журналіст ставав комунікаційником армії.
З червня 2021-го – прес-офіцер у службі зв’язків з громадськістю Командування Сухопутних військ. Тут почався справжній екзамен: розповідати про війну, не розкриваючи таємниць, надихати націю.
Військовий шлях: від Києва до неба
Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022-го назавжди змінило траєкторію. Ілля очолив службу зв’язків з громадськістю угруповання оборони Києва. Місто тремтіло від вибухів, але слова його команди стали оплотом. Саме тоді народився міф про “Привида Києва” – збірний образ аса-льотчика, що надихав мільйони. “Ми створили героя, бо правда потребувала крил”, – згадував пізніше Євлаш.
Оборона столиці та легенда “Привида”
Київ тримався на волосині. Російські колони наближалися, паніка чатувала. Команда Іллі запустила наратив: невидимий пілот, що нищить ворогів. Соцмережі вибухнули – мільйони поширень, мораль піднялася. Це не пропаганда, а психологічна операція успіху. Фактчек з uk.wikipedia.org підтверджує: образ став символом незламності.
Деталі вражають. За лічені дні – тисячі постів, графіка, відео. Євлаш координував, уникаючи фейків. Результат? Ворогу – деморалізація, українцям – віра. Цей досвід став шаблоном для майбутніх кампаній.
Східний фронт і “Хортиця”: пресслужба в пеклі
З червня 2022-го – начальник пресслужби Східного угруповання, згодом ОСУВ “Хортиця”. Бахмут, Авдіївка – назви, що стали синонімом пекла. Ілля розповідав про бої, героїв, втрати – чесно, але з честю. Тимчасово виконував обов’язки начальника служби Сухопутних військ. Його брифінги – як кулі: точні, болючі для ворога.
Тут розквітли проєкти. Документалки “Битва за Київ”, “Битва за Харків” – кадри, що розкривають правду. Кампанія “Фортеця Бахмут” за ініціативою Зеленського – Ілля в епіцентрі. “Бахмутська балада” – фото з війни, що чіпляють душу.
Повітряні сили: з Ігнатом на зміну, з викликами на “ти”
18 березня 2024-го – призначення речником Повітряних сил. Замінив Юрія Ігната, став обличчям неба. Ракети, “Шахеди”, F-16 на горизонті – теми гарячі. У інтерв’ю УНІАН: “Найефективніший спосіб боротьби з кабами – з носіями”. Цитата з nv.ua підкреслює: бомб треба більше для ударів по РФ.
За 11 місяців – сотні брифінгів. Розповів про зростання літаків ПС ЗСУ, підготовку пілотів, ППО. НАТО слухало його з досвідом. Звільнення в лютому 2025-го – “час рухатися далі”, без деталей. За даними mind.ua, продовжує службу, але фронт мовчить.
| Період | Посада | Ключові події |
|---|---|---|
| 2021–2022 | Прес-офіцер Сухопутних військ | Початок служби |
| 2022 | Оборона Києва | “Привид Києва” |
| 2022–2024 | Пресслужба “Хортиця” | Бахмут, фільми |
| 2024–2025 | Речник Повітряних сил | F-16, ППО |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та mind.ua. Хронологія показує стрімкий ріст – від старшого офіцера до майора за роки війни.
Проєкти, що змінили сприйняття війни
- “Привид Києва”: Міф, що став реальністю в серцях. Запущений у лютому 2022-го, надихнув на опір.
- Документальні фільми: “Битва за Київ” і “Битва за Харків” – кадри, що розкривають тактику ЗСУ. “Битва за світло” – про енергетичний фронт.
- “Фортеця Бахмут”: Кампанія, що мобілізувала увагу світу на ключову битву.
- “Бахмутська балада”: Фотоісторії бійців – емоційний удар по байдужості.
Кожен проєкт – не просто медіа, а зброя. Євлаш координував, додаючи людського тепла. Після списку стає ясно: комунікація – це мистецтво, де факти оживають історіями.
Цікаві факти про Іллю Євлаша
Ви не повірите, але в юності він мріяв про китайське чайовання, а повернувся до тренажерки після Перемоги – за словами susidy.city. Нагорода “Медаль За військову службу Україні” – визнання від держави. Улюблений хіт війни “Байрактар” народився під його пера? Ні, але він його популяризував. А дружина Яна – його опора, пара подорожує, коли фронт дозволяє. Звання майора – не даремно, бо в боротьбі слова він – генерал.
Особисте життя: любов на тлі сирен
За кадром брифінгів – Яна Шкваровська, кохана, з якою разом роками. Офіційно оформили в грудні 2023-го, але серця билися в унісон раніше. Весілля – тихе, фронтове, з надією. Батьки в Чернігові – опора, що тримає корені. Подорожі, спорт, родинні вечері – це те, що заряджає Іллю. Він сам казав: “Активність – наш ритм життя”.
Родина – як бункер у шторм. Яна підтримує публічно, фото в Instagram – промені серед темряви. Це додає людяності образу речника, робить його ближчим.
Роль у інформаційній війні: стратегія, що ламає стереотипи
Ілля Євлаш – не просто спікер. Він архітектор наративів. Від “Привида” до брифінгів про F-16 – його слова демілітаризують фейки росіян. У розмовах з НАТО ділився досвідом: ешелонована ППО, авіація. Цитата з інтерв’ю: “Для захисту неба потрібна система, як наша незламність – багатошарова”.
Вплив величезний. Медіа цитують, нація вірить. Після 2025-го його голос лунає в подкастах, аналізах. Війна слів триває, і Ілля в авангарді – з ентузіазмом юнака з Мени, що підкорив небо.
Його історія нагадує: з провінції до вершин – шлях відкритий для тих, хто горить. А що чекає попереду? Нові брифінги, проєкти, Перемога. Слідкуйте – небо говорить його голосом.