У серці Карпат, де г mountains шепочуть старовинні мелодії, народився голос, що зачарував мільйони – Ярослав Борута. Народний артист України, тенор з потужним тембром, завжди ставив родину в центр свого вихору гастролей і фестивалів. Сьогодні, у 2026 році, його сім’я – це чотири діти від трьох дружин: сини Любомир, Владислав і маленький Ярослав-молодший, донька Оксана. Кожен шлюб став новим акордом у симфонії життя, де кохання переплітається з творчістю, а розлуки народжують хіти на кшталт “Лебеді кохання”. Ярослав не приховує: родина – його муза й опора, попри бурхливі повороти долі.
З перших нот кар’єри Борута зізнавався, що пісні про вічне почуття пише з власного досвіду. Перша дружина Галина розділила з ним сцену, друга Христина принесла пристрасть юності, третя Уляна – стабільність і свіжі тексти. Діти ростуть у ритмі музики: старші пишаються татом, молодший уже співає колядки дуетом. Ця історія – не просто хроніка шлюбів, а урок стійкості, де любов перемагає сценичні спокуси.
Карпати вабили Ярослава з дитинства, але справжній злет почався з училища, де він зустрів Галину. Їхній дует став легендою 90-х, а розлучення не зруйнувало дружбу. Сьогодні, гастролюючи Канадою чи США, він дзвонить дітям, нагадуючи: “Сім’я – це мелодія, що не затихає”.
Початки в Гринівцях: коріння, що годує талант
Три травня 1967 року в маленькому селі Гринівці Тлумацького району Івано-Франківської області на світ з’явився хлопчик, чиїм голосом зазвучить Прикарпаття. Ярослав Йосипович Борута ріс у простій родині, де пісня лунала за столом, як щоденний хліб. Батьки, скромні селяни, прищепили любов до землі й мелодії – той самий грунт, що згодом проросе в хітах. Уже в школі юний Ярослав хорував, мріючи про велику сцену.
Калуське державне училище культури стало першим кроком: диригентсько-хорове відділення, де тенор Борути засяяв. Студентом четвертого курсу його призначили директором будинку культури у Войнилові – там, серед аматорських концертів, визріла тяга до естради. Перемоги на фестивалях “Зірки Прикарпаття-92” чи “Доля” у Чернівцях відкрили двері, але справжній прорив – зустріч з поетом Вадимом Крищенком. Разом вони творили магію, а родина стала невід’ємною частиною цього польоту.
Ярослав часто згадує: без сімейного тепла не було б тих перших альбомів. Навіть у розпалі гастролей він повертався додому, де чекали близькі. Ці корені – ключ до розуміння, чому його голос пронизує душу: він співає про те, що знає на дотик.
Перша велика любов: Галина і дует “Лебеді кохання”
У стінах Калуського училища Ярослав помітив sopranо з сяючими очима – Галина, народжена 11 липня 1969-го в селі Люча Косівського району. Їхнє кохання розквітло миттєво, як весняний вишневий сад. Шлюб став основою для дуету “Лебеді кохання”, утвореного 1994-го. Перший альбом 1995-го розлетівся тиражем у тисячі копій, а хіти “Твої очі”, “Червоні троянди” заполонили радіо.
Разом вони знімали фільм “Дуетом про кохання” на УТ-1 у 1997-му, перемагали на “Пісенний вернісаж” і “Золоті трембіти”. Галина не лише співала, а й підтримувала в турне, народжуючи синів Любомира 1988-го та дочку Оксану 1994-го. Діти чули оплески з-за куліс, вчилися жити в ритмі сцени. “Вона була моєю музою перших перемог”, – зізнавався Ярослав у інтерв’ю.
Та кохання, як пісня, має свої фінали. Близько 2005-го шлюб розпався через гастрольний вир – Галина виїхала до Торонто, Канада, де знайшла спокій. Діти залишилися з батьком, а дует став легендою. Сьогодні Галина – далека подруга, а Ярослав дякує їй за спадщину: Любомир обрав цивільний шлях, Оксана тяжіє до творчості. Цей етап навчив: справжня любов лишає слід у серці й репертуарі.
Пристрасть юності: шлюб з Христиною та його уроки
2006-й: фестиваль “Дзвони Прикарпаття” в Гуті. Ярослав, член журі, зачарований 17-річною гітаристкою з гурту “Талісман” зі Студінки Калуського району – Христиною. Різниця у віці – 40 років – не стала перепоною. Весілля в липні 2007-го, вона стає бек-вокалісткою. Шлюб сповнений вогню: спільні виступи, нові пісні. 2011-го народжується син Владислав – “моє продовження”, як каже тато.
- Знайомство на фестивалі: іскра між журі та учасницею.
- Весілля: романтика Прикарпаття, де Христина “вразила неподібністю”.
- Син Владислав: мріє про музику, попри бурхливе дитинство.
Та ідилія тріснула 3 травня 2013-го – у день народження Ярослава. Христина зібрала речі, забрала сина й подала на розлучення 13 травня. Три місяці без зв’язку, суди, комісія з прав дитини в Івано-Франківську. Ярослав боровся за зустрічі двічі на тиждень, фіксував конфлікти з родичами дружини. У 2026-му спілкування часткове, Владислав росте, тяжіючи до естради.
Цей шлюб став болючим уроком: пристрасть минає, а відповідальність лишається. Ярослав жартує: “Пісні романтичні, життя – практичне”. Сьогодні він пишається сином, який долає відстань.
Стабільність і натхнення: Уляна як третя муза
Після бурі – спокій. Третя дружина Уляна (ймовірно, Мандзюк), авторка слів його пісень, увійшла в життя після 2015-го. Весілля за добу – спонтанне, як справжнє кохання. У 2026-му шлюб триває 11 років, з договором для захисту від минулого. Різниця у віці? Не проблема, як і з Христиною. Уляна пише тексти, зокрема для молодшого сина, надихаючи на нові хіти.
Разом вони виховують маленького Ярослава-молодшого, з яким співають колядки – “Народився Бог-дитина” у 2025-му підкорила YouTube. Родина в Івано-Франківську: спільні фестивалі, гастролі. “Вона – свіжість у моєму серці”, – ділиться співак у січні 2026-го на Rostyslove Production.
Цей союз – вершина: стабільність, творчість, син, що продовжує династію. Ярослав організовує “Галицький шлягер” з родиною, передаючи естафету.
Цікаві факти про родину Ярослава Борути
- Дует з Галиною випустив 9 альбомів, тиражі сягали десятків тисяч – родинний бізнес успіху.
- Христина пішла рівно в ДН тата Владислава, що стало сюжетом для пісні про розлуку.
- Шлюбний контракт з Уляною – унікальний для шоу-бізу, “щоб кохання не розсипалося, як ноти”.
- Молодший Ярослав співає з татом з 4-5 років; їхня колядка 2025-го – 100к+ переглядів.
- Старші діти: Любомир у туризмі, Оксана – творча, Владислав мріє про сцену (uk.wikipedia.org).
Ці перлини показують: за кулісами – справжнє життя, сповнене сюрпризів.
Діти: чотири серця, що б’ються в унісон з татом
| Дитина | Рік народження | Від кого | Сьогодні |
|---|---|---|---|
| Любомир | 1988 | Галина | Цивільний фах, пишається татом |
| Оксана | 1994 | Галина | Творчий шлях, за кордоном? |
| Владислав | 2011 | Христина | Мріє про музику, часті зустрічі |
| Ярослав-мл. | ~2018 | Уляна | Співає дуетом з татом |
Джерела: ternopillive.com.ua, my.ua (станом на 2026). Таблиця ілюструє династію: від студентів до зірок.
Ярослав пише пісні для синів, Оксана чула гастролі з пелюшок. У 2026-му вся родина збирається на фестивалях – символ єдності.
Сімейні цінності: як Борута балансує сцену й дім
Для Ярослава сім’я – як оркестр: кожен грає свою партію. Він заснував фонд “Мистецький храм” 2005-го, де діти беруть участь у “Галицькому шлягері Діти”. Гастролі в США, Канаді збирають діаспору, а дім у Івано-Франківську – фортеця. Уроки з розлучень: шлюбний контракт, щоденні розмови, спільні традиції – колядки, Різдво.
- Пріоритет близьким: концерти – так, але дім – святе.
- Творче партнерство: Уляна пише слова, сини співають.
- Стійкість: після втрат – нові перемоги.
Співак радить: “Кохайте щиро, але з головою – як у контракті”. Його історія надихає: родина множить таланти.
Родина як муза: від дуетів до сучасних хітів
Кожен шлюб народив альбоми: з Галиною – романтика 90-х, з Христиною – пристрасть, з Уляною – гімни Україні. Пісні для поетів як Уляна Мандзюк оживають у родинному колі. Фестивалі “Галицький шлягер” – сімейна справа, де Владислав мріє про мікрофон.
У 2026-му Ярослав планує альбом з молодшим сином – естафета поколінь. Нагороди (народний артист 2015, медаль “Доблесть Прикарпаття” 2025) – плід родинної підтримки. Любов – вічний рефрен його творчості.
Благодійність і традиції: спадщина для нащадків
Фонд “Мистецький храм” – серце родини: 12-й фестиваль 2019-го, щорічні “Галицький шлягер”. Ярослав з дітьми допомагає сиротам, будує собори. Традиції: Різдво з колядками, де всі співають. Уляна додає сучасності, старші – пам’яті.
Ця родина – живий гімн Прикарпаттю: стійка, мелодійна, вічна. Ярослав продовжує співати, а близькі – його крила.