Запоріжжя стоїть на берегах могутнього Дніпра, ніби вартове, що охороняє таємниці минулого, де пороги річки шепочуть про козацьку славу. Це місто, яке виросло з фортеці в промислового гіганта, завжди приваблювало допитливих мандрівників своєю багатошаровою історією. А почалося все з питання, хто ж насправді заклав перші камені в його фундамент, адже офіційна дата 1770 року ховає за собою століття давніх поселень і легенд.
Коли ми говоримо про заснування Запоріжжя, не можна оминути фігуру Катерини II, російської імператриці, чиє рішення про будівництво Олександрівської фортеці стало поворотним моментом. У 1770 році, після ліквідації Запорозької Січі, вона наказала звести укріплення на руїнах козацьких земель, щоб зміцнити контроль над регіоном. Фортеця мала захищати від набігів і слугувати оплотом для колонізації, перетворюючи дике поле на організоване поселення. Цей крок не був випадковим; він вписувався в ширшу політику імперії, де землі за порогами Дніпра бачилися як стратегічний плацдарм. Однак, чи можна вважати Катерину єдиним засновником? Історія тут набагато складніша, бо корені міста сягають глибше, в епоху, коли на Хортиці вже лунали козацькі пісні.
Археологічні знахідки додають фарб цій картині, розкриваючи, що територія сучасного Запоріжжя була заселена ще в давнину. Залишки поселень Середньостогівської культури, датовані 5-4 тисячоліттям до н.е., знайдені на острові Хортиця, свідчать про перших жителів, які обирали ці землі за їхню родючість і природний захист. Пізніше, в часи Київської Русі, через дніпровські пороги проходили торгові шляхи, а хозари та булгари залишали свої сліди в кам’яних спорудах. Ці факти, підтверджені розкопками, роблять Запоріжжя не просто містом 18 століття, а спадкоємцем тисячолітньої історії, де кожен шар ґрунту – як сторінка стародавньої книги.
Історичний контекст: Від козаків до імперської фортеці
Запорозькі козаки, ці волелюбні воїни, що блукали степами, стали справжньою душею регіону задовго до офіційного заснування. Перша документальна згадка про них датується 1492 роком, коли кримський хан скаржився на їхні напади на турецькі галери під Тягинею. Козаки оселилися за порогами, де Дніпро ревів, як дикий звір, створюючи природний бар’єр від ворогів. Острів Хортиця перетворився на їхній форпост, а Запорозька Січ – на символ свободи. Саме вони дали назву регіону “Запорожжя”, що означає “за порогами”, підкреслюючи географічну унікальність місця. Коли в 1775 році російські війська зруйнували Січ, це не стерло козацький дух, а лише підготувало ґрунт для нового етапу.
Перехід до імперського періоду був болісним, але неминучим. Після зруйнування Січі Катерина II, прагнучи закріпити владу, доручила будівництво фортеці Олександрівськ – на честь сина імператора Павла. Генерал-губернатор Григорій Потьомкін керував проектом, залучаючи інженерів і робітників. Фортеця виросла швидко, з мурами, що простягалися на кілометри, і стала центром для переселенців з різних куточків імперії. До 1800 року населення зросло до кількох тисяч, а місто почало набувати рис торговельного вузла. Цікаво, що деякі історики сперечаються щодо ролі Потьомкіна: чи був він лише виконавцем, чи справжнім архітектором урбаністичного плану? Документи з архівів вказують на його активну участь, роблячи його ключовою фігурою поряд з імператрицею.
Але не все так однозначно. У 2010-х роках у Запорізькій міській раді обговорювали ідею перенести дату заснування на 952 рік, посилаючись на літописні згадки про поселення Протолче. Ця гіпотеза базується на “Повісті временних літ”, де описується фортеця біля порогів. Хоча офіційно дата залишилася 1770-м, це дискусія підкреслює, як історія може переписуватися, додаючи шарів до ідентичності міста. Сучасні дослідження, наприклад, від Інституту археології НАН України, підтверджують наявність поселень з 10 століття, роблячи Запоріжжя одним з найдавніших в регіоні.
Ключові постаті в заснуванні: Хто стояв за лаштунками
Окрім Катерини II, чия воля була рушійною силою, варто згадати інженера Йоганна фон Фоку, який спроектував фортецю. Його плани, натхненні європейськими фортифікаціями, включали бастіони і рови, що витримали випробування часом. Фок, німець за походженням, приніс до степів передові ідеї, перетворюючи хаос на організовану структуру. Поряд з ним працювали місцеві майстри, часто колишні козаки, чиї навички в будівництві додавали місцевого колориту. Ця суміш культур зробила Запоріжжя мозаїкою впливів, де схід зустрічався з заходом.
Ще одна постать – князь Олександр Вяземський, прокурор сенату, який наглядав за колонізацією. Він організовував потік поселенців, роздаючи землі і стимулюючи торгівлю. Без його адміністративного хисту місто могло б залишитися фортецею, а не розвинутися в економічний центр. Історичні джерела, як листи з Російського державного архіву давніх актів, показують, як Вяземський вирішував конфлікти з місцевими, балансуючи між імперськими амбіціями і реаліями степу. Ці деталі розкривають, що заснування було колективним зусиллям, а не актом однієї особи.
Не забуваймо про козацьких отаманів, чия спадщина вплинула на ідентичність міста. Петро Калнишевський, останній кошовий отаман Січі, хоч і був ув’язнений після зруйнування, символізує опір. Його життя, що завершилося в 1803 році у віці 112 років, надихає на роздуми про те, як минуле переплітається з сучасністю. У Запоріжжі пам’ятники Калнишевському стоять як нагадування, що справжні засновники – це ті, хто боровся за свободу цих земель.
Еволюція міста: Від Олександрівська до Запоріжжя
У 19 столітті Олександрівськ перетворився на жваве місто з ярмарками і заводами. Перейменування в Запоріжжя в 1921 році стало актом визнання козацької спадщини, відображаючи національне відродження. Радянський період приніс індустріалізацію: будівництво Дніпрогесу в 1932 році зробило місто енергетичним серцем України. Гребля, спроектована Олександром Вінтером, не тільки приборкала Дніпро, але й символізувала прогрес, хоч і коштувала тисяч життів через примусову працю.
Під час Другої світової війни Запоріжжя пережило окупацію, а його пороги стали ареною боїв. Післявоєнне відновлення підняло місто до статусу промислового гіганта з заводами як “Запоріжсталь”. Сьогодні, з населенням близько 700 тисяч (за даними 2022 року, хоч війна зменшила його до менш ніж 500 тисяч у 2024-му), Запоріжжя поєднує історію з сучасністю. Туристи відвідують Хортицю, де музеї оживають оповідями про козаків, роблячи місто живим музеєм під відкритим небом.
Економічний ріст у 21 столітті додав шарів: від металургії до IT-хабів. Але виклики, як російська агресія з 2022 року, тестують стійкість. Запоріжжя стоїть міцно, ніби ті самі пороги, що не піддаються часу.
Суперечки навколо дати заснування: Факти проти міфів
Одна з найбільших дискусій – чи справедлива дата 1770 року? Прихильники давнішої історії посилаються на 952 рік, коли князь Ігор, за літописами, проходив пороги. Це робить Запоріжжя потенційно одним з найстаріших міст України. Інші вказують на 1552 рік, коли Дмитро Вишневецький заснував фортецю на Хортиці – першу Січ. Ці версії, підтримані істориками як Ярослав Дашкевич, додають глибини, показуючи, що заснування – не точка, а процес.
Сучасні дебати в міській раді, як у 2014 році, пропонували змінити дату, але офіційно вона залишилася. Це відображає, як історія стає інструментом ідентичності, особливо в часи конфліктів. Фактчекінг з джерел, як Український інститут національної пам’яті, підтверджує, що хоча поселення існували раніше, міське статус надано в 1806 році, а фортеця – ключовий старт.
Ці суперечки роблять тему живою, запрошуючи дослідників копати глибше. Вони нагадують, що історія – не статична, а динамічна оповідь, де кожен факт додає нову грань.
Цікаві факти про Запоріжжя
- 🚀 Острів Хортиця – найбільший на Дніпрі, і саме тут, за легендою, козаки варили куліш, що став національною стравою. Археологи знайшли тут артефакти від скіфів до козаків, роблячи його справжнім скарбом.
- 🌉 Дніпрогес – не просто гребля, а символ індустріальної моці; під час будівництва в 1927-1932 роках тут працювало понад 10 тисяч робітників, і вона генерувала енергію для всієї України.
- 🏰 Фортеця Олександрівськ мала 12 бастіонів, але жодного разу не витримала облоги – її роль була більше адміністративною, ніж військовою.
- 📜 Перша згадка про запорозьких козаків у 1492 році пов’язана з порятунком полонених, що підкреслює їхню роль як захисників.
- 🎉 День міста відзначають у жовтні, з ярмарками, що сягають 18 століття, перетворюючи вулиці на фестиваль козацької культури.
Ці факти, зібрані з архівів і музеїв, додають шарму Запоріжжю, роблячи його не просто містом, а живою легендою. Вони ілюструють, як історія переплітається з повсякденністю, надихаючи на відвідини.
Сучасне значення: Чому історія заснування важлива сьогодні
У 2025 році Запоріжжя стикається з викликами війни, але його корені дають сили. Заснування, пов’язане з козацькою волею, надихає на опір. Місто розвиває туризм, з музеями на Хортиці, де відвідувачі можуть доторкнутися до минулого. Економічно воно залишається ключовим, з заводами, що експортують сталь по світу.
Освіта теж грає роль: школи викладають локальну історію, виховуючи гордість. Фестивалі, як “Покрова на Хортиці”, оживають традиціями, зв’язуючи покоління. Це робить питання заснування не академічним, а живим, що формує ідентичність.
Досліджуючи, хто заснував Запоріжжя, ми відкриваємо не тільки імена, але й дух місця. Місто продовжує рости, ніби Дніпро, що несе води в майбутнє, запрошуючи кожного стати частиною його історії.
| Період | Ключова подія | Постать | Значення |
|---|---|---|---|
| 5-4 тис. до н.е. | Поселення на Хортиці | Давні племена | Перші сліди людської присутності |
| 1492 | Перша згадка козаків | Запорозькі козаки | Формування регіональної ідентичності |
| 1770 | Будівництво фортеці | Катерина II | Офіційне заснування Олександрівська |
| 1921 | Перейменування | Радянська влада | Визнання козацької спадщини |
| 1932 | Будівництво Дніпрогесу | Олександр Вінтер | Індустріальний стрибок |
Ця таблиця узагальнює хронологію, базуючись на даних з uk.wikipedia.org та сайту Запорізької міської ради. Вона допомагає візуалізувати еволюцію, показуючи, як кожна епоха додавала свій штрих.
Запоріжжя – це не просто точка на карті, а пульсуюче серце України, де минуле шепоче про майбутнє. Його історія, від давніх порогів до сучасних викликів, продовжує надихати, роблячи кожну вулицю частиною великої оповіді.
Залишити відповідь