У маленькому селі Горішня Вигнанка на Тернопільщині 20 травня 1984 року з’явилася на світ Христина Феціца – жінка, чиє ім’я нині асоціюється з нестримною енергією допомоги українським захисникам. З 2014 року вона об’їздила тисячі кілометрів фронтовими дорогами, доставляючи від тепловізорів до дронів, ризикуючи собою під обстрілами. Її логістичний центр став справжнім хабом для ЗСУ, а президентська відзнака “Золоте серце” у 2022-му лише підкреслила те, що вже знали бійці: ця тернополянка – надійний тил на “нулі”.
Кожна поїздка – це не просто вантажівка з медикаментами, а шматок надії, загорнутий у турнікети та квадрокоптери. Христина не раз чула свист снарядів, бачила поранених побратимів і все одно поверталася. “На «нулі» я подекуди частіше за самих військових”, – зізнається вона, і ці слова від rubryka.com відображають суть її місії. Сьогодні, у 2026-му, попри втомлювані спини та втрати друзів, вона продовжує курс – бо перемога близько.
Її шлях – це мозаїка з дитинства в горах Поділля, юридичної кар’єри та раптового повороту до фронту. Розберемо, як звичайна дівчина з Чорткова стала легендою волонтерства.
Дитинство та освіта: корені сили в малій батьківщині
Горішня Вигнанка – тихе село з мальовничими пагорбами, де Христина відкрила для себе ритм життя, сповнений музики та спорту. Шкільні роки в Чорткові промайнули в гімназії “Рідна школа” імені Маркіяна Шашкевича, де вона не лише вчилася на відмінно, а й відвідувала музичну школу, граючи на фортепіано, та спортивну – ганяючи м’яч по полях. Ці заняття загартували характер: дисципліна від нот і м’язова витривалість стали основою для майбутніх марафонів дорогами війни.
У 2006 році диплом юриста з відзнакою з Тернопільського національного економічного університету (тепер Західноукраїнський національний) відкрив двері до професійного світу. Христина працювала правником, юрисконсультом у підприємствах – стабільна кар’єра, де слова в документах мали вагу. Але Революція Гідності 2013-го змінила все. “Все для фронту, все для перемоги” – цей девіз народився не на порожньому місці, а з болю за країну, що роздирала агресія.
У 2021-му додалася військова кафедра Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Спеціальність – військовий психолог, звання молодший лейтенант запасу. Тепер вона не просто волонтерка, а офіцерка, яка розуміє душі бійців глибше, ніж документи.
Від кабінету юриста до логістичного хабу: народження центру допомоги
Літо 2014-го. Російські “гради” луплять по Донбасу, а в Тернополі Христина Феціца збирає перші посилки. Спочатку – одяг, їжа для бійців у кросівках і спортивках. З чоловіком, який майструє авто, вони створюють Благодійний фонд “Логістичний центр допомоги бійцям АТО/ООС”. Звідси поїхали перші генератори, тепловізори, інструменти для ремонту БМП.
- Заснування фонду: масові збори в величезному складі, де кипить життя – волонтери сортують тонни допомоги.
- Розширення: співпраця з міжнародними фондами як BL Love For Ukraine (Литва), Action Fund (США/Великобританія), шведськими організаціями для дорогого обладнання.
- Щоденна рутина: закупівлі, ремонт машин під конкретні завдання – фарбування під ландшафт, спецзасоби для “нуля”.
До грудня 2022-го Христина працювала головною спеціалісткою в Мінветеранів Тернопільської області, поєднуючи держслужбу з волонтерством. Центр став мостом між тилом і фронтом: дрони вартістю 200 тис. грн, ізраїльські турнікети, “дрони-куполи”. Навіть 5 грн від тисячі людей – це дрон, що рятує життя.
Фронтові поїздки: адреналін, страх і перемоги
Перша поїздка – листопад 2014-го до Дебальцевого. Медична допомога під “ураганами”, маршрут ховає від рідних, кажучи “до Артемівська”. Вибухи, поранені – реальна війна вдарила обухом. З того часу – сотні виїздів, по 2 доби в дорозі своєю машиною, проблеми зі спиною від навантажень.
- 2022: доставка квадрокоптерів під Бахмутом, де дороги – суцільне болото.
- 2023: порятунок Сашка – пораненого в комі, везли під свистом куль, молячись за кожний кілометр. Втратив око, але живий.
- Обстріли: подарований підрозділу авто рознесло за дні, але бійці вціліли.
Виклики множаться: брак людей на фронті, втома донорів у тилу. “Якщо просто сидіти, нічого не прийде”, – каже вона. Страшно? “Усі хочуть жити. Але я їду, бо повинна”. З 2022-го співпраця з 93-ю “Холодний Яр”, 35-ю бригадами, підрозділами на Лемківщині.
Ці історії – не вигадки, а хроніка від uk.wikipedia.org та інтерв’ю: артефакти як контейнер від “Шмеля” з Пісків нагадують про втрати, але й про силу.
Політична арена: депутатство на паузі заради фронту
У 2020-му від “Європейської Солідарності” Христина стає депутаткою Тернопільської міськради 8-го скликання. Активна позиція: сесії, питання ветеранів, волонтерство. Але у 2024-му складає мандат – час потрібен фронту. “Не можу розриватися”, – пояснює просто. Замість кабінетів – дорога до позицій.
Цей вибір підкреслює пріоритети: перемога ЗСУ понад усе. З Chesno.org видно стабільність декларацій, фокус на громаді.
Нагороди: визнання героїзму
Її внесок не залишився непоміченим. Ось ключові відзнаки в таблиці:
| Нагорода | Дата | За що |
|---|---|---|
| Відзнака Президента “Золоте серце” | 9 грудня 2022 | Волонтерство під час агресії РФ |
| Відзнака Тернопільської міськради | 22 серпня 2022 | Допомога ЗСУ |
| Почесний знак “За співпрацю” Нацгвардії | 2024 | Співпраця з військовими |
| “Людина року-2022” Тернопільщини | 2022 | Волонтерські досягнення |
| “100 кращих тернополян” | Раніше | Громадська активність |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, офіційні сайти ОДА. Ці нагороди – не трофеї, а подяка від бійців, чиї шеврони прикрашають стіни центру.
2024–2026: війна триває, допомога не зупиняється
Складавши мандат, Христина фокусується на фронті. У 2025-му – нагорода від архиєпископа Теодора за служіння, участь у вшануванні Шептицького. Січень 2026-го: доставка до воїнів на Богоявлення з митрополитом. Лютий: співпраця з Байковецькою громадою – пакунки для 3-ї штурмової. Різдвяні акції, вареники для полонених – все це її рук справа.
Потреби еволюціонували: FPV-дрони, Mavkits від 2 тис. грн. Співпраця з іноземцями триває, заклики до донатів – гучні. “Бракує людей, але не духу”, – говорить про 10 років війни. Втрати ріжуть серце: молоді 18-річні, друзі з фронту. Та віра в перемогу непохитна.
Цікаві факти про Христина Феціца
- Збирає артефакти: контейнер від російського “Шмеля” з підписами бійців Пісків – символ полеглих героїв.
- Її мама не спить під час поїздок, молячись: “Перевіряє мережу щохвилини”.
- Вишиває? Ні, але фронтовими дорогами – як по лабіринтах долі, де кожний поворот – вибір за Україну.
- Готова померти за країну, як захисники: паралель з бійцями в її словах.
- У 2026-му перша доставка року – до штурмовиків, попри морози.
Ці штрихи роблять її не іконою, а живою людиною з пульсуючим серцем патріотизму.
Христина Феціца мчить дорогами, де кожен кілометр наближає мир. Її центр пульсує допомогою, бійці пишуть вірші вдячності, а тернополяни шепочуть: “Вона наша”. Війна триває, але такі, як вона, роблять її коротшою. Допомога потрібна щодня – дрони, турнікети, просто віра. Бо перемога – це ми всі разом.