У спекотному вересні 1966 року, коли пил степів Павлодарської області ще осідав на підвіконнях скромної хати, з’явився на світ Василь Іванович Хмельницький. Народжений у віддаленому селі Баянаул Казахської РСР, хлопчик виріс у родині простих робітників: батько гудів на тракторі полями, мати мазала стіни фарбою в пошуках кращого життя. За два роки сім’я повернулася до України, у Ватутіне Черкаської області, де Василь вперше відчув смак справжньої боротьби за виживання. Цей шлях від зварювальної іскри до мільярдних інвестицій робить його біографію справжньою сагою українського підприємництва.
Сьогодні Хмельницький – засновник холдингу UFuture, інноваційного парку UNIT.City та фонду K.Fund, з активами на $500 мільйонів і капіталізацією бізнесів понад $1 мільярд. Він пройшов п’ять скликань Верховної Ради, пережив кризи, війни та політичні бурі, але завжди повертався до головного: створювати майбутнє. Його статки у 2025 році оцінено в $290 мільйонів, що ставить його на 22-ге місце серед найбагатших українців за версією Focus.
Але за цими цифрами ховається історія людини, яка не просто заробляла гроші, а будувала екосистеми – від фармацевтичних заводів до IT-хабів, де тисячі молодих мімозі розквітають у таланти. Василь Іванович довів: зварювальна маска може стати пропуском у світ візіонерства.
Раннє дитинство: степи, що загартували характер
Баянаул 1966-го – це не романтичні картини, а реальність радянських колоній, де трактористи та малярі мріяли про стабільність. Батько Василя, Іван, гнав техніку степами, мати працювала на будівництвах. Дитинство минуло в переїздах: з Казахстану до Черкащини, де родина осіла у Ватутіне. Тут юний Василь навчився першим урокам наполегливості – гратися на вулицях, де замість іграшок були інструменти.
У 1981 році він вступив до СПТУ-2, де опанував професію слюсаря-зварювальника. Іскри від зварювального апарату стали метафорою його життя – гарячі, ризиковані, але здатні з’єднувати метал і долі. Закінчивши у 1984-му, одразу пішов в армію, де служба до 1986 року загартувала дисципліну. Повернувшись, Василь не став чекати милостей від долі: влаштувався газоелектрозварником і майстром у БМУ №2 у Ленінграді. Ті перші зарплати – копійки, але вони годували амбіції.
Цей період – не просто факти з трудової книжки. Це час, коли Василь усвідомив: робота руками не вічний шлях. Він почав шукати лазівки в системі, мріючи про власний бізнес у часи, коли перебудова тільки-но розгойдувала радянську машину.
Від Ленінграда до Києва: перші бізнес-кроки та освіта
1991 рік: розпад СРСР викинув на ринок хаос можливостей. Василь опинився завідувачем інформаційного відділу СП «Орімі-Вуд» у Ленінграді – тут він торкався перших імпортних потоків. Наступного року став директором АТ «Данаприс», де скуповував і перепродавав товари з прибутковістю до 100%. 1994-й приніс посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу в «Реал-груп» – час спекуляцій, коли ризик ішов пліч-о-пліч з фортуною.
Паралельно, у 1997-му, вступив на юрфак КНУ імені Шевченка, який закінчив аж у 2003-му. Освіта стала мостом від робітника до стратега: закони допомогли структурувати бізнес-імперію. Ви не повірите, але цей зварювальник став юристом заочно, поєднуючи дугу з лекціями – класичний приклад, як освіта множить можливості.
Ці роки – школа виживання. Перший провал: імпорт взуття з-за кордону, де Василь втратив тисячі доларів через неврахування смаків українців. Але саме помилки навчили: слухай ринок, як вітер степів.
Політичний лабіринт: п’ять скликань у Верховній Раді
Політика для Хмельницького – не хобі, а інструмент впливу. З 1997-го – у Партії зелених України, заступник голови з економічних питань. 1998-го обраний депутатом III скликання (№3 у списку ПЗУ). IV скликання (2002-2006) – мажоритарник по Запоріжжю (округ №82), плюс депутат кримського парламенту.
Далі вихор: V скликання від БЮТ (2006-2007, №60), VI і VII від Партії регіонів (2007 №100, 2012 №37). Перехід від зелених до Тимошенко після Помаранчевої, потім до Януковича – прагматизм бізнесмена. Комітети: від боротьби з корупцією до бюджету. Контроверсія: голосування за «диктаторські закони» 16 січня 2014-го та Харківські угоди.
У 2014-му вийшов з партій, став віце-президентом УСПП. 2019-го склав мандат, обравши бізнес. Політика навчила: влада мінлива, як погода, а активи – вічні.
- III скликання (1998-2002): Вступ у великий політикум, фокус на екології та економіці.
- IV-V скликання: Зміна альянсів, робота в комітетах транспорту та промисловості.
- VI-VII: Пік впливу, але й скандали, що змусили переосмислити пріоритети.
Після списків – вступне речення до рефлексії: ці роки дали зв’язки, але забрали ілюзії. Сьогодні Василь радить молодим: політика для тих, хто любить бій, бізнес – для будівників.
Бізнес-імперія: ключові угоди та стратегії зростання
2003 рік – поворот: з партнером Андрієм Івановим створює Київську інвестиційну групу. Купують 33% «Запоріжсталі» за $70 млн, продають 2007-го з профітом. Власність у Київенергохолдингу, Київхлібі, UMC. Банк «Хрещатик» – вихід 2015-го. Мажоритарний у UDP до 2022-го ($100+ млн частка, продана Іванову).
Сьогодні UFuture – серце: аеропорт «Київ» (Жуляни), Biopharma (прибуткова фарма), Plank Electrotechnic, Ocean Plaza (33,5%). Війна вдарила: $250 тис. на рахунках проти $200 млн боргів, але Biopharma та UNIT.City тримають afloat.
| Угода | Рік | Сума/Деталі | Результат |
|---|---|---|---|
| Запоріжсталь | 2003-2007 | $70 млн купівля | Продаж з прибутком |
| UDP частка | До 2022 | 55%, >$100 млн | Продано Іванову |
| Ocean Plaza | 2012/2020 | $350 млн продаж, викуп 1/3 з дисконтом 30% | Орендний дохід $19 млн |
| Біла Церква парк | 2025+ | $6,5 млн інвестицій | Нові заводи, навчальний центр 2026 |
Джерела даних: forbes.ua, uk.wikipedia.org.
Стратегія Хмельницького – диверсифікація: від сталі до IT. «Дві кризи пережив – і ще дві переживу» – його мантра після 2022-го.
Цікаві факти з життя Хмельницького
- Перший бізнес-провал: імпорт однакового взуття, втрата тисяч доларів – урок ринку.
- WIN WIN Show (2019): перше українське бізнес-реаліті на YouTube, де молоді підприємці змагалися за інвестиції.
- UNIT.City отримав премію ASLA Professional Awards 2025 – перша для українського ландшафтного проєкту.
- Плани на 2026: школа в UNIT.City, навчальний центр у Білій Церкві, погашення $10 млн кредитів.
- Син Іван обрав Українську академію лідерства у Львові замість зарубежних вишів (2025).
Ці перлини показують: успіх – суміш ризику, гумору та сімейних цінностей.
Інновації та громадська справа: UNIT.City, K.Fund і КМЕФ
З 2015-го K.Fund об’єднує мрії: UNIT School of Business, ucode, BIONIC University, Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ). UNIT.City у Києві – 36 тис. кв.м, 108 резидентів, 95% заповнення; плани на 400 тис. офісів і 20 тис. IT-спеціалістів до 2028. Харківський кампус постраждав від ракет, але відроджується. LvivTech.City проданий 2024-го елітній забудові.
З 2017-го – голова наглядової ради НТУ «ХПІ». Філософія: «Інвестуй в освіту – найцінніша інвестиція з повільними, але вражаючими результатами». K.Fund – це не благодійність, а леверидж для України 2.0.
Війна навчила швидкості: «Незалежно від настрою, власник приймає рішення». Плани 2026-го – квантовий стрибок: нові заводи в Білій Церкві, сонячні СЕС у UNIT.City.
Сім’я: опора в бурях
Дружина Зоя Литвин – голова «Освіторії», співзасновниця Новопечерської школи. Разом виховують синів (Іван – лідер у Львові, 2025) і доньку Марусю (народ. 2021). Сім’я – як фундамент хмарочоса: стійка, сучасна. Василь пишається сином, що обрав Україну попри запрошення за кордон.
Особисте: від неформальних постів у Facebook до рефлексій про глобальні зміни. Хмельницький – не просто магнат, а батько, що вчить дітей: бери участь у марафоні життя.
Виклики сьогодення та горизонт 2026-го
2025-й приніс розслідування по землі BIONIC Hill, але бізнес росте: індустріальні парки лідирують, UNIT.City – магніт для талантів. Плани Василя – амбітні: нові заводи, освіта, декарбонізація. Він вірить: Україна – не сировина, а хаб інновацій.
Його шлях надихає: від степового хлопця до творця екосистем. А що далі? Нові іскри, що запалять тисячі доль.