У львівських операційних, де кожен подих скальпеля вирішує долю, Гнат Ігорович Герич стоїть як спадкоємець династії рятівників життів. Народжений 23 грудня 1989 року в серці Галичини, він виріс у родині, де медицина – не професія, а сімейний поклик, що тягнеться через покоління від бойківських гір. Син легендарного хірурга Ігоря Дионізовича Герича, заслужений лікар України з 2024 року, Гнат поєднав пристрасть до футболу з ювелірною точністю операцій, врятувавши тисячі, зокрема воїнів на тлі жорстокої війни.
Його шлях – це не просто хроніка дат, а драматична сага про вибір між адреналіном стадіону та тишею операційної, де секунди коштують дорожче за голи. Сьогодні, як завідувач хірургічного відділення №1 Першого територіального медичного об’єднання Львова та керівник напрямку в Національному реабілітаційному центрі “Незламні”, Гнат виконує сотні операцій щороку, впроваджуючи методи, яких раніше в Україні не знали. Заслужений лікар України, автор понад 75 наукових праць – ось портрет чоловіка, чиї руки творять дива.
Львівські вулиці пам’ятають маленького Гната з м’ячем напереваги, але родинні історії про порятунок у горах Турки переважили мрії про великий спорт. Батько, професор Ігор Герич, який служив в Афганістані та очолював кафедру хірургії ЛНМУ, заповів сину: “Медицина – це поклик”. І Гнат пішов цим шляхом, перетворивши спортивні травми на спеціалізацію.
Раннє життя в тіні великих лікарів
Зима 1989 року у Львові подарувала світу хлопчика, чиє прізвище вже асоціювалося з порятунком життів. Дід Дионізій та бабуся Віра Герич, корені яких сягають бойківських сіл біля Турки, лікували громади в горах, де дорога до лікарні займала години. Їхній син, Ігор Дионізович Герич – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії №1 ЛНМУ – став легендою, рятуючи солдатів в Афганістані та оперуючи тисячі львів’ян до своєї трагічної загибелі 15 червня 2014 року.
Гнат ріс, слухаючи оповіді про ноші в снігах Карпат і перші серцеві операції діда. Батько брав його в лікарню ще школярем: коли юний футболіст розсік брову, Ігор сам зашив рану, а дід допоміг. Ці моменти запалили іскру – не страх, а захват від точності рук. Футбол став його першим коханням: віце-чемпіон України серед медиків, золотий призер турнірів 2021 року, він бігав полями, мріючи про профклуби, але травми товаришів показали іншу сторону монети.
Батько відраджував: “Футбол – до 35, потім коліна зламаються”. Гнат уперто грав, але перші курси університету змінили все. З 2007-го, вступивши до ЛНМУ, він проводив ночі в опіковому відділенні 8-ї лікарні, асистуючи на операціях. Родинна династія, описана на uk.wikipedia.org у статті про Ігоря Герича, стала не тягаром, а крилами – Гнат продовжив справу, де кожен шов нагадує про предків.
Шлях до білої у халаті: освіта та перші кроки
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького став кузнею для Гната: з 2007 по 2013 рік “Лікувальна справа” вчила його не лише теорії, а й практиці. Ще студентом, з 2011-го, він асистував у дитячому опіковому центрі, де малюки з опіками ставали уроком тендітності життя. Диплом 2013-го – це пропуск у світ, де скальпель стає продовженням руки.
Стажування за кордоном розкрило горизонти: Австрія навчила малоінвазивних технік, Німеччина – у легендарній Шаріте – мікрохірургії нервів, Великобританія та Стамбул додали баріатричні методи. Гнат повернувся з арсеналом, якого бракувало в радянських стінах львівських лікарень. Перші самостійні операції – проктологія, варикоз – швидко переросли в складні реконструкції.
До 2020-го, коли став завідувачем першого хірургічного відділення КЛШМД (Лікарня Святого Пантелеймона), Гнат трансформував відділення: з радянського в європейське, з новими протоколами переливання крові та порятунку кінцівок. За даними city-adm.lviv.ua, його робота – це тисячі врятованих, від спортивних травм до воєнних ран.
Професійний злет: від асистента до завідувача
Стаже понад 13 років – це понад 500-600 операцій щороку: від 30-хвилинних до 12-годинних марафонів на сухожиллях стегна. Гнат майстер грижі Гілмора – рідкісної спортивної пастки, де м’язи паху рвуться, як вітрила в шторм. Його відділення обробляє 3000+ пацієнтів на рік, від абдомінопластики до блефаропластики, лабіопластики та брахіопластики.
З 2023-го консультує в “Біхелсі” та Medialt, де виконує естетичну та реконструктивну хірургію: free flap для воїнів, резекцію шлунка для ожирілих, лікування ARS-синдрому. У “Незламних” – центр для поранених – він координує з іноземцями, впроваджуючи операції на нервах і кістках, неможливі раніше в Україні. Пацієнти шепочуть: “Ювелір скальпеля”.
Викладає на кафедрі загальної хірургії ЛНМУ, співавтор підручника для англомовних студентів. Робочий день – з 8 ранку до півночі, з чергами без сну, але ентузіазм не згасає: “Хірургія – рукоділля, мистецтво”, – каже він в інтерв’ю.
Науковий внесок: грижа Гілмора та понад 70 публікацій
Науковий шлях Гната – це не сухі формули, а битви за нові методи. У 2022-му PhD-дисертація “Особливості діагностики та хірургічного лікування грижі Гілмора” стала рукописом ЛНМУ, опублікованим у Google Scholar. Цитують колеги по світу: від “Нового способу хірургічного лікування кіли Гілмора” 2011-го з батьком до досліджень інфекцій мінно-вибухових травм.
Понад 75 публікацій – про мікрохірургію кісти, периферичні нерви, проктологію. Він автор методик закриття дефектів, перенесення сухожиль при неврологічному дефіциті. Науковий фронт поєднується з практикою: впроваджує європейські протоколи, де секунда зупиняє кровотечу.
Співавтор підручника – місток для іноземних студентів ЛНМУ. Його роботи – це спадщина династії, де дід рятував серця ножами, батько – афганців, а Гнат – воїнів дронами.
Хірург на фронті: порятунок воїнів у Незламних
З 24 лютого 2022-го Гнат живе в лікарні: поранені зі сходу надходять масами, з травмами, яких “не бачили в Шаріте”. 13 операцій одному бійцю, 6 за добу, 3 доби без сну – реальність. Рятує руки, ноги, вводить методи порятунку кінцівок, заборонені до війни.
В “Незламних” координує з іноземцями: операції на лицевому нерві, реконструкція від мін. “Травми війни – унікальні, як фронтові хакери”, – пише в блозі, ділячись кейсами. Цивільні з сходу, воїни, що прокидаються з питанням “Коли на фронт?” – надихають. Найважче – “кожен хірург має свій цвинтар”, але віра в Бога та людяність тримають.
Баланс: не оперувати рідних, уникати кофеїну для рук. Війна зробила його менеджером: стратегія медичного Львова за зразком Шаріте, медичний туризм як мрія.
Політична арена: депутат і реформатор медицини
У 2020-му Гнат став депутатом Львівської міськради від “Самопоміч” (VIII скликання, округ 6), заступником голови комісії охорони здоров’я. Сесії перемежовуються з операціями: боровся за реформу, об’єднання лікарень, нові протоколи. “Опора” поставила “четвірку” за активність.
Декларації скромні: квартира 117 м², готівка. Політика – продовження місії: покращити медицину Львова, де ентузіасти як він тягнуть систему. Поєднання скальпеля і трибуни робить його унікальним – реформатором з руками хірурга.
Його голос лунає за медичний туризм, трансплантацію, конкуренцію клінік. Депутатський мандат – інструмент для змін, де досвід батька та діда оживає в законах.
Цікаві факти з життя Гната Герича
- Футболіст з медичним дипломом: віце-чемп України серед лікарів, але обрав скальпель після власної травми брови, зашитої батьком.
- Найдовша операція – 12 годин на ахілловому сухожилку; за добу – до шести таких марафонів.
- Ввів у Львові методи переливання крові, заборонені до 2022-го, рятуючи кінцівки воїнів.
- Автор блогу з “фронтовими хірургічними хакерами” – реальними кейсами унікальних травм.
- Син афганського героя: батько заповів “медицина – поклик”, і Гнат виконав, ставши заслуженим у 34 роки.
Ці перлини показують, як пристрасті Гната переплітаються в єдину симфонію життя.
Хронологія кар’єри Гната Герича розкриває ритм підйому, де кожен етап – крок до вершин.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1989 | Народження у Львові |
| 2007-2013 | Навчання в ЛНМУ |
| 2011-2013 | Асистент в опіковому відділенні |
| 2020 | Депутат ЛМР, завідувач відділення №1 |
| 2022 | PhD-дисертація з грижі Гілмора |
| 2023 | Робота в “Біхелсі” та Medialt |
| 2024 | Заслужений лікар України |
Таблиця базується на даних з медичних та офіційних ресурсів, як city-adm.lviv.ua. Цей шлях триває: Гнат Герич продовжує оперувати, викладати, боротися – бо рятівник не зупиняється, коли лунає виклик.
У його руках – не просто інструменти, а мости між болем і надією, де воїн повертається на фронт, а спортсмен – на поле. Гнат доводить: династія живе, еволюціонує, рятує. А завтра нові операції, нові історії – бо життя в його пальцях пульсує вперед.