У серці промислового Донбасу, де гримлять домни й свистять крани, народився чоловік, який перетворив металобрухт на імперію, парламентські баталії на кар’єрний трамплін, а скромний футбольний клуб на єврокубкового бійця. Геллер Євгеній Борисович, 51-річний уродженець Донецька, чотиричі обирався народним депутатом України, але сьогодні його ім’я гримить насамперед у футбольних колах. Як президент ФК “Зоря” Луганськ з 2009 року, він вивів команду до бронзових медалей УПЛ чотири рази, фіналів Кубка України та регулярних виходів у Лігу Європи й Лігу конференцій. З 12 травня 1974-го, дати його народження, минув шлях від інженер-економіста до впливового бізнесмена, чиї рішення досі колихають український спорт.
Донецьк 90-х – це не романтична казка, а жорстка реальність гіперінфляції й переділу власності. Молодий Євгеній, ще студентом, вже чує гул машинобудівних цехів. Закінчивши Донецький політехнічний інститут у 1996-му за спеціальністю “Економіка і управління в машинобудуванні”, він не став чекати диплома. Рік перед випуском опиняється заступником директора в ПП “Вікторія” – фірмі з кольорової металургії, де головував Василь Джарти, майбутній голова Донецької ОДА. Той досвід став трампліном: Геллер швидко освоював менеджмент, перейшов у ЗАТ “Укрметалопродукт” начальником відділу, а в 1997-му, у 23 роки, заснував власну компанію “Укрсплав”.
Ця фірма, як фенікс, зросла з попелу пострадянського хаосу. Спочатку – збір лому кольорових металів, потім повний цикл переробки: від сортування до виплавки. До 2000-х “Укрсплав” монополізував ринок в Україні, обробляючи тисячі тонн міді, алюмінію й латуні щороку. Геллер, як комерційний директор, уклав контракти з заводами Східної Європи, забезпечивши стабільний потік. Бізнес цвітів, але війна 2014-го вдарила: завод у Донецьку опинився на окупованій території, компанія накопичила борги в мільярди гривень, а торгівля ломом з ОРДЛО стала міною уповільненої дії.
Політичний марафон: чотири скликання у Верховній Раді
Політика для Геллера – не хобі, а логічний крок бізнесмена з Донбасу. У 2002-му він стає депутатом Донецької облради від Партії регіонів, очолює комісію з молодіжної політики та спорту. Це був час, коли регіонали будували монолітну машину влади. У 2006-му – прорив: №79 у списку ПР, нардеп V скликання. Він увійшов до комітету з аграрної політики, долучившись до спецкомісії з приватизації.
VI скликання (2007–2012) – час розквіту. Геллер – заступник голови комітету з фінансів, банківської діяльності, податків і митниці. Він впливав на бюджетні потоки, лобіюючи інтереси металургів. VII скликання (2012–2014) – пік: голова бюджетного комітету, співголова групи з міжпарламентських зв’язків. Саме тоді його прізвище спливло в “амбарній книзі” ПР – нібито отримував “відкати” за коаліцію (160 тис. дол.) та вибори (500 тис. дол.). Геллер заперечує, називаючи фальшивкою.
Останнє, VIII скликання (2014–2019), – мажоритарка №50 Донецької області, самовисуванець. Зібрав 27 тис. голосів, попри війну. Член бюджетного комітету, входив до груп “Відродження” та “Економічний розвиток”. Голосував за мовний закон 2012-го, “диктаторські закони” 16 січня 2014-го. Кнопкодавство – 40 випадків, за даними Chesno. У 2019-му від Опоблоку не пройшов. Після парламенту фокус – на футболі.
| Скликання | Партія/Округ | Ключові посади |
|---|---|---|
| V (2006–2007) | ПР, список №79 | Комітет з аграрної політики |
| VI (2007–2012) | ПР, список №77 | Заступник голови комітету з фінансів |
| VII (2012–2014) | ПР, список №29 | Голова бюджетного комітету |
| VIII (2014–2019) | Самовисуванець №50 | Комітет з питань бюджету |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org. Таблиця ілюструє еволюцію від рядового до бюджетного магната.
Цей досвід навчив Геллера маневрувати в бурхливих водах: від Януковича до післямайдану, зберігаючи активи.
Футбольна сага: як Геллер оживив “Зорю”
Футбол для Євгенія – не просто бізнес, а пристрасть. Ще в 2004–2006 очолював футзальний “Шахтар” Донецьк. З 2009-го – президент ФК “Зоря” Луганськ. Клуб, що блукав у Першій лізі, під його рукою став феноменом.
- Чотири бронзи УПЛ: 2016/17, 2017/18, 2020/21, 2022/23.
- Два фінали Кубка України: 2017, 2024.
- Регулярні єврокубки: групові етапи ЛЄ 2016/17, 2020/21; ЛК 2022/23, 2024/25.
- Рекордні трансфери: продаж Луніна в “Реал” за 8,5 млн євро (2018), Михайліченка за 1 млн (2019).
У 2026-му “Зоря” грає в УПЛ, має новий сайт і стадіон у Запоріжжі через війну. Геллер інвестував мільйони, зберігши клуб у топ-5.
Та не без бур: у 2024-му скандал з преміальними – гравці бойкотували через борги. Президент обіцяв виплатити частинами, нотаріально. Клуб вистояв, як і Геллер у політиці.
Контроверсії: тінь скандалів
Кар’єра Геллера – це не тільки перемоги. “Укрсплав” у 2015–2016 отримав держзамовлення на 8 млн грн попри адресу в Донецьку. Вивіз 8,5 тис. тонн лому в “ДНР”. Борг – 26 млрд грн. НАЗК перевіряло декларації 2018-го, але саботаж. Не задекларував бізнес у 2014-му, хоч має маєток під Києвом.
Ви не повірите, але в Раді він збирав урожай у Facebook-фермі під час засідань – фото розлетілося мемами. Рейтинг обіцянок – 15% (Slovoidilo). Голосування за “російську мову як другу державну” обурило патріотів.
Проте Геллер вижив: бізнес частково переорієнтовано, “Зоря” процвітає. Війна змусила адаптуватися – активи в Україні, фокус на спорті.
Цікаві факти з життя Геллера
- У 21 рік керував фірмою Джарти – той став губернатором, Геллер – нардепом. Зв’язок долі?
- Продаж Луніна приніс “Зорі” рекордні 8,5 млн євро – воротар став зіркою “Реала”.
- Кнопкодавив 40 разів, але в бюджеті розбирався як ніхто: голова комітету впливав на трильйони.
- Дружина Тетяна – економіст “Укрсплаву”, дочка Єлизавета (23 роки) – спадкоємиця?
- У 2026-му “Зоря” відмовила Європі за лідера – Геллер не погодився на низьку суму.
Ці перлини роблять його постать mosaic’ем успіху й суперечностей.
Родина та приватне: за кулісами імперії
Тетяна Олександрівна Геллер, ровесниця подій 1973-го, – опора бізнесу. Економіст “Укрсплаву”, співвласниця (90% частка). Дочка Єлизавета, народжена 2001-го, росте в тіні батька – чи вступить у футбол? Сім’я живе скромно за фасадом: готівка мільйонами, маєтки, але декларації лаконічні.
Хобі Геллера – футбол, полювання, родинні вечері. Він фанат “Шахтаря”, але “Зоря” – його дитина. У 51 його енергія не згасає: новий сайт клубу в 2024-му, плани на єврокубки 2026-го.
Геллер – втілення донецького характеру: жорсткий, амбітний, незламний. Його “Зоря” грає в Запоріжжі, мріючи про Луганськ. Бізнес адаптувався до реалій, політика залишила шрами, але попереду – нові матчі життя.