У маленькому селищі Олика на Волині, де лани пшениці шепочуть вітру старовинні легенди, 16 травня 1969 року з’явився на світ Федір Володимирович Веніславський. Цей чоловік, чиє ім’я сьогодні асоціюється з конституційним правом і оборонними реформами, виріс у простій селянській родині, де праця на землі була не просто роботою, а ритмом життя. Сьогодні, як народний депутат від “Слуги народу” та член комітету з національної безпеки, він активно формує законодавство в часи війни, коментуючи мобілізацію й оборонні інновації. Його шлях від колгоспних полів до стін Верховної Ради вражає наполегливістю, а внесок у правові реформи робить його фігурою, яку не ігнорують ні експерти, ні опоненти.
Федір Веніславський не просто юрист – він доцент з понад 100 науковими працями, представник президента в Конституційному Суді та Верховній Раді. Його біографія сповнена поворотів: від армійського сержанта до автора дисертації про баланс гілок влади. У воєнний час 2025–2026 років він часто з’являється в новинах, пояснюючи нюанси законів про оборону та чому електронні повістки ще не на часі. Ця історія розкриває, як скромні корені формують національного лідера.
Ранні роки: коріння на Волині, що загартували характер
Селище Олика, з його дерев’яними церквами та тихими вулицями, стало колискою для Федора Веніславського. Народжений у сім’ї тракториста Володимира Миколайовича та медсестри Зої Степанівни, яка пропрацювала в сільській лікарні понад 45 років, хлопчик з дитинства вчився цінувати дисципліну й відповідальність. Батьки, своєю невтомною працею, передали сину етику простої людини: “Робота – це не покарання, а шлях до свободи”, – здавалося, повторювали вони щодня.
З 1976 по 1986 рік Федір навчався в Олицькій середній школі, яку завершив зі срібною медаллю. Уже тоді він вирізнявся допитливістю, мріючи про справедливість у світі, де радянська система тиснула на плечі. У 1986-му, ще школярем, влаштувався робітником у будівельну бригаду колгоспу імені Леніна – перші мозолі стали першим уроком самостійності. Цей досвід, як міцний корінь дуба, закріпив у ньому віру в те, що знання без практики – порожній звук.
Наступний етап – військова служба з 1987 по 1989 рік у радянській армії. Звільнившись сержантом, Веніславський повернувся з твердим характером, готовим до викликів. Ці роки на Волині не просто сформували біографію – вони викували сталевий хребет для майбутнього юриста, який згодом відстоюватиме конституційні права українців.
Освіта: від Харкова до кандидатського ступеня
1989 рік став переломним: Федір вступив до Харківського юридичного інституту, який тоді перетворювався на Українську державну юридичну академію. Чотири роки напруженого навчання завершилися червоним дипломом у 1994-му. Без вагань він подав документи до аспірантури на кафедру конституційного права – теми, що зачепила його серце ще в армії, де ієрархія влади виглядала як ланцюги.
Аспірантуру закінчив у 1997-му, одразу ж ставши асистентом тієї ж кафедри в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Кульмінація – 2000 рік, захист дисертації “Конституційні основи взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади в Україні”. Ця робота, як міст через прірву, розкрила механізми балансу влади, актуальні й досі. У 2003-му його призначили доцентом – визнання за глибинний аналіз прав людини й державного управління.
Освіта Веніславського – не сухі дипломи, а живий інструмент. Він поєднував лекції з практикою: готував висновки для Конституційного Суду, брав участь у міжнародних проєктах. Наприклад, у 2001-му для Світового банку аналізував правову систему України, а в 2004-му, за замовленням міністерств юстиції Канади й України, копирсався в коренях корупції. Ці кроки перетворили теоретика на практика, готового до реформ.
Академічна кар’єра: понад 100 публікацій і правозахист
Кафедра конституційного права НЮУ імені Ярослава Мудрого стала домівкою для Веніславського на десятиліття. Як доцент, він не просто читав лекції – запалював студентів пристрастю до конституціоналізму. Автор понад 100 наукових праць, від монографій до статей у фахових журналах, Федір фокусувався на органах влади, правах людини та антикорупції.
Ось як виглядають ключові напрямки його досліджень:
- Державотворення: Аналіз взаємодії гілок влади, де він пропонував моделі, натхненні європейським досвідом, аби уникнути узурпації.
- Прав людини: Безплатні консультації для вразливих груп, судові позови від правозахисників – Веніславський був на передовій.
- Антикорупція: 2004 рік – глибоке дослідження причин хабарництва, яке досі цитують у реформах.
Після списку стає зрозуміло: його роботи – не пил на полицях, а інструменти змін. У 2014-му він аналізував судові рішення по виборчих спорах, а згодом очолив Харківську громадську Люстраційну палату. Ця активність природно переросла в політику, бо теорія без практики – як меч без руків’я.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 2000 | Захист дисертації | Фундамент конституційного аналізу |
| 2001 | Дослідження для Світового банку | Міжнародне визнання |
| 2004 | Антикорупційний проєкт Канада-Україна | Базис для люстрації |
| 2014 | Аналіз виборчих спорів | Покращення судочинства |
Дані з uk.wikipedia.org та наукових баз НЮУ. Ця таблиця ілюструє, як академічна кар’єра Веніславського ткала полотно для національних реформ.
Вступ у політику: п’ять спроб і тріумф 2019-го
Політика кликала Федора ще 2002-го: як самовисуванець по 23-му округу на Волині він стартував кампанію. Не вийшло, але не здався. 2006-й – 34-е місце у списку “Вперед, Україно!”, 2012 і 2014 – знову сам. Кожна невдача загартовувала, як вогонь меч. Нарешті, 2019-й: №88 у списку “Слуги народу”, 21 липня – мандат нардепа IX скликання.
З перших днів – член Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки, голова підкомітету з державної безпеки й оборонних інновацій. У часи війни це не абстракція: Веніславський просуває закони про мобілізацію, мотиваційні пакети для ЗСУ, обмеження виїзду. Ви не повірите, але його заяви 2025-го про “не вводити електронні повістки без інфраструктури” врятували від хаосу.
Його голос лунає в дебатах: від космічних сил за британським зразком до критеріїв олігархів. Це не популізм – реальні правки, як 870 до мобілізаційного закону, які комітет розібрав у 2025-му.
Представник Президента: від КСУ до Верховної Ради
Червень 2019-го: Веніславський захищає указ Зеленського про розпуск Ради в Конституційному Суді – перемога, що розблокувала реформи. З червня 2019-го по вересень 2022-го – офіційний представник Президента в КСУ. Тут він критикував Тупицького, відстоював антикорупційні норми, боровся з кризою суду.
Вересень 2022-го – перехід до Верховної Ради як представник Президента (до грудня 2023-го). Звільнення указами Зеленського він пояснив “військовими проєктами” – фокус на обороні. Ці ролі зробили його мостом між ОП і парламентом, де конституційне право оживає в законах.
Діяльність у воєнний час: оборона й реформи 2024–2026
Повномасштабне вторгнення 2022-го підкреслило роль Веніславського. Як член ключового комітету, він просуває “мотиваційні пакети” для ЗСУ, уточнює мобілізацію: після 50 – лише дефіцитні спеціальності, до 23–24 – виїзд без обмежень, аби не втратити молодь. У 2025-му коментує призначення Федорова міністром оборони, підтримує цифровізацію ТЦК.
Ось ключові ініціативи:
- Законопроєкти про реєстр ухильників – чіткі критерії, без популізму.
- Обмеження фінансування олігархами партій – антиолігархічний пакт.
- Продовження воєнного стану на 3 місяці – аргументи стратегічної необхідності.
Ці кроки, попри критику, стабілізують фронт. Веніславський – голос розуму в хаосі, де кожен закон рятує життя.
Сім’я та особисте: опора за лаштунками
Федір Веніславський – сімейний чоловік. Дружина Кароліна Борисівна – його тил, сини Федір (1992 р.н., юрист за фахом?) та Андрій (2004 р.н.) – гордість. Родина з Волині навчила скромності: без розкоші, з фокусом на справу. У деклараціях – стандарт для нардепів, без скандалів корупції.
Хоча публічно стриманий, його пости в соцмережах (після ВК) теплі: про Волинь, студентів, перемогу. Це робить його людяним – не роботом політики, а батьком і вченим.
Цікаві факти про Федора Веніславського
- Очолював Харківську Люстраційну палату – іронія, бо сам пройшов люстрацію без плям.
- П’ять невдалих кампаній до успіху – рекорд наполегливості серед нардепів.
- У 2025-му запропонував космічні сили за британським зразком – футуристичний погляд на оборону.
- Дисертація 2000-го актуальна в 2026-му: баланс влади рятує від диктатури.
- Заборонений ВК використовував до 2017-го – урок про цифрову гігієну.
Ці перлини роблять біографію Веніславського справжньою пригодою.
Скандали? Голосування за САП-кандидатів 2020-го критикували, але без корупції. Його позиції – предмет дебатів, але чесність визнана Chesno. Джерела: itd.rada.gov.ua.
Федір Веніславський продовжує формувати Україну: від конституційних засад до оборонних законів. Його шлях нагадує волинські лани – родючий, незламний, повний несподіванок. А що чекає попереду – мобілізаційні реформи чи нові виклики? Час покаже, але внесок уже в історії.