Емманюель Макрон, президент Франції з 2017 року, уособлює вибухову суміш інтелекту, харизми та безкомпромісності. Народжений 21 грудня 1977-го в тихому Ам’єні, він став наймолодшим лідером П’ятої Республіки у 39 років, перевершивши навіть Наполеона Бонапарта за віком на троні. Сьогодні, на початку 2026-го, коли Франція готується до ядерної доктрини та добровільної служби, його рейтинг схвалення сягає 46% — найвищий серед лідерів ЄС. Цей чоловік не просто керує 67 мільйонами французів, а переписує правила гри в Європі, балансуючи між реформами, що дратують профспілки, та геополітичними викликами від України до Африки.
Його шлях — це не казка, а реальна драма: від шкільного кохання з вчителькою до банківських мільйонів і президентських тріумфів. Макрон майстерно руйнує старі партійні бар’єри, створюючи “ні ліве, ні праве” — рух, що приніс йому перемогу у 2017-му з 66% голосів і повторно у 2022-му з 58,5%. Але за блиском Єлисейського палацу ховаються протести “жовтих жилетів”, пенсійні бунти та політична нестабільність 2024-го. Розберемося, як цей філософ-банкір перетворив Францію на арену змін.
Ам’єнські корені: хлопець, що мріяв про велике
Снігопад у грудні 1977-го в Ам’єні, провінційному містечку на півночі Франції, віщував неабияку долю. Емманюель Жан-Мішель Фредерік Макрон з’явився на світ у родині лікарів: батько Жан-Мішель — невролог у місцевому університеті, мати Франсуаза — педіатр. Дитинство пройшло в атмосфері інтелектуальних розмов за сімейним столом, де обговорювали не тільки медицину, а й філософію з політикою. Маленький Емманюель уже тоді вирізнявся: у 16 років переміг у конкурсі французької мови, а на піаніно грав Шумана та Ліст, посідаючи призові місця.
Ам’єн став для нього не кліткою, а трампліном. У єзуїтському ліцеї Ла Провіденс він відкрив талант до театру, де доля звела з майбутньою дружиною. Ці роки загартували характер: Макрон не терпів нудьги, прагнучи більше, ніж провінційна рутина. Як зізнавався пізніше, “я завжди хотів бути там, де вирішується історія”. Цей вогонь амбіцій прорвався в Парижі, перетворивши хлопця з Сомми на еліту нації.
Елітна освіта: філософія як зброя політики
З ліцею Генріха IV у Парижі, де здобув бакалаврат, почався підйом. Макрон обрав філософію в Університеті Париж X Нантер, де написав магістерську про Макіавеллі та дипломну про Гегеля. Тут він став асистентом легендарного Поля Рікера, перекладача Канта, який навчив його етики влади: “Політика — це мистецтво можливого, але з моральним компасом”.
Далі — Інститут політичних досліджень (Sciences Po) та Національна школа адміністрації (ENA), яку закінчив з відзнакою у 2004-му. Ці установи — кузня французької еліти, де формуються “енарки” — чиновники, що керують країною. Макрон не просто вчився: він аналізував, як держава гальмує зростання, мріючи про лібералізацію. Освіта дала йому інструменти — від економічної теорії до дипломатії, — які згодом стали основою його реформ.
Банківський стрибок: мільйони в Rothschild і перший скандал
Перша робота — інспектор у Генеральній інспекції фінансів при міністерстві економіки (2004–2008). Тут Макрон розібрався в нутрі бюрократії, ставши співдоповідачем комісії з зростання. Але справжній прорив — у приватному секторі: 2008-го він переходить у Rothschild & Cie, де за чотири роки стає партнером. Легендарна угода 2012-го — продаж Nestlé частини Pfizer за 9 мільярдів євро — принесла йому 2,8 мільйона комісії. “Король злиттів” — так його кликали колеги.
Ці гроші не просто збагачення: вони дали незалежність. У 2006–2009 роках Макрон коротко був у Соціалістичній партії, але швидко розчарувався в догматизмі. Банківська кар’єра навчила ризикувати, як у покері: “Я став гравцем, а не глядачем”. За даними uk.wikipedia.org, цей період заклав фундамент його економічної візії — менше держави, більше ринку.
Двері до влади: міністр і народження En Marche!
2012-го Франсуа Олланд кличе Макрона заступником генсека в Єлисейському палаці. Два роки радить з фінансів, стає “сірим кардиналом”. У серпні 2014-го — міністр економіки в уряді Вальса. Його “закон Макрона” (2015) — лібералізація: недільні магазини, конкуренція в автобусах, спрощення ліцензій. Проштовхнув через парламент за статтею 49.3, попри протести. Безробіття впало з 10% до 7% — перший успіх.
У 2016-му рве з Олландом, створює рух “Вперед!” (En Marche!). Ні ліві, ні праві — центризм для millennials. За півроку набирає 200 тисяч членів. У листопаді оголошує кандидатуру: кампанія блискавична, з гаслом “І ліве, і праве”. Перемога над Фійоном і Ле Пен — шок для старої еліти.
Президентський дебют: реформи як цунамі
14 травня 2017-го, 39-річний Макрон присягає в Єлисейському. Перший ПМ — Едуар Філіпп. ЛREM забирає 350 місць у парламенті. Реформи летять: ордонанси з праці (2017) — гнучкі контракти, менше компенсацій за звільнення. Податок на багатство скасовано для мобільних активів, дефіцит скорочено. Але “жовті жилети” 2018-го — бунт таксистів і селян проти пального: 300 тисяч протестувальників, 11 загиблих.
Макрон йде на поступки: 10 мільярдів премій малим зарплатам. COVID-2020: локдауни, вакцинація, ріст ВВП 7% у 2021-му. Олімпіада-2024 — тріумф: 64 медалі, рекорд. Таблиця ключових реформ ілюструє динаміку:
| Реформа | Рік | Деталі та вплив |
|---|---|---|
| Закон Макрона | 2015 | Недільна торгівля, автобуси; +0,5% ВВП |
| Трудова | 2017 | Гнучкість; безробіття -1,8% |
| Пенсійна | 2023 | Вік до 64; протести, 49.3 |
| Імміграційна | 2023 | Швидша депортація; 320к нових |
Джерела даних: en.wikipedia.org. Ці зміни оживили економіку, але розкололи суспільство — профспілки CGT досі киплять.
2022: переобрання в тіні Ле Пен
Другий тур — 58,55% проти 41,45% Ле Пен. Абстиненція рекордна — 61,5% у першому турі. Парламентські вибори: коаліція “Разом” — 245 місць, без більшості. Перша жінка-ПМ Елізабет Борн (2022), потім Габріель Аттал — наймолодший і гей (2024). Протести пенсійні: мільйони на вулицях, але реформа пройшла.
Політичний вир 2024–2026: snap-вибори та прем’єри-карусель
Європарламентські 2024-го — провал центристів (14,6%). Макрон розпускає парламент: липневі вибори дають плюралітет лівим NFP. Мішель Барньє (правий) ПМ у вересні — падає в грудні через вотум недовіри. Себастьян Лекорню вдруге — жовтень 2025-го, після 27 днів! Таблиця прем’єрів показує хаос:
| Прем’єр-міністр | Період | Ключове |
|---|---|---|
| Едуар Філіпп | 2017–2020 | Реформи |
| Жан Кастекс | 2020–2022 | COVID |
| Елізабет Борн | 2022–2024 | Пенсія |
| Габріель Аттал | 2024 | Наймолодший |
| Себастьян Лекорню | 2025– | Стабільність? |
2026-й: добровільна служба для 18–19-річних з літа (перші 3 тисячі), ядерна доктрина в березні, бюджет з фокусом оборону. Рейтинг зріс — Macron лідер ЄС.
Світова арена: від Києва до Давосу
Макрон — голос Європи: Паризька угода (Трамп вийшов — він критикував), ЄС-армія (2018). Україна: візит до Києва 2022-го з Шольцем, SCALP-ракети 2024-го, “Росія — екзистенційна загроза” (2025). Скепсис миру: “Не днів, а років” (2026). Африка-тур 2022-го, Ізраїль-Газа баланс, визнання Палестини 2025-го. У Давосі-2026 кличе Китай інвестувати в AI та зелень. Франція витрачає 413 млрд євро на оборону до 2030-го — найбільше з 1990-х.
Цікаві факти про Емманюеля Макрона
- Грає на піаніно 10 років — улюблені Шуман і Ліст; у 2024-му виконав для Олімпійців.
- Боксер-аматор: тренується для “ментальної сили”.
- Собака Немо (гравецьський пес) — зірка Єлисейського.
- Перший президент після 1958-го, народжений у П’ятій Республіці.
- У 15 познайомився з Бріжит — вона розлучилася заради нього.
Ці штрихи роблять його не іконою, а живою легендою — з гумором і слабкостями.
Любов за межами норм: Бріжит і родина
Історія кохання — як голлівудський сюжет. У 1993-му, 15-річний Макрон у театральному гуртку його вчителька літератури Бріжит Троньє (39 років, три діти) зачаровує хлопця. “Ти вийдеш за мене заміж”, — каже він. Вона розлучається 2006-го, шлюб 2007-го в Ле Туке. Різниця 24 роки — скандал, але міцний союз: Бріжит — “перша леді” без зарплати, радниця. Дітей немає, але він — вітчим її нащадків, один з них старший за нього! Ця пара — символ свободи: “Вона мій якір у штормі влади”.
Тіні слави: скандали, що не зламали
Benalla 2018-го — охоронець б’є демонстрантів. Хак штабу 2017-го — Росія підозрювана. Uber Files: лобіював за міністром. 2025-го — ограблення Лувра (корона вкрадена), відставка директора де Кар. Протести 2023-го: пенсія дратує, 49.3 — 23 рази! Критики звуть “президентом багатих”. Але Макрон тримається: етика антикорупції (2017), аборт у конституцію (2024).
У 2026-му, з ядерним оновленням і службою, Франція міцніша. Макрон, як фенікс, відроджується з криз — чи витримає до 2027-го? Його ера триває, задаючи тон Європі.