Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, у миру Драбинко Олександр Миколайович, народився 18 березня 1977 року в тихому Корецькому краї на Рівненщині. Цей енергійний церковний діяч, колишній секретар легендарного митрополита Володимира, став одним з перших архієреїв УПЦ Московського патріархату, хто перейшов до новоствореної Православної церкви України в 2018-му. Його рішення на Об’єднавчому соборі відкрило двері для багатьох, а сьогодні він керує єпархією, веде богослужіння в Спасо-Преображенському соборі Києва та активно коментує церковні реформи в медіа. Драбинко Олександр – символ проукраїнського православ’я, що витримав тиск Москви й скандали.
З маленького містечка Корець, де церква була центром життя, він рвонув до вершин ієрархії, ставши голосом реформ. Його шлях сповнений драматичних поворотів: від близькості до предстоятеля УПЦ МП до ролі в здобутті Томосу. У 2025 році панагія, викрадена з його дому, з’явилася на шиї патріарха Кирила – нагадування про старі рани. Активний у Facebook та Instagram, де має тисячі підписників, митрополит ділиться проповідями, що надихають тисячі.
Його єпархія росте, собори оживають, а інтерв’ю про війну та церкву звучать як заклик до єдності. Драбинко Олександр не просто служитель – він мислитель, автор дисертації про православ’я в пострадянській Україні, ведучий телепрограм і подкастів.
Дитинство в Корецькому монастирі: перші кроки до вівтаря
Корець, з його древньою фортецею та Свято-Троїцьким жіночим монастирем, став колискою духовного покликання. Батько-інженер і мати-економіст не тиснули, але сім’я жила в атмосфері православних традицій. У 1988-му, коли СРСР ще душив релігійне життя, десятирічний Саша записався до недільної школи при монастирі. Там, під керівництвом протоєрея Йосифа, він ковтав Закон Божий, організовував концерти до свят – перші вогники місіонерства.
З 14 років хлопець ніс іподіяконський послух у монастирському храмі, сперечався з шкільними атеїстами про креаціонізм. У 1993-му, під час візиту митрополита Володимира на свято Корецької ікони “Споручниця грішних”, 16-річний Олександр познайомився з майбутнім наставником. Ця зустріч запалила іскру: “Вперше увійшов до вівтаря – і серце завмерло”, – згадує він на сайті Спасо-Преображенського собору.
Шкільні роки минали під знаком золотої медалі в Корецькій ЗОШ №3. Вчителі терпіли його релігійність, хоч радянська система чинила перепони. Ці роки загартували характер – від спокусу світської кар’єри до вибору монашого шляху.
Освіта: золотий медаліст на Афоні та в академіях
1994 рік: з золотою медаллю в руках Олександр вступає до Московської духовної семінарії в Сергієвому Посаді. Чотири роки інтенсивного навчання – закінчив за першим розрядом, попри відстань від дому. 1998-го переїзд до Києва, Київська духовна академія УПЦ МП. Тут, серед стін Лаври, він пише дисертацію “Православ’я в посттоталітарній Україні (віхи історії)”. Захист 2002-го приносить ступінь кандидата богослов’я – робота, що пророкує його майбутні бої за незалежність.
Освіта не обмежилася книгами: подорожі на Афон для постригу, стажування в Італії для висвяти. Ці кроки формували не лише теолога, а й дипломата церкви. Згідно з uk.wikipedia.org, його академічний фон став основою для керівництва Відділом зовнішніх зв’язків УПЦ МП.
Навчання перепліталося зі служінням: з 1998-го референт митрополита Володимира. Ранній старт – рідкість, що підкреслює талант і довіру.
Служіння поруч з митрополитом Володимиром: від референта до секретаря
1998 рік кидає молодого випускника семінарії в епіцентр: референт предстоятеля УПЦ МП. З 2003-го співавтор і ведучий телепрограми “Православний Мір” на каналі “Ера” – ефірні дебюти, де він пояснював віру масам. 20 травня 2004-го висвячений на диякона в Тверії, на Святій Землі – символічний жест.
Кульмінація: 1 липня 2006-го – особистий секретар Володимира. Того ж літа висвячений у священника, пострижений у чернецтво на Афоні з ім’ям Олександр на честь Свірського старця. Швидкий ріст: ігумен, архімандрит, редактор сайту orthodox.org.ua та газети “Церковна правда”. Він формував імідж УПЦ МП в інтернеті, коли цифра тільки народжувалася.
Ці роки – тінь предстоятеля, але й школа дипломатії. Драбинко бачив інтриги, впливи – підготовка до бур.
Архієрейська хіротонія та керівництво: вершина в УПЦ МП
14 грудня 2007-го Синод УПЦ МП призначає єпископа Переяслав-Хмельницького, вікарія Київської митрополії. Хіротонія 19 грудня в Трапезному храмі Лаври – очолив Володимир з собором архієреїв. 2010-го архієпископ у Барі, над мощами св. Миколая. 2011-го голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків, постійний член Синоду.
Настоятель храмів: Храм усіх святих, Преображення Господнього на Теремках. Головний редактор сайту, член Міжсоборної присутності РПЦ. Його стиль – євангельський, без тиску, з довірою до пастви.
Але 2012-го удар: звільнення з посад за “інтриганство”. Звинувачення зняли 2013-го, та рана залишилася.
| Рік | Подія | Посада/Результат |
|---|---|---|
| 2007 | Хіротонія | Єпископ Переяслав-Хмельницький |
| 2010 | Возведення | Архієпископ |
| 2011 | Призначення | Голова Відділу ЗЦЗ УПЦ МП |
| 2012 | Звільнення | За інтриги |
| 2013 | Зняття звинувачень | Повернення довіри |
Таблиця базується на даних з lb.ua та pomisna.info. Ці повороти загартували лідера.
Скандали та конфлікти: Новинський, напади, інтриги
2013-й: скандал з викраденням монахинь Покровського монастиря – Драбинко свідок, ЗМІ плели інтриги про Lexus-аферу. Проросійські сили компрометували його через близькість до Володимира.
2016-й пік: у Корецькому монастирі нардеп Новинський нападає, погрожує, ображає. Митрополит пише заяву в поліцію – перша справа про викрадення помічника предстоятеля. Синод УПЦ МП звинувачує його в “наклепі”. Верховна Рада підтримує розслідування.
2017-й: розбійний напад на будинок – викрадено реліквії, включно панагію Володимира. У 2025-му її помітили на Кирилі – удар по серцю. Ці бурі виявили проросійський тиск у УПЦ МП.
Рішальний крок: перехід до ПЦУ на Об’єднавчому соборі
Квітень 2018-го: першим з архієреїв підписує звернення до Варфоломія про автокефалію. 15 грудня – Об’єднавчий собор у Софії Київській. Драбинко з Симеоном Шостацьким серед двійки з УПЦ МП. Синод МП забороняє служіння, але Вселенський патріарх приймає.
19 грудня: літургія в Спасо-Преображенському, перехід парафії. 4 березня 2019-го Синод ПЦУ призначає керуючим Переяславсько-Вишневською єпархією. Цей стрибок – акт сміливості, що надихнув інших.
Томос січня 2019-го – кульмінація. Митрополит коментує: визнання Елладською церквою – друга велика перемога.
Сучасне служіння: єпархія, собор, нагороди
Переяславська єпархія під його орудою – духовний центр. Настоятель Спасо-Преображенського собору на Теремках: дві літургії щотижня, недільна школа, вивчення Писання. Плани – щоденні служби, просвітницький хаб.
2020-й: Орден св. Михаїла I ступеня від Епіфанія за 10-ліття собору. Заступник голови Синодальної комісії з міжхристиянських відносин. Подарунок панагії УГКЦ – жест єдності.
У 2023-му розслідування про продаж будинку – але фокус на пастирстві. Єпархія росте попри виклики війни.
Цікаві факти про митрополита Олександра Драбинка
- У 14 років сперечався зі шкільним атеїзмом, відстоюючи Бога – перші “проповіді”.
- Постриг на Афоні в Пантелеймонівському монастирі – рідкісна честь для молодого.
- Ведуча телепрограма “Православний Мір” – популяризував віру на ТБ до YouTube.
- 6636 постів в Instagram (@ol_drabynko) – сучасний єпископ у цифрі.
- У 2025-му співслужив з Філаретом у Володимирському соборі – міст через розколи.
- Панагія Володимира, викрадена 2017-го, на Кирилі 2025-го – символ боротьби.
Ці штрихи роблять його живим героєм церковної саги.
Публічна діяч: від YouTube до подкастів і війни
Канал “Митрополит Олександр (Драбинко)” – проповіді про самотність, прощення, епоху Володимира. Подкаст Unzip 2025-го: смерть у музиці з Альбертом Цукренком. Facebook (@oleksandr.drabinko): літургії, свята. Інтерв’ю 2024-2026: про УПЦ в війні – “Любов чи страх?”, заклик до виходу з Москви.
- Коментує тренди: пандемія змінює церкву – онлайн-моліться!
- Позов проти Онуфрія 2019-го за наклеп.
- В Поважній раді “Ордену св. Пантелеймона” – суспільний вплив.
Його слова – як маяк: у 2025-му про “широку автономію” як пастку Москви. Активність надихає молодь, робить церкву близькою.
Сьогодні, у 2026-му, митрополит Олександр Драбинко продовжує будувати єдину помісну церкву. Його собори пульсують життям, проповіді лунають в ефірі, а єпархія розквітає. Шлях від корецького хлопця до ключової фігури ПЦУ – урок сміливості, що триває.