У центрі Одеси, де море шепоче таємниці старовинних вуличок, 14 березня 2025 року згас вогонь Дем’яна Ганула – 31-річного бійця за справедливість, лідера “Вуличного фронту”, волонтера та зоозахисника. Стрілець підійшов нишком, вистрілив, а потім добив контрольним – хладнокровно, як у фільмі про темні часи. Дем’ян не встиг втекти, але його дух досі блукає Приморським районом, надихаючи тих, хто не мовчить перед корупцією чи агресією.
Цей хлопець з Кіровоградщини став символом одеського патріотизму: від сутичок на Майдані до демонтажу пам’ятників окупантам, від порятунку вівць у порту до боїв з незаконними забудовниками. Його Instagram і Facebook кипіли енергією – відео з акцій, гострі коментарі про проросійські сили. Навіть у Військово-морських силах ЗСУ він служив у підрозділі особливого призначення, готуючись до нових навчань. А смерть? Замовна, з російським слідом, як визнала СБУ у грудні 2025-го.
Дем’ян Ганул не просто активіст – він був тим, хто кидав виклик системі, ризикуючи протезом на оці від давньої травми та життям для донечки й дружини Жанни. Його історія – це калейдоскоп боротьби, де кожен крок ішов кров’ю, але й змінював місто.
Раннє життя: від села до історика-патріота
Шесте жовтня 1993 року в Новоселиці Голованівського району Кіровоградської області з’явився Дем’ян Вадимович Ганул. Село з його полями й тишею здається далечі від одеського хаосу, але саме там зародився характер бунтаря. Батько – ветеран АТО, боєць 28-ї окремої механізованої бригади, вчив сина стояти за Україну з перших слів. Дем’ян ріс серед історій про героїв, де правда гостріша за серп.
Середня школа на Кіровоградщині, а потім Одеса – Південноукраїнський національний педагогічний університет імені Ушинського. Факультет історії, диплом бакалавра у 2014-му за спеціальністю “вчитель історії”. Той рік вибухнув Революцією Гідності, і Дем’ян кинувся в бій, забувши про дипломи. Підприємництво стало його хлібом – скромним, але незалежним. А в 2010-му юнацька необережність коштувала правого ока: пневматична куля пошкодила нерв, ампутація, протез. Цей шрам став нагадуванням – життя крихке, але воля сталева.
Родина чекала вдома: дружина Жанна Вознюк, донечка, якій на момент трагедії виповнилося пів року. Дем’ян балансував між акціями та колисковими, але Одеса кликала сильніше за тихий дім.
Шлях активіста: від Майдану до “Вуличного фронту”
Зима 2013-го. Київ горить, Дем’ян – у Правому секторі, на барикадах 20 лютого. Сутички, сльозогінний газ, адреналін. Потім Одеса: закриття наркоточок, “Марш українського порядку”. Кульмінація – 2 травня 2014-го на Куликовому полі. Дем’ян згадував: протистояння почалося на Соборній, перші жертви – на розі Дерибасівської. Товариш Ігор Іванов загинув від поранення ще до пожежі в Будинку профспілок. Без таких, як Ганул, Одеса могла б стати “Донецьком над морем”, казав він у 2022-му.
Революція Гідності та криваві події 2 травня
Лідер силового блоку одеського Правого сектору з 2014 по 2016. “Сміттєва люстрація” – Нестор Шуфрич, Олег Руденко в баках для сміття. Гострий гумор з кулаками. Патріотичні марші: Героїв Крут 2018-го, Сашка Білого того ж року. У 2020-му балотувався в Одеську міськраду від Нацкорпусу – партія не пройшла 5%, але Дем’ян набрав шуму.
Акції проти РФ: листопад 2021-го – труна з “Груз 200” під консульством, квітень 2022-го – графіті на стінах. Скасував концерт Басти 2022-го. У вересні 2024-го розбив бюст Леніна з побратимами. “Ми не дамо Одесі стати російським анклавом”, – його слова з відео досі ріжуться серце.
Заснування “Вуличного фронту”
2016-2017: ГО “Вуличний фронт” – відповідь на реванш проросійських сил (ОПЗЖ, партія Шарія). Боротьба з забудовами історичного центру, наркоторгівлею. Ключовий кейс – Літній театр у Міському саду. Депутати хотіли віддати приватникам, Дем’ян зібрав протести. Сутички з поліцією 2017-го, арешт за масові заворушення. Справа з Сергієм Стерненком та Ігорем Беєм висить досі; Андрій Білецький рвався на поруки. Організація жива, зареєстрована 2021-го з кодом 44422434.
У 2024-му обіцяв “злити” дані про втечу нардепа Артема Дмитрука – оточення Труханова кипіло.
Боротьба за чисте місто: демонтажі та протести
Дем’ян – вандал чи очищувач? Декомунізація на марші. Березень 2022: пам’ятник чекістам у Фонтанці – геть. Липень 2022: петиція проти Суворова в Одесі (демонтаж 29 грудня). Закликав розрізняти “російські маркери” від справжньої спадщини Одеси. Був енциклопедістом міста – знав кожну дошку.
Перед протестами йшов вступ: Ось як Ганул організовував акції:
- Планування: Збір інфо в соцмережах, петиції на сайті міськради – 5000+ підписів під Суворовим.
- Мобілізація: Telegram-канали, Instagram-сторіси з мапами – сотні однодумців.
- Акція: Нічні демонтажі з дронами для стріму, безпека перш за все.
- Наслідки: Судові позови, але перемоги – пам’ятники впали.
Після таких боїв Дем’ян жартував: “Одеса очищена, як після шторму – свіжа й бадьора”. Його стиль надихав: не чекати влади, діяти самому.
Зоозахист: брат за брата меншого
Не тільки люди – тварини теж потребували його сили. Акції “За цирк без тварин”. Травень 2017: псевдопритулок “Райдуга” – кошенята в бруді, антисанітарія. Дем’ян знайшов хазяїв усім, закрив халупу. Жовтень 2018: порт Чорноморська, 226 вівць у фурах – 54 загинули, але решту врятували на фермі після блокади й кримінальної справи.
Січень 2019: собака, заморена голодом у Нерубайському – нова родина. 2021: тату-салон з жорстокими фото – червона фарба на фасаді. Дем’ян бачив у тваринах віддзеркалення слабких – і бився за них люто.
Практичні кейси зоозахисту Дем’яна Ганула
Кейс 1: Вівці в Чорноморську. Блокада вантажівок, тиск на владу – врятовано 226 голів. Урок: масовість + медіа = перемога.
Кейс 2: “Райдуга”. Рейд, фотофіксація, прилаштування – притулок закрито. Порада: документуйте злочини для поліції.
Кейс 3: Собака в Нерубайському. Миттєвий порятунок, нова сім’я. Гумор Дем’яна: “Песик тепер їсть стейки, а не голод”.
Ці історії показують: Ганул не теоретик – практик, що рятував життя пазурями й голосом.
Волонтерство та військова служба
З 24 лютого 2022-го – волонтер ЗСУ. Збирав дрони, аптечки, броню. Лютий 2022: відео росіянам – “За нами море, вас зустрінемо чим треба”. Служба у ВМС, підрозділ спецпризначенців. Мав їхати на навчання незабаром перед смертю. Батько в 28 ОМБр, син у ВМС – династія захисників.
| Період | Діяльність | Досягнення |
|---|---|---|
| 2022-2024 | Волонтерство ЗСУ | Допомога фронту, акції проти колаборантів |
| 2024-2025 | Служба ВМС | Підрозділ особливого призначення (джерело: slidstvo.info) |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та новинних джерел станом на 2026 рік. Дем’ян поєднував фронт і тил – ідеал сучасного патріота.
Напади та погрози: тінь за спиною
Більше 10 років полювання. 2020: авто BMW X5 спалено на СТО, обстріл біля Визирки – Дем’ян відстрілявся травмою, підозрюваний Віктор Салій арештований. Ще розбиття битками. Травень 2023: троє в формі побили ножами під час волонтерської зустрічі – справа не дійшла до суду. 2024: СБУ прохання захисту, россайти “злили” дані рідних, нагорода 10 тисяч баксів. Заочно арешт у Москві за пам’ятники.
Ви не повірите, але Дем’ян жартував: “Кожен напад – медаль за сміливість”. Ціна висока, але дух не зламати.
Трагедія 2025-го: вбивство та хід розслідування
10:30, проспект Українських Героїв. Стрілець – Сергій Шалаєв, 46-річний дезертир (Сухопутні ЗСУ чи пов’язаний?), затримано по гарячих слідах. Визнав провину: ст. 115 (замовне вбивство), 263 (зброя), 407 (неявка). Арешт, довічне на носі. Грудень 2025: СБУ – британець Росс Девід Катмор передав пушку від РФ. Справа до суду вересень 2025, закриті засідання, арешт продовжено січень 2026 (suspilne.media).
Міністр Клименко контролював, Іван Вигівський очолив групу. Мотиви? Корупція, РФ чи військові чвари? Дем’ян писав у соцмережах: “Полюють роками”. Прощання 19 березня – тисячі, Одеса ридала.
Спадщина Ганула: вогонь, що не згас
Пам’ятники впали, тварини врятовані, Одеса патріотичніша. Блогер з 9 тис. фоловерів у Instagram надихає молодь: відео про люстрацію досі вірусні. Його “Вуличний фронт” живе, донечка ростиме з татом-героєм. Дем’ян – як чайка над Чорним морем: вільний, гострий, незламний. А розслідування триває – справедливість наздожене вбивць, бо такі, як він, не дають спокою злочинцям.