Серед густих лісів Чернігівщини, де Десна звиває свої сріблясті стежки, ховається село Морівськ – серце давніх легенд про наймогутнішого богатиря Київської Русі. Саме тут, за однією з найпереконливіших гіпотез, з’явився на світ Ілля Муромець, відомий як Муровлянин чи Чобіток. Достеменно місце його народження залишається таємницею, оповтою туманом століть, але українські перекази та археологічні знахідки вперто тягнуть коріння героя до чернігівських земель, а не до далеких володимирських пущ. Ця земля пам’ятає його кроки – важкі, як молот коваля, що кує долю народів.
Билини малюють Іллю простим селянином, який 33 роки просидів паралізований на печі, а потім, зцілений загадковими каликами, помчав до Києва верхи на коні, долаючи шлях за лічені години. Його сила розправлялася з розбійниками, зміями та ордами, а серце билося в унісон з ритмом Русі. Але за казковим фасадом ховається реальна постать – чернець Києво-Печерської лаври, чиї мощі й досі приваблюють паломників. Розкопуємо глибше, аби відокремити міф від історії.
Билинний герой: витоки образу в усній традиції
Уявіть ритмічний голос кобзаря під зоряним небом степу – він співає про Ілька Муровця, сина простих селян, що вирвався з лещат хвороби до слави богатиря. Українські билини, записані в XIX столітті, називають його то Іллею Мурином, то Швецем, то просто Муромцем з міста Муромль. Ці тексти, зібрані етнографами на Поділлі та Полтавщині, підкреслюють селянське коріння героя, подібне до Микули Селяниновича – символу родючої землі.
Лише чотири основні українські билини збереглися: “Ілля Мурин”, “Ілля Муромець і Святогор”, “Ілля Швець і Змій” та “Ілля Муромець і Соловей”. У них богатир б’ється з розбійником біля Чернігова, що логічно вписується в географію Русі. Переходи між подвигами плавні, наче ріка: від зцілення до князівської дружини Володимира, від двобоїв з Тугарином до захисту Києва. Цей цикл – не просто розвага, а епос про справедливість, де сила служить слабким.
Російські варіанти багатші – 17 сюжетів із сотнями записів, де Ілля вже козак, а його шлях починається з села Карачарово. Але найдавніші згадки, як лист Філона Кміти 1574 року чи щоденник Еріха Лясоти 1594-го, фіксують “Муравленина” чи “Моровлина” – форми, ближчі до української топоніміки. Ці документи ставлять під сумнів пізніші московські інтерпретації, повертаючи героя до київських витоків.
Преподобний Ілля: реальний чернець-богатир у лаврі
Києво-Печерська лавра – не просто монастир, а склепальниця святих, де спочиває нетлінне тіло Іллі Муромця. За житієм, складеним Афанасієм Кальфойським у 1638-му, він народився близько 1143 року, служив у дружині Володимира Мономаха, боровся з половцями, а поранений постригся в ченці. Смерть у 1188 чи 1203 році – від списа в груди під час набігу на Київ. Канонізований 1643-го митрополитом Петром Могилою, його мощі в Антонієвих печерах досі теплі на дотик.
- Дослідження 1988 року (Київський медичний інститут та АН УРСР) виявили: зріст 177 см – високий для епохи, кремезна статура, спонділаартроз (хвороба хребта, що пояснює “33 роки на печі”), численні переломи, рана в серці.
- Двоперстне благословення правої руки – знак старого обряду.
- Прізвиська: Чобіток чи Чобітько, пов’язане з легендою про бій чоботом.
Ці факти перетворюють міф на плоть і кров. Богатир не просто рубав ворогів – він став подвижником, порушивши обітницю, аби боронити обитель. День пам’яті – 19 грудня – збирає тисячі, бо мощі лікують недужих. Офіційний сайт лаври (kplavra.kyiv.ua) підтверджує ці деталі, наголошуючи на ратних подвигах героя.
Морівськ на Чернігівщині: найсильніша українська гіпотеза
Річка Десна шепоче стародавні таємниці в селі Морівськ, де колись стояло місто Моровійськ – центр князівства, згадане в літописах 1139–1175 років. Спалене в усобицях, воно відродилося як Муромськ у польських реєстрах. Археологи виявили поселення від неоліту до Русі: городище IX–XIII ст., кургани сіверян. Вулиця Іллі Муромця в селі – живий пам’ятник цій версії.
- Найдавніші билини: “з міста Муромль” – фонетично Моровійськ, а не далекий Муром.
- Географія подвигів: Соловей-розбійник на Смоленській дорозі біля Чернігова, 8 днів боїв з половцями під тим же містом.
- Документи: “Муровлянин” у козацьких листах, “Моровлин” у Лясоти.
Відстань до Києва – день шляху, що пасує билині про швидкий приїзд. Дослідники, як Дмитро Шурхало в Радіо Свобода, аргументують: московські літописці XVII ст. спотворили “Моровськ” на “Муромськ”, привласнивши героя. Тут сила аргументів переконує – Морівськ оживає як батьківщина, де Десна бачила перші кроки немовляти-богатиря.
Російська версія: Карачарово під Муромом і її слабкості
У Владимирській області, серед суворіших лісів, село Карачарово пишається музеєм Іллі Муромця з XIX століття. Билини кажуть: “з села Карачарово при місті Муромі”. Муром – давнє місто, але перша згадка про Карачарово лише XVII ст., що запізно для XII століття. Місцеві легенди про зцілення та каліків подібні, але географія суперечить: шлях до Києва – тиждень, а не години.
Ця версія набула сили в імперську епоху, з картинами Васнецова та радянським кіно. Однак українські джерела старші, а мощі в Києві – незаперечний факт. Порівняймо версії в таблиці для ясності.
| Версія | Місце народження | Ключові аргументи | Джерела |
|---|---|---|---|
| Українська | Морівськ (Чернігівщина) | Муровлянин у билинах, подвиги біля Чернігова, близькість до Києва, мощі в лаврі | uk.wikipedia.org, літописи 1139 р. |
| Російська | Карачарово під Муромом | Билини XIX ст., музей, але пізні згадки села | Російські збірки билин |
Таблиця базується на даних uk.wikipedia.org та kplavra.kyiv.ua. Українська гіпотеза виграє хронологією та географією, роблячи Карачарово радше пізнім накладанням.
Археологічні свідчення: кургани та мечи Чернігівщини
Болдини гори біля Чернігова – лабіринт курганів X століття, де археологи 1872-го розкопали “Гульбище” та “Безіменний”. У “Гульбищі” знайшли меч довжиною 126 см – на 35–40 см довший за норму, стремена для велетня. Легенда шепоче: тут похований Ілля, бо розміри пасують богатиреві. 232 кургани в околицях свідчать про воїнську славу сіверян.
Знахідки – два шоломи, кольчуги, пікі – натякають на дружинників. Хоч прямих доказів бракує, ці артефакти оживають билини: меч, що міг належати герою, здатному ламати дуби. Сучасні розкопки (2020-ті) підтверджують ранньоруський шар, посилюючи зв’язок з Муромцем.
Подвиги Іллі: від Солов’я до Батия на руських землях
Соловей-розбійник свистить у билинах на 30 верст, але Ілля влучає стрілою в око біля Чернігова – подвиг, зафіксований у переказах Полісся. Двобій з Тугарином Змеєм, битва з Ідолищем Псковським, відсіч Батию – усі події кружляють навколо Києва та Чернігова. Навіть у західних сагах, як “Сага про Тідрека”, є Ярл Ілля з Русі.
Емоційний пік – зцілення каликами, що дарують “силушку повну-полно”. Цей мотив резонує з народною вірою в дива, роблячи Іллю близьким, як родич за столом.
Цікаві факти про Іллю Муромця
- Мощі в лаврі тепліють саме 19 грудня – день пам’яті, лікуючи від недуг.
- Зріст 177 см – як баскетболіст серед середньовічних воїнів (середній 165 см).
- У “Енеїді” Котляревського Ілля – козак, що б’є Тугарина.
- Пам’ятники: у Києві (Парк Муромець), Чернігові, але й у Єкатеринбурзі – глобальний культ.
- Фільм “Ілля Муромець” 1956-го з Борчуліним – радянська класика, де герой українською землею ходить.
Ці перлини роблять богатиря вічним, наче дуб на Дніпрових схилах.
Сучасний відлуння: від мультфільмів до національних дискусій
У 2026-му Ілля оживає в “Трьох богатирях” – російській франшизі, де його малюють муромцем, але українці відповідають фестивалями в Морівську та екскурсіями Болдиних гір. Культурний вплив величезний: від ігор до реконструкцій боїв. Дискусії 2017-го у Вікіпедії про “українця” чи “росіянина” нагадують – герой Русі-України належить усім слов’янам, та коріння тягне до Десни.
Ви не повірите, але сучасні генеалогічні тести на мощах (плануються) можуть дати ДНК-паспорт, розкривши етнос. Поки ж легенди живуть, надихаючи на силу духу. Чернігівщина кличе: торкніться землі Морівська – відчуйте пульс богатиря.