Бахмач Євгеній Степанович: промисловий титан Кропивницького

У серці Кропивницького, де степові вітри шепочуть історії про сталевих людей, Євгеній Степанович Бахмач вибудовує імперію, що тримає безпеку атомних електростанцій і годує тисячі гектарів родючих земель. Цей 74-річний візіонер, голова наглядової ради НВП «Радій», не просто керує заводами — він оживає промисловість, перетворюючи радянські руїни на глобальних лідерів. Його обладнання пульсує на блоках ВВЕР-1000 від України до Болгарії, а зернові комбайни «Зерновика» збирають урожаї, що годують націю.

Засновник кількох ключових підприємств, Бахмач поєднує точність інженера з хваткою фермера. За даними elevatorist.com, станом на 2026 рік, його група компаній охоплює атомну енергетику, агробізнес і видобуток граніту. Це не сухі цифри — це тисячі робочих місць, мільярди гривень у бюджет і технології, сертифіковані навіть американським ядерним регулятором.

Раннє життя в степовому краї

1951 рік, Кропивницький — тоді ще Кіровоград — стає колискою для хлопця, чиє ім’я згодом гримить у промислових колах. Євгеній Степанович росте в атмосфері післявоєнного відродження, де праця на землі й у майстернях формує характер. Шкільні роки минають швидко, а от вибір професії визначає долю: спочатку технікум, де він опановує основи механіки, а 1973-го — диплом Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування. Спеціальність «інженер-механік» з акцентом на ремонт техніки ідеально пасує для епохи, коли комбайни ламалися частіше, ніж їздили.

Ця освіта — не просто папірець. Вона стає фундаментом для практичних навичок, які Бахмач відточує в реальному житті. Уявіть: юний інженер, повний ентузіазму, вирушає в Карпати, де чекали перші виклики. Такий старт закаляє, роблячи його готовим до більших битв.

Перші кроки: від виконроба до будівельного магістра

Серпень 1973-го — Бахмач ступає на посаду виконроба лінійно-монтажної дільниці в Свалявському об’єднанні «Сільгосптехніка». Закарпатські гори, пилові дороги й перші бригади робітників: тут він вчиться керувати людьми й технікою. Два роки армійської служби в 1973–1975 лише загартовують дисципліну. Повертаючись, Євгеній Степанович одразу бере керівні ролі в «Кіровоградсільбуді» та облміжколгоспбуді.

До 1988-го він піднімається до заступника голови, освоюючи будівництво від фундаментів до складних об’єктів. Ці роки — школа терпіння: дефіцит матеріалів, планові норми, але й перші перемоги. Його стиль — вимогливість до себе й підлеглих, з чуйністю до колективу — формується саме тут. Перехід до підприємництва в кінці 80-х стає логічним: радянська система тріщить, а Бахмач бачить можливості.

• 1973–1975: Армійська служба, де дисципліна стає другою натурою.
• 1975–1988: Керівні посади в будівництві, від майстра до заступника — досвід, що вартий мільйонів.
• Кінець 80-х: Перші кооперативи, де заробіток на щебені сягає мільйонів марок — стартовий капітал для імперії.

Після списку стає зрозуміло: ці етапи не випадкові. Вони будують мережу контактів і репутацію надійного лідера, готового до ринкових реформ 90-х.

Гранітна фортеця: заснування Кіровоградграніту

1988 рік — поворотний. Бахмач створює ПТ «Кіровограднерудпром», яке 1992-го перетворюється на АТ «Кіровоградграніт». Видобуток граніту стає не просто бізнесом, а символом стабільності в хаосі приватизації. Кар’єри в Новоукраїнці оживають: тисячі тонн щебеню йде на дороги, будівництва, експорт. Євгеній Степанович очолює раду директорів, інвестуючи в техніку й безпеку.

До 2000-х «Кіровоградграніт» — ключовий постачальник для інфраструктури регіону. Це не лише прибуток, а й робочі місця для сотень сімей. Бахмач інвестує в екологію, модернізує обладнання, роблячи видобуток ефективним і безпечним. Уявіть гігантські екскаватори, що ріжуть скелю, — його бачення перетворює камінь на основу майбутнього.

Атомний прорив: НВП «Радій» під крилом лідера

1995-й: Бахмач стає акціонером заводу «Радій», що загруз у кризі після розпаду СРСР. До липня 2001-го — голова наглядової ради. Згідно з uk.wikipedia.org, підприємство спеціалізується на системах безпеки АЕС: комплекси для ВВЕР-440/1000, пожежна сигналізація, сенсори сейсміки. Нові блоки Хмельницької та Рівненської АЕС стартують завдяки їхньому обладнанню.

Під його керівництвом «Радій» модернізує блоки в Болгарії (Козлодуй, 2008), отримує сертифікацію U.S. NRC для платформи RadICS (2019) — сьоме у світі! Партнерство з Curtiss-Wright відкриває США. Сьогодні на всіх українських АЕС — їхні системи. Це не просто виробництво — це щит для мільйонів.

Період	Досягнення «Радію»	Вплив
2001–2010	Впровадження систем безпеки на нових блоках АЕС	Безаварійна експлуатація ХАЕС-2, РАЕС-4
2010–2020	Експорт до Болгарії, сертифікація NRC	Глобальний бренд, мільйонні контракти
2020–2026	Модернізація ТЕС, нові сенсори	Адаптація до воєнних реалій, стабільність

Джерела даних: radiy.com та elevatorist.com. Таблиця ілюструє еволюцію: від локального постачальника до світового гравця.

Аграрна експансія: від зерна до елеваторів

2004-й: Співзаснування «Зерновик» — старт агроімперії. Сьогодні земельний банк перевищує 15 тисяч гектарів на Кіровоградщині: Новоукраїнське, Колос, Воронівське. Комбайни жнуть пшеницю, соняшник, кукурудзу; елеватори Зерновик ХПП №2 зберігають мільйони тонн. Прибуток — сотні мільйонів гривень щороку.

Диверсифікація вражає: 2012 — НВП «Радікс», 2019 — «Радішка» (соки з власних садів), 2021 — Парк-готель «Скіфія». Бахмач інвестує в логістику, як «Єлисаветградська транспортна компанія». Це не фермерство — це агрохолдинг, стійкий до криз, з фокусом на експорт.

Громадська активність і політика

Бахмач — не кабінетний вовк. З 1998-го балотується до обласної ради, 2006–2014 — помічник нардепа Кінаха. З 2005-го — голова регіонального УСПП (до 2023), президент «Православної Просвіти». Він об’єднує підприємців, лобіює реформи, підтримує ЗСУ в 2022–2026.

Його вплив — у мережах: від Києва до Вашингтона. Такий підхід робить бізнес стійким, а регіон — процвітаючим.

Нагороди: визнання заслуги

Список вражає: Орден «За заслуги» II ступеня (2021), III (2011), Заслужений працівник промисловості (2007), Почесний громадянин Кропивницького (2009), знак «Відмінник атомної енергетики» (2004). Кожен — за конкретні звершення, від Хмельницької АЕС до глобальних контрактів.

1. 2000: Грамота Кабміну — за стабільність підприємств.
2. 2004: Золотий знак УСПП і відзнака за ХАЕС-2.
3. 2021: Орден II ступеня — вершина за 70-річчя.

Ці нагороди — не прикраси, а підтвердження впливу на енергетику й економіку.

Благодійність: руки, що будують не лише заводи

Бахмач вкладає мільйони в місто: пам’ятник Ангелу-Хранителю до 250-річчя Кропивницького, хрести на зруйнованих храмах, пам’ятники Винниченку, Шевченку (навіть у Болгарії!), Ігорю Тамму. Газозаправка, автобуси для інвалідів, храмовий комплекс — його слід скрізь.

На «Радії» — гуртожиток, БК, бази відпочинку для всіх жителів. Він патріот, що діє: від духовного відродження до соціальної допомоги.

Родина: опора імперії

Одружений з Наталею Володимирівною, батько Олександра Євгенійовича та Катерини Євгеніївни. Діти в бізнесі: син і донька співвласники, продовжують справу. Родина — закрита, але міцна опора в динамічному світі.

Виклики на шляху: уроки стійкості

Не все гладко: конфлікти з гуртожитком на Героїв Сталінграду (де він пропонує викуп, але стикається з опором), тендери з Енергоатомом під пильним оком СБУ. Та Бахмач вистоює, фокусуючись на законності й розвитку. У 2022–2026, попри війну, бізнес адаптується: нові сенсори, експорт триває.

Сьогодні, у 2026-му, Євгеній Степанович — живий символ: від степового хлопця до титана. Його «Скіфія» запрошує на форуми, «Радій» охороняє реактори, зерно «Зерновика» йде на фронт. Імперія росте, надихаючи нові покоління будувати Україну міцнішою.