Сухумські вулиці, де дитинство перервала гаряча куля, Тбілісі з його бурхливими реформами Саакашвілі, київські студії, наповнені дебатами про війну – ось хронологія життя Бачо Корчил ави. Народжений 14 жовтня 1974 року в Абхазії, він став одним з найгостріших коментаторів подій у Грузії та Україні. Як колишній прес-аташе посольства Грузії в Києві та ведучий на Громадському ТБ, Корчилава поєднує особистий досвід біженця з аналітикою, що ріже правду-матку. Його слова про російську агресію лунають як попередження, виткане з власних ран.
У 1992-му, коли Абхазія спалахнула війною, юний Бачо взяв до рук зброю. Це не романтика – реальність, де друзі гинули, а домівка перетворювалася на руїни. Переїзд до Тбілісі в 1993-му як біженця закрив одну главу, але відкрив шлях до журналістики та дипломатії. Сьогодні, у 2026-му, з Києва він розбирає грузинські вибори 2024-го, протести проти “Грузинської мрії” та паралелі з українським фронтом.
Його кар’єра – це міст між двома народами, що борються з одним ворогом. Корчилава не просто спостерігач: він учасник, чиї прогнози про “заморожені конфлікти” виявилися пророчими. А тепер розберемо, як цей шлях формувався крок за кроком.
Раннє життя: Сухумі під вогнем Абхазької війни
Сухумі 70-х – курортне диво Чорного моря, де грузинські родини жили пліч-о-пліч з абхазцями. Бачо Корчилава виріс у сім’ї, де мати та бабуся служили в правоохоронцях – традиція сили та порядку. Але 1992 рік усе перевернув: війна в Абхазії, підтримана Росією, змусила підлітка стати воїном. Він брав участь у бойових діях, бачив, як Москва грає на сепаратизмі, ніби шахіст, що жертвує пішаками.
Ті події – не суха історія, а шрами на душі. Корчилава згадує: абхазькі сепаратисти з російською зброєю руйнували домівки, а “миротворці” Кремля лише спостерігали. У 1993-му, з початком масових боїв, родина евакуювалася до Тбілісі. Цей біженський статус визначив світогляд: скепсис до “перемир’їв” і віра в силу єдності. Саме тут зародився його талант аналітика – з болю народжується ясність.
- 1992: участь у війні, перші втрати серед побратимів.
- Сім’я в правоохоронцях: мати та бабуся формували етику справедливості.
- Переїзд як біженець: втрата дому, але набуття мети – служити Грузії.
Ці уроки Абхазії Корчилава переносить на Донбас: “Росія діє за шаблоном – спочатку сепаратизм, потім ‘миротворці’, зрештою окупація”. Перехід до Тбілісі став стартом нової ери, де юнак обрав журналістику як зброю.
Від Тбілісі до Києва: дипломатичний поворот
У столиці Грузії Корчилава опанував фах журналіста, попрацював у поліції – кримінальний розшук загартував характер. 2005 рік приніс призначення радником з преси в посольстві Грузії в Україні. Це був час Ющенка, Революції троянд і Саакашвілі на піку. Київ став другим домом: тут народився син Давид, тут почалася нова сім’я.
До 2010-го Корчилава координував комунікацію під час ембарго Росії на грузинське вино – паралель з українським бойкотом. Він бачив, як Грузія реформує армію, суди, поліції, і став мостом для “грузинського десанту” в Україні. Саакашвілі, Кахашвілі, Углав – Корчилава коментував їх успіхи й помилки зсередини. Його дипломатія – не папери, а живі розмови, що будували альянс проти Москви.
- Освіта журналіста: базовий інструмент для аналізу.
- Поліція: досвід розслідувань, що допомагає розбирати гібридні війни.
- Посольство 2005-2010: ключовий період дружби Грузія-Україна.
Після завершення місії він залишився в Києві, перейшовши до медіа. Це рішення – як стрибок з парашутом: ризик, але свобода говорити правду без дипломатичних кайданів.
Журналістська зірка: ефіри, блоги, гострі прогнози
Громадське ТБ стало платформою для ток-шоу Корчил ави – “Вечір з Бачо”, де він розбирав Мінськ, формулу Штайнмаєра, паспортизацію окупованих земель. Ефіри на Espreso, 5 каналі, 112 – скрізь його голос пронизує: “Замороження Донбасу – це абхазький сценарій на стероїдах”. У блогах на NV.ua та Gordon.ua статті на кшталт “Путін не жаліє ні про що” набирають тисячі переглядів.
Він веде Instagram (@bachokor), де 2025-го аналізував грузинські протести проти “іноагентів” – законопроєкт, що пахне Януковичем. Корчилава пророкував: влада “Грузинської мрії” втратить безвиз з ЄС, якщо не зупиниться. Його стиль – гострий, як грузинське вино: терпкий, незабутній. У 2024-му коментував фальсифікації виборів у Грузії, порівнюючи з Росією.
Таблиця нижче ілюструє паралелі конфліктів, які Корчилава часто проводить.
| Подія | Грузія (Абхазія/Осетія) | Україна (Донбас/Крим) |
|---|---|---|
| Початок сепаратизму | 1992, Росія озброює | 2014, “туристи” з РФ |
| “Миротворці” | 1993, блокує деокупацію | Мінськ, паспортизація |
| Результат | Окупація 20% | Повномасштабна війна 2022 |
Дані з аналізів Корчил ави на NV.ua та my.ua. Ця схема показує, чому його попередження актуальні досі.
Цікаві факти про Бачо Корчил аву
- Володіє чотирма мовами: грузинською, українською, англійською, російською – ідеальний місток для дебатів.
- Прізвиська ворогам: “Толик-тепловізор” Матіосу в 2015-му стало мемом соцмереж.
- Син Давид народився в Києві 2005-го – символ інтеграції в Україну.
- Коментував скандал з Яндекс-картами 2016-го, де Абхазію показували “незалежною”.
- У 2025-му в “Рандеву” з Соколовою пророкував “гризинський сценарій” для України – не повторювати помилок.
Погляди на політику: Саакашвілі, Росія, реформи
Корчилава – саакашвіліст за духом: реформи Саакашвілі в Грузії (поліція, армія) – модель для України. Але критикує: “Міхо вигнали не за корупцію, а за втому від змін”. Про Росію: “Війну в Абхазії почав Єльцин, Путін доріс”. У 2023-му на Ukrinform казав: грузинські протести – за Європу, не за Саакашвілі.
Його аналітика емоційна: “Грузини братимуть владу наскоками, як на Майдані”. Паралелі з Україною – його фішка. У 2026-му продовжує попереджати про турецький вплив у Грузії як альтернативу РФ. Цей баланс критики та оптимізму робить його голосом покоління.
Родина та особисте: корені в двох світах
Перший шлюб з Еко Гугушвілі – у Тбілісі, де вона в міському управлінні. Другий, з 2006-го, з киянкою Оксаною Зинов’євою (працює у Верховній Раді). Доньки: Ані в фінансах, Катерина – журналістка, одружена з автодилером. Син Давид – українець душею. Корчилава жартує: “Київ став домом, де грузинське вино п’ють з борщем”.
Ця мозаїка – сім’я двох культур. Скандали? Дрібні: конфлікти з Матіосом чи Бабченком, але без компромату. Його життя – приклад інтеграції: грузин за корінням, українець за серцем.
Сьогодення 2026: коментатор грузинсько-українського фронту
У лютому 2026-го Корчилава аналізує наслідки грузинських виборів: “Грузинська мрія” програє Європі, протести тривають. Про війну: “Росія діє за лекалом 2008-го – блокує, паспортизує, окупувує”. Інтерв’ю на YouTube, пости в Instagram – він онлайн щодня. Прогнозує: деокупація Абхазії після перемоги України.
Його внесок – не лише слова, а натхнення. Грузини в Україні, як Гія Церцвадзе, воюють за Київ – Корчилава розповідає їх історії. Це голос, що нагадує: спільний ворог кує братство. А попереду – нові ефіри, де правда переможе брехню.