Селище Комишуваха на Запоріжжі, 7 травня 1971 року. Тут, серед степових вітрів і простих буденних радощів, з’явився на світ Олександр Миколайович Авраменко – чоловік, який перетворив українську мову на справжню національну гордість. З простої родини водія-далекобійника та касира на заводі виріс педагог, чиї підручники тримають у руках мільйони школярів, ведучий, голос якого лунає в радіоефірі щороку під час Диктанту єдності, і популяризатор, що робить філологію захопливою пригодою. Сьогодні, у 54 роки, він – доцент Київського університету імені Бориса Грінченка, автор понад п’ятдесят книг і ключова фігура в розробці ЗНО з української мови.
Його шлях – це не просто хроніка дат, а жива історія наполегливості, де суржик дитинства поступився кришталевій українській, а шкільні олімпіади з математики – любові до слів. Авраменко не просто вчить мову: він надихає її любити, перетворюючи граматику на інструмент єдності. Від Запорізького національного університету до Мюнхена, від учительської парти до мікрофона “1+1” – його біографія пульсує енергією людини, яка вірить: мова – це ДНК нації.
Але за блиском слави ховаються тіні: розлучення, непрості стосунки з сином, чутки про життя в Іспанії у 2025-му. Ця розповідь розкриє всі грані – від перших уроків у маленькій школі до сучасних вебінарів на avramenko.com.ua, де тисячі готуються до НМТ-2025.
Дитинство в степу: корені, що формують характер
Комишуваха – не гламурне місце, а типове промислове селище з запахом металургіЇ та пилом степових доріг. Батько Миколай невтомно гнав вантажівки по Союзу, а мати Тетяна рахувала копійки на заводській касі. Суржик панував у розмовах, але маленький Саша вже блищав у школі: перемагав на математичних олімпіадах, розв’язував задачі, від яких учителі хапалися за голову. Мати мріяла про інженера чи фізика – точні науки обіцяли стабільність у непевні 80-ті.
Та доля повернулася несподівано. Підліток відкрив для себе чарівний світ слів у шкільних уроках літератури. “Я не планував філологію, – згадує Авраменко в інтерв’ю, – але слова почали танцювати в голові, як ритм пісні”. Замість формул – поезія Шевченка, замість рівнянь – етимологія. Цей перехід став першим уроком його життя: справжня пристрасть не питає дозволу. У 15 років він уже репетирував дикторські інтонації перед дзеркалом, мріючи про радіо.
Родина підтримувала скільки могла. Батько привозив з поїздок магнітофони з записами українських пісень, мати – перші словники. Ці скромні дари стали фундаментом. Сьогодні Авраменко жартує: “Степ навчив мене витримки, а суржик – тому, як мова оживає в серці”.
Освіта: від училища до європейських вершин
1989 рік. Запорізьке педагогічне училище №1 приймає абітурієнта з математичним схилом, але філологічним вогнем у очах. У 1990-му диплом у кишені – і Саша вже вчитель молодших класів. Та амбіції горять сильніше. Запорізький національний університет, філологічний факультет: чотири роки напруженої праці, олімпіади в Києві та Львові, де він сяє золотом. Диплом з відзнакою 1995-го – це квиток у великий світ.
Мати дізнається про вибір сина аж на третьому курсі. “Філолог? А як годуватимешся?” – лунало в розпачі. Але Олександр уже працював на трьох роботах: репетитор, шкільний вчитель, автор перших посібників. Кульмінація – стажування в Українському вільному університеті в Мюнхені. 2000 рік, диплом з відзнакою. Європа відкрила очі на глобальну роль мови: “Там я зрозумів, що українська – не провінція, а потужна сила”.
- Запорізьке педучилище №1 (1990): перші педагогічні навички, акцент на практиці.
- Запорізький національний університет (1995): магістр філології, перемоги на олімпіадах.
- Український вільний університет, Мюнхен (2000): міжнародний досвід, фокус на лінгвістиці.
Ця освіта не просто папірці – вона викувала майстра, чиї уроки оживають на сторінках підручників. Перехід від студента до доцента став логічним: з 1996-го – Київський університет імені Грінченка, завідувач кафедри в Техліцеї КПІ.
Педагогічна кар’єра: від класу до мільйонів підручників
1996-й. Конкурс “Учитель року” – і 25-річний Авраменко бере лаври. Зарплата вчительки – копійки, затримки на півроку. “Збирав пляшки, рвав груші з чужих гілок”, – зізнається він. Але перші посібники розлітаються. До 2000-х – понад 50 підручників для 5-12 класів, переможці всеукраїнських конкурсів. Майже кожна українська школа має його книги: від “Української за 20 уроків” до “100 експрес-уроків”.
Він очолює робочу групу з ЗНО та ДПА. Програми, тести – його рукою. “Не просто правила, а логіка мови”, – принцип, що полегшив життя тисячам абітурієнтів. Приватні уроки для зірок: Ольга Фреймут дякує за вимову, Олександр Педан – за впевненість. Навіть Володимир Зеленський називає його наставником у мовних нюансах. Репетиторство – бізнес: лекція коштує 2000 доларів.
| Ключові підручники | Рік видання | Особливість |
|---|---|---|
| Українська за 20 уроків | 2014 | Самовчитель для дорослих |
| 100 експрес-уроків української | 2016 | Практичні вправи |
| Українська мова. НМТ-2025 | 2025 | Тести для вступу |
Джерела даних: avramenko.com.ua, uk.wikipedia.org. Ці книги не просто продаються – вони змінюють долі, роблячи мову доступною.
Медіа-зірка: голос, що єднає націю
2002-й. “Загадки мови” на Першому каналі радіо – хіт на чотири роки. Голос Авраменка, бархатистий і авторитетний, розплутує лінгвістичні вузли. З 2005-го – Радіодиктант національної єдності: мільйони пишуть під його диктовку, від школярів до президентів. “Це ритуал єдності, як гімн”, – каже він.
2015-й: рубрика “Експрес-урок” на “1+1”. TikTok, Instagram (85 тис. підписників), YouTube (51 тис.) – де мільйони вчителів сміються над мемами про “русизми”. З 2017-го – інтернет-магазин: книги, вебінари за 10 тис. грн. Доходи – мільйони гривень щороку, ФОП процвітає.
Його стиль – не нудні лекції, а шоу: метафори, гумор, історії. “Мова – як ріка: тече, несе, з’єднує”.
Цікаві факти
- Авраменко диктував текст диктанту навіть під час пандемії 2020-го – онлайн-аудиторія зросла удвічі.
- Його самовчитель “Українська за 20 уроків” розійшовся тиражем понад 100 тис. примірників (дані видавництва “Грамота”).
- Улюблене хобі – подорожі Іспанією, де він удосконалював вимову (Instagram-пости 2021-го).
- Навчав бійців “Азову” – мова як зброя в інформаційній війні.
- Син відмовляється від стабільної роботи – “проблема покоління”, як зізнається батько.
Ці перлини роблять його не іконою, а живою людиною з гумором і слабкостями.
Особисте життя: любов, розлука і зіркові учні
Після першого курсу – шлюб з однокурсницею-філологиною. Син народився, але родина розпалася. “Багато років він невідомо чим займався, не хоче працювати стабільно”, – сумно ділиться Авраменко в 2021-му. Контакт мінімальний, але любов батька не згасає.
Учні – гордість. Фреймут: “Він навчив мене не боятися камери”. Педан, Зеленський – приватні уроки з вимови. Навіть “азовці” хвалили: мова як щит. Авраменко живе скромно: квартира в Києві, будинок у Бучі, авто. “Гроші – для свободи, не для показухи”.
Нагороди: визнання наполегливості
- Лауреат “Учитель року” (1996): старт кар’єри.
- Міжнародна премія ім. Сковороди (2007-2008): за популяризацію.
- Заслужений працівник освіти України (2017): вершина.
Ці звання – не папір, а підтвердження: від степу до вершин.
Сучасність: тіні чуток і нова реальність
2024-2025: зникнення з ефірів. Чутки про Іспанію – геолокація в Instagram, фото з пальмами. “Люблю Іспанію, але обмеження для чоловіків знаю”, – відповів у червні 2025-го. Критика від блогерів: “Токсичний учитель”. Та сайт avramenko.com.ua живий: НМТ-2025, вебінари. У лютому 2026-го він повертається онлайн – диктанти, уроки. Війна змінила все, але голос лунає: “Мова – наша перемога”.
Його історія триває: від Комишувахи до світу, від слів до єдності. Авраменко не зупиняється – бо мова, як він каже, вічна.