Червоподібний відросток, або апендикс, чіпляється за сліпу кишку в правій нижній частині живота, як маленький сліпий вусик на стовбурі дерева. Точка Мак-Бурнея — це класичне місце проекції: третина шляху від пупка до правої верхньої клубової ості, де біль часто вибухає з особливою силою. У типовому випадку апендицит дає про себе знати саме тут, але його “хитрість” у варіаціях розташування робить діагноз справжнім викликом для лікарів і пацієнтів.
Біль починається нишком — тупий, розлитий навколо пупка чи в епігастрії, ніби хтось м’яко стискає шлунок. Через години він мігрує вниз і вправо, стає гострим, нестерпним, посилюється при русі чи кашлі. Додайте нудоту, одне-два блювання, легку лихоманку до 38°C — і картина вимальовується чітко. Це не просто “розлад шлунка”, а сигнал, що апендикс набрякає, запалюється, благає про допомогу.
Але не завжди все так просто. У 15-20% випадків апендикс ховається в незвичайних місцях — позаду кишки чи в малому тазу, — і біль грає в хованки, маскуючись під гінекологічні проблеми чи ниркову коліку. Розуміння анатомії рятує життя, перетворюючи хаос симптомів на логічний пазл.
Анатомія апендикса: таємниці маленького відростка
Уявіть тонку трубку довжиною 6-10 см (іноді до 20), діаметром 6-8 мм, що відгалужується від купола сліпої кишки — першого відділу товстої кишки. Основа апендикса фіксована, проектується на точку Мак-Бурнея, але вільний кінець блукає: нисхідно в 40-45% випадків, ретроцекально (позаду) у 10-15%, тазово в 5-10%, підпечінково чи висхідно — ще рідше. Рідкісні аномалії, як situs inversus, перекидають його ліворуч.
Стінка апендикса — багатошарова фортеця: серозна оболонка ззовні, м’язова основа, підслизова з лімфоїдними фолікулами та слизова з криптами. Лімфоїдна тканина — ключ до імунітету, де “тренуються” білі кров’яні тільця. Сучасні погляди бачать в апендиксі резервуар корисних бактерій: після діареї вони колонізують кишечник, відновлюючи мікрофлору. Не “рудимент”, а тихий захисник.
Кров живить його через апендикулярну артерію від ілеоцекальної, венозний відтік — у воротну вену. Брижа — тонка складка з жировою тканиною — тримає відросток на місці, але при запаленні стає полем бою. Розуміння цих нюансів пояснює, чому біль “стрибає” і чому УЗД — не завжди ідеальний друг.
Перші симптоми апендициту: як розпізнати ворога
Все починається непомітно: втрата апетиту, легка нудота, дискомфорт у животі. Потім — біль, що народжується в епігастрії чи навколо пупка, ніби хтось повільно затягує мотузку. Через 4-6 годин він осідає праворуч унизу, пульсує, реагує на кожен подих. Температура повзе до 37.5-38°C, язик обкладений сірим нальотом, серце калатає швидше норми.
Блювання трапляється раз-два, не полегшує стан — на відміну від харчового отруєння. Стул і гази — у нормі спочатку, але згодом запор чи діарея. Діти верещать, підтискають ноги, відмовляються від їжі; дорослі бліднуть, пітніють, м’яз живота напружується праворуч.
Ключові тести оживають симптоми: симптом Ровзінга — натиск ліворуч віддає правим ниючим болем, ніби газ тисне на запалений відросток. Щоткіна-Блюмберга — м’який натиск, різке відпускання руки викликає кинджал у животі. Сітковського — на лівому боці біль праворуч посилюється. Позитивні в 70-80% типових випадків.
Причини апендициту: від закупорки до інфекції
Головний злочинець — обструкція просвіту: феколіти (камені з калу) у 35%, гіперплазія лімфовузлів від вірусу чи бактерій, паразити (аскариди), рідше пухлини. Закупорка блокує відтік, вміст розмножується — E.coli, стафілококи множаться, тиск росте, стінка набрякає, ішемізується.
Фактори ризику: молодий вік (10-30 років), чоловіки частіше, дієта бідна клітковиною, ожиріння, ВІЛ. Захворюваність стабільна — 4-5 на 1000 дорослих щороку, в Україні тисячі операцій. Не генетика, а спосіб життя грає роль.
- Феколіти: Камені з кальцію, фосфору — класика, видно на КТ.
- Лімфаденіт: Після ГРВІ лімфоцити розростаються, закриваючи хід.
- Інфекція: Бактерії проникають з крові чи сусідніх органів.
Цей ланцюг — як снігова куля: від незбалансованої дієти до некрозу. Додайте стрес чи антибіотики — і ризик зростає.
Діагностика апендициту: інструменти сучасної медицини
Історія + огляд — 80% успіху. Лейкоцитоз 10-15 тис., зсув ліворуч, СРБ високий. УЗД — золотий стандарт: розширений (>6 мм) апендикс, гіперехогенна стінка, рідина навколо. Чутливість 85-95% у досвідчених руках.
КТ — для сумнівних: точність 95%, але радіація. МРТ вагітним. Скори Alvarado: біль праворуч (2), анорексія (1), нудота (1), лейкоцитоз (2), зсув (1), температура (1), міграція болю (1). >7 — операція.
| Метод | Чутливість | Переваги | Недоліки |
|---|---|---|---|
| УЗД | 85-95% | Швидко, без радіації | Залежить від оператора |
| КТ | 95% | Деталі, варіанти | Радіація |
| Лабораторія | 70% | Дешево | Неспецифічно |
Джерела даних: настанови moz.gov.ua, health-ua.com. Таблиця показує, чому комбінація — ключ до точності.
Ускладнення апендициту: коли запалення виходить з-під контролю
Перфорація через 24-72 години — розрив, перитоніт. Гангрена, абсцес, флегмона. Перитоніт від апендициту — 55-70% випадків гострого перитоніту. Смертність <1% при вчасній оп, до 5-10% у запущених. Абсцес — локальний гнійник, потребує дренажу.
Симптоми: розлитий біль, висока температура, тахікардія, шок. У дітей — блискавичний перебіг. Статистика жорстока: затримка на добу — ризик ускладнень х8.
Сучасне лікування апендициту: операція чи пігулки?
Золотий стандарт — апендектомія. Лапароскопічна: 3 проколи, камера, видалення за 30-60 хв. Переваги: менше болю, швидке відновлення (1-2 дні госпіталь), ускладнення 2-5% vs 9% відкритої. Відкрита — для перитоніту.
Новина 2025-2026: антибіотики для неускладненого. Дослідження показують успіх у 63-70%, але рецидиви 27% через рік. Цефтріаксон + метронідазол 3-5 днів, моніторинг. Не для всіх — тільки з УЗД-контролем.
Антибіотики перед оп — уповільнюють прогрес, зменшують ризик.
Типові помилки при апендициті
- Грілка на живіт: посилює кровотік, прискорює розрив — смертельна пастка.
- Проносні чи клізми: тиснуть на відросток, провокують перфорацію.
- Їжа чи алкоголь: блокує просвіт, маскує симптоми.
- Чекати “пройде”: кожна година — крок до перитоніту.
- Самолікування антибіотиками: ховає ознаки, ускладнює діагноз.
Ці помилки коштують тисяч життів щороку. Краще викликати швидку при сумнівах.
Апендицит у дітей, вагітних та літніх: особливі виклики
У дітей (<5 років) — розлитий біль, блювання без міграції, діарея. Діагностика складна, УЗД ключ. Вагітним: апендикс зміщується вгору, біль праворуч під ребрами, МРТ безпечне. Ризик 1:1000 вагітностей.
Літні: атипова, слабка реакція, коморбіди. Рання КТ рятує. Статистика: у групах ризику ускладнення х2.
Післяопераційне відновлення: шлях до нормального життя
Лапароскопія — вставати через 6 год, пити через 12, їсти м’яке. Біль 2-3 дні, шви знімають за 7. Уникайте підняття ваги 2 тиж, спорт — місяць. Антибіотики 3-5 днів, пробіотики для мікрофлори.
Дієта: клітковина поступово, йогурти, овочі. Більшість повертається до роботи за тиждень. Ризик рецидиву — 0, а без апендикса імунітет не страждає.
Профілактика апендициту: реалії та поради
Специфіки немає, але клітковина (овочі, фрукти, зерно) зменшує феколіти на 30%. Рух, вода 2 л/день, гігієна. Уникайте запорів. Міф про “апендицит від насіння” — нісенітниця, але жуйте ретельно.
Слухайте тіло: біль праворуч — до лікаря. Раннє реагування — 99% успіху. Апендицит — не вирок, а урок уважності до себе.