У маленькому шахтарському містечку Красногорівка на Донеччині, де пил від вугільних шахт осідав на дахах, 6 травня 1969 року з’явився на світ Андрій Васильович Єрмолаєв. Цей регіон, з його жорсткою промисловою аурою, ніби загартував характер майбутнього філософа та стратегічного мислителя. Сьогодні, у 2026 році, коли Україна балансе на краю геополітичних прірв, його аналізи звучать як компас у тумані – гострі, провокативні, іноді суперечливі. Андрій Єрмолаєв не просто коментує події; він намагається їх передбачити, спираючись на філософські корені та десятиліття спостережень за владними елітами.
Його шлях – це суміш інтелектуального бунту й прагматичного виживання в київських коридорах влади. Від монтера на зв’язку в Генічеську до керівника аналітичних центрів – Єрмолаєв перетворив донбаський реалізм на інструмент для розбору революцій і криз. У перші роки незалежності він уже аналізував суспільні настрої, а нині, очолюючи Strategic Group Sofia, розмірковує про трансформацію України після війни. Його голос лунає в ефірах, де Трамп стає “шоком для Заходу”, а референдуми – можливим виходом з глухого кута.
Чому цей політолог викликає стільки суперечок? Бо його прогнози часто йдуть проти мейнстріму: від критики “перманентної революції” до закликів до діалогу в розділеному суспільстві. Розберемося, як донбаський хлопець став одним з найгостріших умів української політології.
Донбас як ковадло: дитинство та перші уроки життя
Красногорівка 1970-х – це не романтичні степи, а гримуче поєднання шуму конвеєрів і сімейних розмов про виживання. Андрій ріс у середовищі, де праця вимагала стійкості, а мрії про інше життя народжувалися з книг. У 1986–1987 роках, ще школярем, він уже працював монтером на вузлі зв’язку в Генічеську, Херсонська область. Руки в мозолях, але розум шукав відповідей на питання про суспільство – типовий портрет покоління, що прокинулося з радянським сном.
Цей досвід став фундаментом. Фізична праця навчила поважати реальність, а донбаський бекграунд – бачити конфлікти регіонів як мозаїку єдиної країни. За даними uk.wikipedia.org, Єрмолаєв завжди підкреслював єдність України, попри регіональні відмінності, порівнюючи її з феніксом, що відроджується з попелу криз. Перехід від шахт до філософії здавався неможливим, але Київський державний університет імені Тараса Шевченка, філософський факультет, змінив усе. У 1992 році він отримав диплом викладача суспільно-політичних наук, вивчаючи від Платона до Маркса з акцентом на сучасні трансформації.
Освіта не була абстрактною: вона готувала до хаосу 1990-х, коли Україна розривалася між Заходом і Сходом. Молодий філософ одразу поринув у вир подій, де теорія стикалася з владою.
Вступ до еліт: служба в АП та уряді
1994 рік – час гіперінфляції та перших реформ. Андрій Єрмолаєв стає головним консультантом інформаційно-аналітичної служби Адміністрації Президента. Тут, у серці влади, він аналізував соціальні тенденції, прогнозував настрої електорату. Це була школа виживання: радити Леоніду Кравчуку, як утримати країну від розпаду.
Далі – 1996–1997: виконавчий директор Всеукраїнського благодійного фонду «Наше майбутнє», де керував аналітикою. А з 1997-го – експерт служби Прем’єр-міністра Валерія Пустовойтенка, його помічник. Готував матеріали для урядових рішень під час інфляції та приватизації. Ці роки загартували: Єрмолаєв бачив, як еліти борються за ресурси, і навчився читати між рядками.
У 2000-му він заснував Центр соціальних досліджень «Софія» – хаб для моніторингу настроїв. Десятиліття тут: дослідження електоральних трендів, прогнози Помаранчевої революції. “Софія” стала його лабораторією, де філософія перетворювалася на дані.
Пік кар’єри: НІСД і тіні Януковича
2010 рік – поворот. Віктор Янукович призначає Єрмолаєва директором Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД). Тут аналітик розробляв геополітичні прогнози, коментував Євромайдан і Крим. Посада тривала до 2014-го, коли Революція Гідності все змінила. Звільнення 25 січня 2014-го стало символом: від державника до опозиційного мислителя.
З 2014 по 2019-й – директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна», спонсорованого Сергієм Льовочкіним. Тут фокус на блокади Донбасу, РНБО рішеннях. З 2019-го – Strategic Group Sofia (sg-sofia.com.ua), де видають звіти про виклики 2022-го, економіку, війну.
Ці центри – не просто офіси, а фортеці ідей. Єрмолаєв створив мережу, де дані перетворюються на стратегії, ніби алхімік, що шукає золото в кризі.
Політична арена: партія та амбіції
З 2000-го – член Народно-демократичної ліги, з 2002-го – заступник голови з ідеології. У 2002-му балотувався до ВР від блоку “За Єдину Україну!” – не пройшов, але набрав досвід. Політика для нього – не посади, а ідеї: критика “корпоратократії”, аналіз “революційних хвиль”.
Його понад 500 публікацій – від статей у “День” до книги “Большой переход II частина. Європа: викрадення і повернення?” (2019). А в 2025-му вийшла “UA” ТРАНСФОРМАЦИЯ 2025 – двомовна праця про трансформацію України, доступна на tilda.ws.
- Ключові теми публікацій: Перманентна революція в Україні як “хвора людина Європи”, українсько-китайське партнерство, глобальні еліти.
- Стиль: Глибокий, з метафорами – Україна як міст між Сходом і Заходом.
- Вплив: Передбачав поляризацію суспільства, що стало реальністю у 2014-му та 2022-му.
Після списків видно: Єрмолаєв не теоретик у вежі з слонової кістки, а практик, чиї ідеї тестуються подіями. Перехід до Sofia посилив фокус на війні та відбудові.
Скандали: ярлик “проросійського” та дошка ганьби
Критика спіткала швидко. Chesno.org називає його проросійським коментатором, близьким до Фірташа-Льовочкіна. У 2022-му потрапив на “Дошку ганьби” Detector Media за нібито підтримку агресії РФ – пропозиції капітуляції, коментарі про MH17 без загострення. Реєстр НАЗК і “Чесно” додали до “держзрадників”.
Він заперечує: акцентує на діалозі, єдності, критикує поляризацію. У інтерв’ю 2026-го на YouTube говорить про “референдум Зеленського” як вихід, Трампа як кінець Заходу. Скандали – ціна незалежності: від Януковича до нинішніх ефірів.
| Період | Подія | Наслідки |
|---|---|---|
| 2010-2014 | Директор НІСД | Зв’язок з Януковичем |
| 2022 | Дошка ганьби | Обвинуват. у пророс. поглядах |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org. Таблиця показує: скандали – не кінець, а частина траєкторії.
Сучасний Єрмолаєв: голос 2025-2026
У 2026-му Андрій активний у YouTube: інтерв’ю про атаку на Іран, Трампа, мілітаризацію. На Politeka Online – про референдум, кінець Заходу. Книга “UA” ТРАНСФОРМАЦИЯ 2025 аналізує відновлення, демографію, енергетику. Він коментує демографічні зміни від війни, потребу в $90 млрд на енергетику.
Його ефіри – як феєрверк ідей: “Сусідство всередині України двох реальностей”. З Facebook (yermolaievandrey) – пости про милитаризацію, YouTube-лінки. У 2026-му актуальні прогнози про Трампа, війну – ніби продовження філософських пошуків.
Аналіз трендів у прогнозах Єрмолаєва
Тренд 1: Поляризація як норма. З 2014-го попереджав про розділення суспільства – реалізувалося у війні. “Пружина відчаю стиснулася”, – казав у 2020-му.
- Економіка: Фокус на відбудові, ЄС-інтеграція з ризиками.
- Геополітика: Трамп як каталізатор змін, діалог з РФ.
- Суспільство: Демографія війни, нові райони.
Його тренди – не песимізм, а заклик до стратегії. У 2026-му це рятує від ілюзій.
Тренди показують: Єрмолаєв еволюціонує, адаптуючи філософію до реалій. Його голос – місток між минулим і майбутнім.
Родина, хобі та спадщина мислителя
За межами політики – сім’я: одружений, виховує сина та доньку. Любителем класичної літератури, інтелектуальних розмов. Особисте – як ковток свіжого повітря в графіку ефірів. З fair.org.ua: донбаське коріння робить його приземленим, порівнює шлях з космічними відкриттями.
Спадщина? Понад 100 публікацій, центри, прогнози. У 2026-му, коли Україна перезавантажується, його ідеї про трансформацію звучать гучніше. Чи стане референдум реальністю? Чи витримає “фенікс”? Розмова триває – у ефірах, книгах, аналізах. Андрій Єрмолаєв нагадує: щоб бачити, треба відкрити очі.