Алла Петрівна Кудлай з’явилася на світ 23 липня 1954 року в тихому селищі Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області, де поля шепотіли народні мелодії, а річка формувала перші мрії про сцену. Ця жінка з теплотою в очах і сопрано, що пронизує душу, стала символом української естради, виконавши понад шістсот пісень вітчизняних авторів. Її головний хіт “Красива жінка незаміжня” досі кружляє в серцях, а статус народної артистки України, здобутий у 1997-му, лише підкреслює стійкість таланту, що пережив радянські часи, розпад Союзу й сучасні виклики.
З дитинства оточена простором Чернігівщини, Алла вбирала фольклор, ніби губка – воду з калюжі після дощу. Закінчивши Ніжинський педагогічний інститут у 1975-му, вона не пішла вчительствувати, а кинулася в музику, бо сцена кликала гучніше, ніж дзвінок на урок. Сьогодні, у свої 71 рік, співачка ділить час між київською квартирою на Березняках, будинком під Броварами з городом і благодійними виступами для захисників – і все це з незгасаючим вогнем у голосі.
Її шлях – це не гладенька доріжка, а стежка через терни: від копійчаних гонорарів радянських часів до втрат близьких і війни, що розкидала родину. Але голос Кудлай лишається маяком, що зігріває мільйони.
Дитинство серед полів Чернігівщини: корені голосу
Лосинівка, де народилася Алла, – селище з ароматом свіжосіненого сіна й далеким гулом потягів. Тут, у родині простих людей, маленька дівчинка чула коломийки від бабусі та пісні на весіллях, які формували її вокальний світ. Ці перші мелодії стали фундаментом репертуару, де фольклор переплітається з естрадою. Батьки не були артистами, але підтримували талант доньки, яка вже в школі вражала вчителів чистим сопрано.
Чернігівська земля подарувала не лише голос, а й характер – впертий, як дуб у степу. Алла згадує, як бігала босоніж по луках, співаючи “Ой на плаю скрипка грає”, і це не просто спогади: вони оживають у її записах народних пісень. Переїзд до Ніжина на навчання став першим кроком за межі села, де педагогіка зіткнулася з покликанням душі.
Уявіть: молода випускниця інституту обирає сцену замість класу. Це рішення визначило все – від хору Верьовки до статусу професора Київського національного університету культури і мистецтв з 2001 року.
Перші кроки на великій сцені: від хору до оркестру
У 1978-му доля привела Аллу до Державного українського народного хору імені Григорія Верьовки – легендарного колективу, де народжувалися зірки. Тут, серед професіоналів, вона відшліфовувала техніку, співаючи фольклор у супроводі бандур і сопілок. Чотири роки в хорі – це школа життя, де гастролі по Союзу загартовували голос і характер.
1984-й став поворотним: солістка естрадно-симфонічного оркестру Держтелерадіо України. Радіо й телебачення відкрили двері до мільйонів слухачів. Того літа вийшов відеоальбом “Веселка” з маловідомими народними піснями – перша записана перлина. За три роки, у 1987-му, звання заслуженої артистки УРСР увінчало зусилля. Алла жартує: пів життя співала за 12 рублів 50 копійок, без авторських – чиста пристрасть.
- 1978–1984: Хор Верьовки – фольклорні гастролі по СРСР.
- 1984–2013: Оркестр Держтелерадіо – естрадні хіти на радіо.
- Гастролі: США, Канада, Чехія, Німеччина, Китай – голос України за океаном.
Ці етапи не просто кар’єра – це любов до народу, де кожна пісня, як лист від далекого друга. Перехід до сольної творчості в 90-х вибухнув хітами, що досі на весіллях і дискотеках.
Золотий період: хіти, альбоми та визнання
Розпад Союзу не зламав – навпаки, розкрив крила. 1990-й: дебютні альбоми “Квіти з України” та “Роксолана” з треками “То все тайна”, “По малину ходила”, “Цвів терен”. 1994-го – найкраща виконавиця української естради. А 1995-й – магія “Красива жінка незаміжня” на канадському лейблі Diskman, що розлетілася тиражами.
Репертуар – калейдоскоп: від ліричних “Пахне м’ята” (Г. Татарченко) до пристрасної “Коханка” (А. Матвієнко). Співачка записала 25 народних пісень з оркестром Українського радіо та безліч композицій Р. Бабича, О. Морозова, Ю. Рибчинського. Народна артистка у 1997-му, орден Ольги III ступеня у 2008-му – нагороди, що блищать, як її сценичні сукні.
| Рік | Альбом | Ключові пісні |
|---|---|---|
| 1990 | Квіти з України / Роксолана | То все тайна, По малину ходила |
| 1995 | Красива жінка незаміжня | Красива жінка незаміжня, Невезуча |
| 1998 | Коханка / Гуцулка Ксеня | Коханка, Мій генерал |
| 2001 | Актриса | Актриса |
| 2007 | Друзям | Друзям |
| 2019–2023 | Криниця, Сповідь, Ромашка | Бузина, Вернись із спогадів |
Дані з uk.wikipedia.org та esu.com.ua. Ця дискографія – хроніка еволюції від фольклору до сучасних синглів, як ріка, що несе мелодії крізь роки.
Цікаві факти з життя Алли Кудлай
- Була за 15 км від Чорнобиля під час вибуху – костюм викинула через радіацію.
- Хрещена мати Насті Каменських: мріє про дует, захистила її в скандалі 2025-го.
- Шила головні убори сама – з простої тканини творить витвори мистецтва за день.
- Депутатка Броварської райради з 2006-го, безоплатно співала пів життя.
- Записала 600+ пісень – більше, ніж у багатьох сучасних зірок.
Такі перлини роблять біографію живою мозаїкою, де слава переплітається з людяністю.
Родина як опора: кохання, сини й онуки
У 20 років кохання вдарило блискавкою: Микола Кучеренко, художник на 16 років старший, став першим чоловіком. Син Максим народився в шлюбі, що тривав 15 років. Розлучення не зруйнувало зв’язок – Микола підтримував на гастролях. Трагедія 2009-го: аварія забрала його життя, Аллу шпиталізували з шоком.
- Максим – актор (Карпенко-Карий), продюсер “Творчої агенції Алли Кудлай”, дует з мамою.
- Двічі одружений: від першого – Кирило (не спілкуються), від Марти Спіженко – Андрійко (4 роки), Уляна (10 років). Марта – співачка.
- З 2022-го невістка з онуками в Британії, Максим – у Києві. Алла сумує, але пишається.
У 2012-му з’явився генерал-лейтенант РФ у відставці – роман на два міста, що згас. Сьогодні родина – це опора, де Алла бабуся на відстані, шиє для онуків і мріє про возз’єднання. Втрата сестри Валентини через війну – біль, що не зникає.
Алла Кудлай сьогодні: від пенсії до благодійності
71 рік не зупиняє: нові сингли 2025-го, як “Вернись із спогадів”, благодійні концерти для ЗСУ. Пенсія мізерна, оренда Палацу “Україна” – 800 тис. грн, тож ювілей 70-річчя 2024-го пройшов скромно. Будинок під Броварами – кущі, кури, коти: “Господарство тримає в тонусі!”
Залишилася в Україні з 24 лютого 2022-го – віра в перемогу сильніша за страх. Викладає в університеті, шиє костюми, постить у Facebook. Її голос – у плейлистах поколінь, а серце б’ється в ритмі “Криниці”. Алла Кудлай не завершує мелодію – вона продовжує співати, ніби завтра новий хіт на горизонті.