Генерал-лейтенант Євген Георгійович Мойсюк – один з тих офіцерів Збройних Сил України, чиє ім’я стало символом незламності та професійності в найгарячіші моменти війни. Народжений у Чернівцях 7 жовтня 1979 року, він пройшов шлях від командира взводу до заступника міністра оборони, де з лютого 2025 року курирує генерацію військ, мобілізацію та соціальне забезпечення. Його кар’єра – це не просто список посад, а низка реальних боїв, де кожен крок визначав долю підрозділів і країни.
Уявіть ритм десантного життя: стрибки з парашута, нічні марші, перші накази молодому лейтенанту. Мойсюк не з військової династії – батько працював водієм в автотранспортному підприємстві, але хлопець з Буковини обрав небо і землю в одній особі. Сьогодні, у 2026 році, як заступник міністра, він продовжує формувати армію майбутнього, акцентуючи на реабілітації поранених і підготовці новобранців.
Освіта та перші кроки в десанті
Все почалося в 2000 році, коли Євген Мойсюк, випускник Одеського інституту Сухопутних військ, ступив на службу в 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду в Болграді. Там, серед одеських степів, він освоював командира парашутно-десантного взводу, розвідувального взводу, а згодом – роти. Ці роки загартували характер: в.о. начальника штабу батальйону навчив передбачати хаос бою ще до його початку.
У 2011-му, після Національного університету оборони України, Мойсюк повернувся до бригади вже як командир батальйону. Освіта на оперативно-стратегічному рівні дала інструменти для більших викликів – від тактики до стратегії. Його шлях показує, як системна підготовка перетворює солдата на генерала.
- 2000–2002: командир взводів і рот у 25-й ОПДБр.
- 2009–2011: навчання в НаУОУ, фокус на десантних операціях.
- Після 2011: командир батальйону, де відточив навички масового десантування.
Цей фундамент дозволив Мойсюку не просто виживати, а перемагати в реальних умовах. Перехід від локальних завдань до глобальних миротворчих місій став логічним кроком для амбітного офіцера.
Миротворчі місії: хрещення вогнем за кордоном
Перше серйозне випробування чекає в Іраку 2004–2005 років. Двадцятичотирирічний командир взводу з Буковини провів вісім місяців у миротворчому контингенті, де навчився маневрувати під обстрілами в чужій пустелі. Повернувшись, він очолив парашутно-десантну роту, а в 2008–2009 роках вирушив до Косова як начальник оперативного відділення штабу.
Ці місії – не туризм, а школа виживання: координація патрулів, розвідка, протидія партизанам. Мойсюк згадував, як в Іраку кожен день міг стати останнім, але дисципліна десантуру врятувала. Косово додало досвіду стабілізації регіону, де етнічні конфлікти нагадували майбутні виклики на Донбасі.
- Ірак: 8 місяців, фокус на конвоях і зачистках.
- Косово: оперативне планування для миротворців.
- Результат: навички, які згодом врятували життя в АТО.
Повернувшись додому, Мойсюк не знав, що спокою не буде – війна постукала в двері вже в 2014-му.
Війна на Донбасі: від кордону до Донецького аеропорту
Березень 2014-го: батальйон Мойсюка рухається на кордон з Росією. Перестрілка біля Анадоля, ночівлі в полях, переговори – все це під позивними “Самара”, “Призер”. Волонтери охрестили його “Женя-Війна” за безстрашність. Грудень 2014-го – пік: безпосереднє командування обороною Донецького аеропорту. Коли будівля перетворилася на руїни, Мойсюк вивів особовий склад без втрат.
З 2014 по 2018-й – командир 81-ї окремої аеромобільної бригади. Бої за рейди, логістика під вогнем – тут народився генерал. Він став першим, хто з комбата дослужився до генерала в ЗСУ. Ці роки – суміш адреналіну й втрат, де кожен наказ рятував життя.
Його бригада тримала ключові точки, демонструючи, як десант може стати щитом нації.
Командувач ДШВ: реформи в часи загрози
21 серпня 2019-го – призначення командувачем Десантно-штурмових військ після Михайла Забродського. Генерал-майор (з 2018-го), а з грудня 2019-го – лейтенант. Мойсюк модернізував ДШВ: нові вертолітні підрозділи, тренування, акцент на “понюханих порохом” бійцях.
Повномасштабне вторгнення 2022-го: ДШВ під його командуванням (до 2021-го, але вплив лишився) героїчно обороняли Київщину. Хоча звільнений у липні 2021-го на користь заступника Головнокомандувача ЗСУ, спадщина жива – бригади виконували рейди, десанти під Харковом і Херсоном.
| Посада | Період | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| Командувач ДШВ | 2019–2021 | Модернізація, підготовка до вторгнення |
| Заступник ГШ ЗСУ | 2021–2024 | Координація оборони Києва |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, mod.gov.ua.
Цей етап – вершина тактичного генія, де Мойсюк перетворив десант на елітну ударну силу.
Від уповноваженого президента до заступника міністра
Лютий 2024-го: спеціальний уповноважений Президента з безпекових гарантій. Координував міжнародну допомогу, розвиток сил оборони. З 7 лютого 2025-го – заступник міністра оборони при Умєрові. У 2026-му, за даними урядових заяв, лишається ключовою фігурою: генерація військ, мобілізація, соціалка.
Січень 2026-го: презентовані напрямки реформ служб супроводу. Мойсюк наголошує на ефективності ТЦК з бодикамерами. Його зона – не кабінет, а фронт логістики: від рекрутингу до реабілітації.
Роль у повномасштабній війні та внесок у перемогу
Оборона Києва 2022-го як заступник ГШ: планування контрнаступів, де десантники зупинили колони. Сьогодні фокус на поверненні поранених – понад 70% вертаються досвідченими бійцями. “Відновлення – ключ боєздатності”, – заявив Мойсюк у листопаді 2025-го на конференції RECOVER TOGETHER.
Його стратегія: ветерани в стрій, турбота про 30% – це інвестиція в майбутнє. У 2026-му реформи мобілізації роблять армію гнучкішою, менш вразливою до втрат.
Цікаві факти про Євгена Мойсюка
- Прізвиська “Женя-Війна” від волонтерів за бої в АТО – символ близькості до фронту.
- Перший комбат, що став генералом за час війни – унікальний ріст у ЗСУ.
- У ДАП вивів бійців без втрат, попри руйнування фортеці.
- Мріяв про вертолітну бригаду в ДШВ – реалізував частково через реформи.
- Неформальний стиль: у інтерв’ю жартує про “понюханий порох” як перевагу десантуристів.
Ці штрихи роблять генерала живим героєм, а не сухим досьє.
Нагороди: визнання героїзму
Чотири державні нагороди підкреслюють внесок. Орден Богдана Хмельницького III (2014) – за героїзм на початку АТО, II (2015) – за професіоналізм. Орден Данила Галицького (2021), Хрест бойових заслуг (2022) – за оборону в повномасштабній війні.
Кожна – не папірець, а пам’ять про побратимів. Мойсюк носить їх скромно, як нагадування про ціну перемоги.
Сучасні виклики та бачення майбутнього
У 2026-му Мойсюк фокусується на гібридних загрозах: цифрова мобілізація, психологічна стійкість. Його підхід – практичний: бодикамери для ТЦК, реформи логістики. Генерація військ росте, соціалка покращується – від грошей до реабілітації.
Ви не повірите, але такий тихий буковинець керує тисячами доль. Його історія надихає: від парашута до стратегії – шлях, де кожен може знайти себе. А десантні крила над Україною б’ють сильніше завдяки таким, як Мойсюк.