Запоріжжя, серце промислової України, подарувало світу Костянтина Григоришина 16 листопада 1965 року. Цей чоловік, що виріс серед гул турбін і запаху металу, став одним із найвпливовіших гравців у енергетиці, зібравши імперію, яка досі пульсує струмом через українські мережі. Сьогодні, у 2026-му, його ім’я гримить не лише через активи в обленерго, а й через свіжі підозри від Офісу генпрокурора – фіктивна посада радника з зарплатою 1,5 мільйона гривень на місяць у Сумському обленерго. Григоришин контролює ключові розподільчі компанії, попри санкції РНБО з січня 2025-го, і продовжує маневрувати в тіні великих перетоків енергії та грошей.
Його шлях – це суміш геніальних угод, гострих конфліктів і несподіваних хобі, від колекціонування картин вартістю 300 мільйонів доларів до революції в світовому плаванні. Бізнесмен з громадянствами Росії, Кіпру та України мешкає за кордоном, але його нитки тягнуться до серця української енергосистеми. Чи вдасться йому утримати позиції в часи війни та санкцій? Факти говорять самі за себе: попри втрати, Григоришин досі витягує мільярди з сектору.
Раннє життя: фізика, що запалює іскру бізнесу
У промисловому Запоріжжі шістдесятих юний Костянтин вбирав атмосферу гігантів – від Дніпрогесу до заводів. Родина не належала до еліти, але амбіції хлопця вирвались за межі типового шляху. У 1987-му він закінчує елітний Московський фізико-технічний інститут за фахом інженер-фізик, а через чотири роки захищає кандидатську з фізико-математичних наук в Інституті спектроскопії АН СРСР. Там, серед лазерів і спектрів, Григоришин мріяв про більше, ніж лабораторні експерименти.
Перехід до бізнесу став логічним: Радянський Союз розпадався, а хаос 1990-х відкривав двері для сміливців. Спочатку – торгівля металом з України до Росії, де партнерства з місцевими гравцями дали перші мільйони. Це був час диких ринків, де один вдалий бартер міг зробити фортуну. Григоришин швидко зрозумів: енергія – ключ до влади. За даними uk.wikipedia.org, саме тоді сформувалась основа його холдингу “Енергетичний стандарт”.
Цей етап заклав фундамент: точність фізика плюс інстинкти хижака. Без зайвої сентиментальності він інвестував у активи, які годували цілі регіони. Запоріжжя завжди в його серці – звідти родинні корені, звідти перші кроки до вершин.
Металевий ривок і енергетичний прорив 2000-х
Початок тисячоліття – час, коли Григоришин розквітнув. З металургії він стрибнув у енергетику, скуповуючи обленерго на аукціонах і через непрямі угоди. До середини 2000-х контролював дев’ять розподільників: від Вінниці до Луганська. Це не просто мережі – це потоки грошей від тарифів, які сягали мільярдів гривень щороку.
Стратегія проста, але блискуча: низькі ціни на вході, оптимізація витрат, тиск на конкурентів. Конкуренція з братами Суркісами за “Динамо” чи Ігорем Коломойським за обленерго додавала перцю. У 2004-му продав вісім компаній “Привату”, але швидко спробував повернути Полтава-, Чернігів- та Прикарпаттяобленерго, встановивши лояльний менеджмент. Такі маневри робили його легендою – і мішенню.
Холдинг “Енергетичний стандарт” об’єднав 160 фірм: від Запоріжтрансформатора (монополіст трансформаторів, націоналізований 2022-го) до Турбоатома з 25% акцій. Війна підточила активи – Харківобленерго частково втрачено, Сумське НВО ім. Фрунзе вислизнуло. Але стрижень лишився: енергія як зброя впливу.
Активи Григоришина: що тримає енергетичний гігант
Станом на 2026-й, попри санкції, Григоришин тримає контроль у чотирьох обленерго – Сумське, Черкаське, Полтавське, Вінницьке – та частки в п’яти інших. Це мільйони абонентів, мільярди в обігу. Додайте кабельний завод у Запоріжжі (застопорився), авіакомпанію “Константа”, Укррічфлот з річковими портами. Машинобудування: Дніпроспецсталь, феросплавні гіганти.
Ось огляд ключових енергетичних активів у таблиці для ясності:
| Обленерго | Контроль/Частка | Статус 2026 |
|---|---|---|
| Сумськеобленерго | Контрольний пакет | Підозра в розтраті 68 млн грн |
| Черкасиобленерго | Контрольний пакет | Активний |
| Полтаваобленерго | Частка з Коломойським | Спільний контроль |
| Вінницяобленерго | Контрольний пакет | Під загрозою |
| Інші (Запорізьке, Харківське тощо) | Меншинні частки | Часткові втрати від війни |
Джерела даних: forbes.ua та профілі компаній. Ця структура дозволяє витягувати прибутки навіть під санкціями – тендери на “фізичні втрати” сягають 13 мільярдів гривень. Війна змусила переглянути пріоритети, але енергетика лишається золотою жилою.
Диверсифікація: від страусиних ферм до світового плавання
Григоришин не зупинився на струмі. Судноплавство – Укррічфлот з портами від Дніпра до Чорного моря. Машинобудування: Запорізький завод феросплавів, Львівська “Іскра”. Ексотичні штрихи: ТОВ “Ясногородська страусина ферма”, мережа аптек “Медінтрейд”, навіть “Козацька чайка”. Колекція картин – 238 полотен і 500 графік, застрахована Lloyd’s на 300 мільйонів доларів.
Але справжній прорив – спорт. З 2009-го Energy Standard, клуб, що тренував збірну України. У 2019-му запустив International Swimming League (ISL), інвестувавши десятки мільйонів. Команди плаваків, як Energy Standard, перевертали правила: більше шоу, вищі призи. Григоришин хотів “революцію в плаванні”, де спортмени заробляють, а не виживають. Попри конфлікти з FINA, ліга жила, залучаючи зірок на кшталт Фелпса.
Ці влогнення – не примха. Вони диверсифікують ризики, будують імідж мецената. У часи втрат в Україні спорт став новим фронтом.
Політичні зв’язки: від “Яблука” до помаранчевої хвилі
Бізнес і політика для Григоришина – дві сторони монети. 2002-го спонсорував “Яблуко” Григорія Гриневича. 2004-го – помаранчева революція, зв’язки з Ющенком. Продаж обленерго Коломойському перед виборами здавався тактичним ходом. Потім – спроби реваншу.
У 2008-му СБУ заборонила в’їзд на п’ять років за “рейдерство” на Турбоатомі – суд скасував. Політика додавала ваги: спонсорство “Анжі” в РФ, ФК “Суми”. Сьогодні санкції 2025-го блокують активи, але зв’язки лишаються. Його маневри нагадують шахи: кожен хід – на роки вперед.
Скандали та санкції: хроніка ударів 2026-го
Темна хмара над імперією. 2019-го Москва засудила заочно до чотирьох років за ухилення від податків на 1,4 мільярда рублів. 2022-го – націоналізація Запоріжтрансформатора. Січень 2025-го: РНБО вводить санкції, позбавляє нагород.
Кульмінація – березень 2026-го. ОГП, СБУ та БЕБ оголошують підозру: фіктивна посада радника в Сумському обленерго, 1,5 млн грн щомісяця за чотири години роботи на тиждень. Разом – 68 мільйонів розтрати. Григоришин за кордоном вивів 1,6 мільйона доларів з фірм. Схеми тендерів, “фізичні втрати” – все під прицілом. Це не кінець, а нова глава в грі на виживання.
Війна прискорила втрати: активи на сході зникли, але західні обленерго тримаються. Григоришин адаптується, як справжній стратег.
Цікаві факти про Костянтина Григоришина
- Колекція мистецтва: 238 картин маслом, застрахована на 300 млн доларів – від Рєпіна до сучасників, з них 60% мандрують виставками.
- Страусина ферма: ТОВ “Ясногородська” – екзотичний актив серед заводів, символ диверсифікації.
- ISL-революція: Інвестиції в плавання перевернули спорт, створивши лігу з призами до мільйонів для атлетів.
- Податковий вирок РФ: 4 роки заочно, але бізнесмен продовжує маневри через кіпрські фірми.
- Сімейні зв’язки: Донька Євгенія одружена з родичем нардепа Деркача, син Георгій народжений у Москві.
Ці перлини роблять Григоришина не просто магнатом, а феноменом – сумішшю промисловця, колекціонера та візіонера.
Особисте життя: за лаштунками імперії
Розлучений, Григоришин виховує сина та доньку в Москві чи за кордоном. Донька Євгенія – координаторка фонду “Таблеточки”. Життя в тіні: яхти, приватні клуби, але фокус на спадщині. Колекція картин – пристрасть з 1993-го, інвестиція в красу серед сталі.
Його стиль – тиха впевненість. Не кричить про статки (пік 1,8 млрд доларів у 2013-му за “Фокус”), але діє. У 2026-му, попри підозри, імперія жевріє. Енергія не згасає – вона тече, шукаючи нові канали. Григоришин доводить: у бізнесі, як у фізиці, енергія зберігається, лише трансформується.