Двадцять восьмого червня 1996 року, о дев’ятій годині вісімнадцять хвилин ранку, Верховна Рада України проголосувала за Основний Закон країни. Триста п’ятнадцять депутатів сказали “так” – і Україна нарешті отримала свою першу повноцінну Конституцію незалежної держави. Цей момент став кульмінацією п’яти років виснажливих дебатів, компромісів і політичних баталій, ніби бурхлива ріка, що нарешті впала в океан стабільності.
Безсонна ніч з 27 на 28 червня перетворилася на легенду: депутати сиділи безперервно двадцять чотири години, пили каву літрами, сперечалися до хрипоти. Атмосфера в залі кипіла напругою – ліві й праві обмінювалися символами влади, як гравці в шахи, де кожна фігура могла зруйнувати партію. Результат? Документ, що закріпив суверенітет, права людини та унітарний устрій, набрав чинності тієї ж миті.
Але це не просто дата в календарі. Прийняття Конституції стало мостом від радянського минулого до європейського майбутнього, де кожна стаття – як цеглинка в фундаменті нації. Тепер розберемося, як Україна дійшла до цієї ночі, які компроміси довелося ковтати і що цей Закон означає для нас сьогодні.
Коріння конституціоналізму: від Пилипа Орлика до радянських ілюзій
Український конституціоналізм – це не винахід 1990-х, а нитка, що тягнеться крізь століття. Уявіть Бендери 1710 року: гетьман Пилип Орлик у вигнанні пише “Пакти й Конституцію законів”, обмежуючи власну владу, вводячи поділ гілок і права козаків. Перша в Європі конституція у сучасному сенсі – прогресивна, як подих свободи в часи імперського гніту.
Потім УНР 1918-го: Центральна Рада затверджує Тимчасовий Основний Закон, а Директорія обіцяє демократичні вибори. Та революційний хаос не дав розквітнути. Радянська доба принесла ілюзії – конституції УРСР 1919, 1925, 1937, 1978 років декларували “владу народу”, але на ділі слугували партійній диктатурі. Кожен документ – як гарний плакат над концтабором.
Розпад СРСР 1991-го розірвав ланцюги. Акт проголошення незалежності 24 серпня посилався на “Конституцію УРСР”, але всі розуміли: потрібен свіжий Основний Закон. Декларація про суверенітет 1990-го запустила процес – 24 жовтня утворили Комісію з розробки нової Конституції. Це був старт марафону, де фініш бачили лише уві сні.
Шлях до тексту: комісії, проєкти і політичні війни 1991–1996
Перший проєкт з’явився 1992-го – його обговорили на семінарах у Празі та Києві, винесли на всенародне обговорення. Та Верховна Рада першого скликання загрузла в суперечках. Після парламентських виборів 1994-го нова Комісія на чолі з Леонідом Кучмою та Олександром Морозом оживила процес. Співголови – президент і спікер – стали тандемом, що тягнув віз конституціоналізму з багнюки.
Ключовий момент: 8 червня 1995-го підписали Конституційний договір – тимчасовий компроміс між ВР і президентом про розподіл влади. Він діяв до прийняття нової Конституції, але показав: без тиску не обійтися. 20 березня 1996-го представили проєкт, 2 квітня включили до порядку денного. 4 червня перше читання – 258 “за”. Врахували шість тисяч поправок! Друге читання затягнулося.
Напруга наростала. 26 червня Кучма призначив референдум на 25 вересня, РНБО та Рада регіонів засудили зволікання. ВР відповіла постановою про процедуру. А 5 травня створили Тимчасову спеціальну комісію на чолі з Михайлом Сиротою – “батьком” Конституції. Цей черкащанин, стоячи годинами на трибуні, координував правки, ніби диригент оркестру в шторм.
- Основні етапи: 1990 – Комісія; 1992 – перший проєкт; 1995 – Договір; 1996 – перше читання (квітень-червень), марафон 28 червня.
- Конфлікти: Президентські повноваження (Кучма хотів сильну руку), власність (приватна чи соціалістична?).
- Міжнародний вплив: Консультації з Венеціанською комісією забезпечили європейські стандарти.
Після цього списку зрозуміло: процес був як альпіністський сходження – кожен крок на межі. Депутати лівого крила (соціалісти Мороза) тримали ключі, праві тиснули патріотизмом. Результат – унітарна держава з автономією Криму.
Конституційна ніч: компроміси, що ковталися з гіркотою
27 червня о дев’ятій вечора почався марафон. Зал гудів, як вулик: дебати про символи, мову, Крим. Ліві погрожували блокувати без автономії для Криму – праві погодилися за державний статус української мови (стаття 10). Синьо-жовтий прапор і тризуб обміняли на гарантії російській мові та меншинам. Приватна власність (стаття 41) стала святою коровою після жорстких торгів.
Михайло Сирота на трибуні – втомлений, але незламний – представляв правки. Мороз керував залом, Кучма з’явився перед голосуванням, ніби геній-рятівник. О 9:18 – 315 “за”, 36 “проти”, 12 утрималися. Президент підписав одразу. Скасували референдум. Атмосфера? Шампанське лилося рікою, сльози радості змішувалися з втомою.
| Компроміс | Що вимагали ліві | Що дали праві |
|---|---|---|
| Крим | Автономна республіка | Статус АРК |
| Мова | Гарантії російській | Українська державна |
| Символи | Серп і молот? Ні! | Тризуб, синьо-жовтий |
Джерела даних: Верховна Рада України, Український інститут національної пам’яті. Ця таблиця показує, як народилася збалансована Конституція – не ідеал, але реальність перехідного періоду.
Ключові положення: серце Основного Закону
Преамбула виражає волю народу, стаття 1 проголошує Україну суверенною демократією. Розділ II – права людини, прямої дії, як щит від свавілля. Третій – вибори, референдуми. Четвертий – Президент як гарант. Верховна Рада – законодавець, Кабмін – уряд. Судова влада незалежна. Унітарний устрій з автономією Криму та областями.
Конституція визнана Венеціанською комісією однією з найдемократичніших у Європі за правами людини. Вона скасувала радянські норми, ввела ринкову економіку, гендерну рівність. Але й обов’язки: поважати символи, платити податки.
Еволюція: зміни, що тестували міцність
З 1996-го Конституцію змінювали сім разів – кожна правка як операція на живому. 2004 – “політична реформа” посилила парламент (скасовано Януковичем 2010-го, повернено Революцією Гідності 2014-го). 2015 – прокуратура реформована. 2016 – судова. 2019 – курс на ЄС і НАТО (стаття 102), скасування депутатської недоторканності (стаття 80).
- 2004: Більше влади ВР.
- 2010: Повернення президенської моделі.
- 2014: Реставрація 2004-го.
- 2019: ЄС/НАТО, без недоторканності.
Станом на 2026 рік чинна редакція від 1 січня 2020-го – стабільна основа в часи викликів. Зміни вимагають 2/3 голосів, референдуму для перших розділів.
Цікаві факти про прийняття Конституції України
Депутати не спали 24 години – рекорд, що увійшов в аннали. Михайло Сирота стояв на трибуні 14 годин без перерви. Кучма приїхав о 9 ранку, підписав за хвилини. Перша мініатюрна Конституція – 2011-го, розміром з ніготь. Голосування йшло “карткою” – вперше електронно. Після – салют і шампанське в Раді!
День Конституції: від марафону до народного свята
28 червня – єдине свято в Конституції (стаття 161). Святкують концертами, маршем у Києві, лекціями. У 2025-му – акції солідарності, флешмоби з тризубами. Вихідний не завжди, але дух єдності пульсує. У регіонах – круглі столи, реконструкції ночі 1996-го. Це нагадування: права не дарують, їх захищають.
Сьогодні, в часи випробувань, Конституція – як маяк. Вона витримала агресію, революції, пандемії. Кожна стаття нагадує: Україна – правова держава, де людина понад усе. І процес триває – нові виклики чекають нових компромісів, але фундамент міцний.