У запилених окопах під Донецьком, де земля тремтить від вибухів, Дана Виноградова стискала в руках не лише автомат, а й пензель. Ця жінка з позивним “Дана” — штурмовик Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, яка пережила контузію в Пісках, очолила ветеранську службу і нині служить заступницею командира 67-ї окремої механізованої бригади ДУК ПС з морально-психологічного забезпечення. Народжена 26 грудня 1985 року в Хмельницькому, Діана Олександрівна Виноградова (дівоче прізвище Камлюк) перетворила біль фронту на картини, що мандрують Україною, і вірші, які співає “Сокира Перуна”. Її життя — це суміш адреналіну боїв, творчого пориву та непохитної націоналістичної віри.
Зростаючи в родині інженерів, Дана рано відчула поклик до дій. Хлопчацький характер штовхав її на допризивну підготовку в школі, де вона була єдиною дівчиною серед пацанів у берцах. Художня школа розвинула талант, а спорт — кікбоксинг, де вона стала кандидаткою в майстри спорту — загартував тіло. Ці роки сформували характер: максималізм шістнадцятирічної дівчини перетворився на палку відданість ідеям українського націоналізму. Не дивно, що перші іскри спалахнули саме тоді.
Але фронт не став для неї раптовим поворотом. Дана вже мала досвід вуличних сутичок, і її шлях до війни проліг через революції. Сьогодні, як капітан ЗСУ, перша жінка на посаді заступниці командира бригади з МПЗ, вона продовжує надихати бійців, поєднуючи бойовий досвід з лідерством.
Дитинство та юність: корені сили в Хмельницькому
Хмельницький 80-х — тихе провінційне місто, де маленька Діана Камлюк бігала босоніж по дворах, мріючи про пригоди. Батьки-інженери дали їй стабільність, але тато-військовий запалив іскру: з дитинства вона носила берці, малювала татуювання з військовою тематикою. Школа №10 стала першим полем битви — Дана вступила на допризивну підготовку, переконавши міністра освіти Василя Кременя дозволити дівчині тренуватися з хлопцями.
Паралельно — художня школа, де пензлі оживили її фантазії. Після школи — Хмельницький національний університет, спеціальність дизайнер. Ранні професії вирували барвами: візажистка, що творила образи, пірсингістка з гострим оком, модельєрка швейних експериментів, декораторка свят. Кожна робота — як мазок на полотні життя, де змішувалися креатив і бунтарство. З 16 років націоналізм став її компасом: читання книг про УПА, вуличні акції проти несправедливості. Юнацький максималізм кипів, шукаючи виходу.
Цей коктейль з мистецтва й сили вибухнув у 2004-му. Помаранчева революція кликала на Майдан — Дана поїхала до Києва, де вперше відчула смак боротьби. Тоді ж сформувалася її філософія: не чекати змін, а брати їх силою духу.
Революції як кузня характеру: від Грушевського до в’язниці
Помаранчева революція стала пробою пера. Дана стояла в натовпі, скандуйучи гасла, відчуваючи єдність. Але справжній хрещення вогнем — Революція Гідності 2013-2014. На вулиці Грушевського вона кидала коктейлі Молотова, на Інститутській — вдихала хімічний дим, що обпік легені. Опіки стали шрамом, який нагадує про ціну свободи.
З баррикад народився “Правий сектор” — Дана серед засновників. Вуличний активізм переходив межу: боротьба з наркоторгівлею, сутички з “антифа”. У 2008-2012 — ув’язнення на 4 роки 6 місяців за “розпалювання міжнаціональної ненависті”. Націоналісти бачать у цьому політичку репресію режиму Януковича. Вийшовши, Дана не зламалася — навпаки, загартувалася. Навчальний центр “Десна” “Правого Сектору” — її справа, де тренувалися бійці.
Коли Росія вдерлася в Крим, вибір став очевидним. Навесні 2014-го Дана поїхала на Схід — у 5-му батальйоні ДУК ПС як штурмовик. З чоловіком Вадимом (позивний “Зірваний”) домовилися: різні підрозділи, щоб не відволікатися одне на одного.
Піски: пекло, що не зламало
Піски — село-привид під Донецьком, де кожна хвилину — гра в рулетку з “Градами”. Дана йшла в бій без бронежилета й каски: “Боялася сповільнитися, це коштувало б життя”. Восени 2014-го — важка контузія, забій органів. Земля ринула вгору, світ потемнів. Повернення до Києва — реабілітація спортом, бо “спорт — найшвидша терапія”. Депресія чатувала, але пензлі врятували.
В окопах народжувалися ескізи: сіре небо над Пісками, міни у водосховищі як вимкнений фонтан. Страх, радість, біль — все лягло на полотно. Перша романтика фронту — весна 2014, коли добровольці гнали сепарів, стріляючи в повітря. Іловайськ: фальшива звістка про загибель Вадима — земля пішла з-під ніг, аж поки не подзвонив живий.
Після поранення — волонтерство, табори “Командос” і “Трахтемирівська Січ” для молоді. Патріотичне виховання — її місія: “Виховуйте на прикладах сучасних героїв, не чужих богів”.
Творчість: війна очима жінки-художниці
Виставка “Буремна Україна” — 24 картини, що мандрували від Києва до Львова. Унікальна техніка: уламки артилерійських снарядів у мазках — “залізо смерті дає нове життя”. “Артобстріл”, “У війни жіноче обличчя”, “Мати” — збірний образ жінок, що моляться за синів. Найсильніша — “Піски”: мирний вид з вікна, попри жахи. “З полотен видно, як війна поламала мене”, — зізнається Дана.
Поезія в “Голос крові”, “Голос барикад та бліндажів”. Вірші — основа пісень “Сокира Перуна”. Організаторка концертів “Сталевий промінь волі”, фестивалю “Повстанець”. Творчість — не хобі, а спосіб кричати світу: воїни не “хлопчики-герої”, а люди з синдромом, що потребують розуміння, не жалю.
Оборона Києва 2022-го: два батальйони ДУК ПС палять окупантів. Дана — в епіцентрі, речниця з 2017-го. Делегує інтереси добровольців у Мінветеранів, добиває статус УБД для дуківців.
Цікаві факти про Дану Виноградову
- Єдина жінка-заступниця командира бригади з МПЗ в ЗСУ — перша в історії.
- Малювала ескізи між обстрілами, записувала вірші в телефоні під свист мін.
- У проекті “Відважний воїн” — єдина жінка серед стронгменів.
- Організаторка дитячого табору “Командос”, де юні патріоти вчаться виживанню.
- У 2025-му читала лекцію в КНУ про гібридні війни — від революцій до фронту.
Ці штрихи роблять її не просто воїтелькою, а символом незламності, де мистецтво переплітається з кулеметом.
Лідерство в ДУК ПС: від речниці до командування
З 2017-го — офіційна речниця ДУК ПС, очільниця ветеранської служби. Січень 2019: у Мінветеранів вибиває права для бійців. Після 24 лютого 2022 — фронт знову. Нині в 67 ОМБр ДУК ПС: МПЗ — її стихія, де мотивує, як ніхто. “Світ має справу з безумцем — готуйтеся до найгіршого”, — попереджає в інтерв’ю. Коментує події, як у випадку з “Вовками Да Вінчі” 2024-го.
Політика кличе: кандидатка в Київраду від ПС. “Політика не для воїнів? Але воїни — політики за суттю”. Фокус — перемога, не компроміси.
| Рік | Ключова подія |
|---|---|
| 1985 | Народження в Хмельницькому |
| 2004 | Помаранчева революція |
| 2014 | Контузія в Пісках, початок “Буремної України” |
| 2017 | Речниця ДУК ПС |
| 2022 | Оборона Києва |
| 2024-2026 | Заступниця командира 67 ОМБр ДУК ПС, лекції про гібридні війни |
Дані з uk.wikipedia.org та volyn.com.ua. Таблиця ілюструє динаміку шляху — від юності до фронтового лідерства.
“З чоловіком домовилися: воюємо окремо, бо інакше думатимемо, як зберегти одне одного”, — згадує Дана. Двічі одружена, з Вадимом — партнерство в бою й житті. Спорт — кросфіт, фітнес — тримає форму. Філософія проста: “Бийся до перемоги, не чекай милості”. Патріотизм — не слова, а щоденні кроки: табори для молоді, лекції, картини.
Сім’я, спорт і уроки для майбутнього
Сім’я — опора. Вадим, теж боєць, розділив Іловайськ: фальшива смерть розірвала серце на півтори години. Разом — сила. Спорт рятував від ПТСР: “Після контузії бігала, щоб не впасти”. Кросфіт, кікбоксинг — не хобі, а зброя проти слабкості.
Для молоді — поради: читайте про УПА, дійте, не скаржтеся. Ветеранам: “Розумійте нас, не жалійте — допоможіть стати на ноги”. У 2025-му лекція в КНУ: гібридні війни від революцій до дронів. Дана — живий приклад: війна не кінець, а початок.
Її полотна шепочуть про надію, пости в Facebook попереджають про диверсії, а служба в бригаді мотивує тисячі. Дана Виноградова — не просто ім’я, а символ, що надихає боротися далі, бо перемога близько, якщо тримати стрій.