Одеса, 4 січня 1978 року – тут з’явився на світ Олег Євгенович Атаянц, хлопець, чиє ім’я сьогодні асоціюється з потужними арт-проектами, тендерами для армії та галереєю, що пульсує сучасним мистецтвом. Від скромних початків у портовому місті до статусу бенефіціара дев’яти компаній і засновника семи інших – його шлях сповнений драйву, ризиків і несподіваних поворотів. Атаянц не просто заробляє гроші в агросекторі чи будівництві: він інвестує їх у культуру, перетворюючи Чорнобиль на арт-лейтмотив і газові труби на символ опору.
У 2023-му його інсталяція “Fuck gas weapon” у Києві – скручені в “середній палець” труби в сине-жовтих тонах – стала хітом, що лунає в новинах. Планують возити її на американські ярмарки, а виручку з аукціону віддати ЗСУ. Це не перша провокація: з 2017-го галерея Ataiants Gallery у столиці збирає елітні шоу, а стипендії для школярів-художників надихають нове покоління. Бізнес же тримається на постачанні харчів і агропродукції, хоч і з скандалами довкола тендерів Міноборони.
Його історія – це суміш одеського гумору, стратегічного мислення та пристрасті до мистецтва, де кожен проект оживає наче скульптура з розпеченого металу. Розберемося, як одесит став магнатом і культурним магом.
Ранні роки: Одеса як ковальня характеру
Чорноморське брижі та гамір Привозу – ось фон дитинства Олега Атаянца. Народжений у 1978-му, він виріс у місті, де бізнес і креативність переплітаються щодня. Одеса завжди була осередком підприємництва: від контрабанди до вуличних митців. Атаянц, за даними біографічних джерел, рано відчув смак самостійності. У 2000-х він уже підтримував локальні арт-проекти, інвестуючи в одеську культурну сцену – галереї, виставки, молодих авторів.
Освіта прийшла пізно, але солідно: у 2008-му закінчив Державний хіміко-технологічний університет у Дніпрі за спеціальністю “менеджер-економіст”. Цей диплом став фундаментом для бізнес-імперії, де економіка зустрічається з практикою. Не типовий шлях для художника, але Атаянц поєднав їх майстерно – хімія в крові, мистецтво в душі. Переїзд до Києва посилив амбіції: столиця відкрила двері для масштабних ідей.
Ті ранні роки закалені, як одеський граніт. Без зайвих слів про бідність чи дива, просто факт: амбіції виросли з портового вітру, перетворивши хлопця на гравця національного рівня.
Бізнес-імперія: від агро до армійських тендерів
Атаянц – не теоретик. За даними clarity-project.info, він бенефіціар дев’яти компаній і засновник семи. Головні напрямки: аграрка, будівництво, електроенергетика. Уявіть сади волоських горіхів чи овочеві поля – ось де б’ється серце його бізнесу. ТОВ “Перша плодово-овочева компанія” (ЄДРПОУ 33531380) вирізняється на ринку горіхів, постачаючи продукцію не лише всередину країни, а й на експорт.
Але справжній адреналін – тендери Міноборони. Компанії на кшталт ТОВ “Мезон-К” чи “Воєнсервіс-Волонтер” (пов’язані з Атаянцем через партнерів) вигравали контракти на харчі для ЗСУ. У 2010-х “Мезон-К” разом з екс-власником “Воєнторгу” Андреєм Усенком постачав продукти армії. Скандали не уникли: звинувачення в неякісному харчуванні (солдати труїлися сальмонелою в 2019-му), фіктивних угодах на 80 млн грн, ухиленні податків на 400 млн з групою фірм. Прокуратура розслідувала, компанії звільняли від штрафів – типова українська бізнес-епопея з ризиками та вигодами.
Ось ключові компанії в таблиці для наочності. Дані з відкритих реєстрів станом на 2023-2025 роки.
| Компанія | ЄДРПОУ | Сфера | Роль Атаянца |
|---|---|---|---|
| ТОВ “Перша плодово-овочева компанія” | 33531380 | Агро (горіхи, овочі) | Бенефіціар |
| ТОВ “Вол-Нат” | 38089242 | Аграрний бізнес | Кінцевий бенефіціар |
| ТОВ “Стерх” | 31965881 | Постачання | Уповноважена особа |
| ТОВ “Мезонін” | 33567587 | Невизначена | Засновник |
Джерела даних: clarity-project.info та opendatabot.ua. Ці активи генерують дохід, що фінансує меценатство. Атаянц живе динамічно – то Київ, то Маямі, – але бізнес тримається на репутації постачальника для сили.
Перехід від полів до галерей відбувся природно: гроші шукали сенс, а мистецтво дав йому крила.
Галерея Ataiants: де мистецтво стає бізнесом
2017 рік – народження Ataiants Gallery у Києві. Не просто стіни з картинами, а мультимедійний хаб з закритим шоу-румом для елітних колекціонерів. Тут українські зірки поруч з іноземними: інсталяції, скульптури, живопис. Атаянц, як арт-дилер і коллекціонер, курує експозиції, що пульсують актуальними темами – від війни до ідентичності.
Галерея оживає подіями: нічні вернісажі, колаборації. За даними parlament.ua, це центр сучасного мистецтва, де продажі йдуть на нові проекти. Атаянц сам творить – його скульптури додають автентичності. Уявіть: метал гнеться під руками, як доля України, набуваючи форми опору.
- Мультимедіа-підхід: не лише картини, а VR-інсталяції та перформанси, що занурюють глядача.
- Міжнародний акцент: художники з Європи, США – галерея виходить за межі локального.
- Закритий шоу-рум: для VIP, де угоди укладаються шепотом, як у одеських двориках.
Після списку: галерея – це не статичний об’єкт, а живий організм, що росте з кожною виставкою. Вона заповнює прогалину між комерцією і душею.
Made in Chernobyl: мистецтво в епіцентрі трагедії
Жовтень 2019-го, зона відчуження. Перша у світі міжнародна арт-резиденція: 4 дні в Чорнобилі, де 18 митців – від Іллі Чичкана до американця Майка Ренарда – творили на руїнах. Ініціатор Олег Атаянц сам узяв пензель, перетворивши радіацію на натхнення. Виставка у Музеї історії Києва зібрала натовпи: картини з мутантами-природами, скульптури з бетону Прип’яті.
Проект переосмислив катастрофу: не жах, а відродження. Художники з Вірменії, Італії, Польщі принесли свіжі погляди. Чорнобиль став не могилою, а лабораторією ідей – мета Атаянца втілилася. Фінансування з бізнесу, ефект – глобальний резонанс.
- Підготовка: відбір митців, логістика в зону.
- Резиденція: створення на місці, адреналін від забороненого.
- Виставка: Музей Києва, листопад-грудень 2019.
- Наслідки: нові резиденції, натхнення для інших.
Цей кейс показує: Атаянц вміє ризикувати, роблячи з болю мистецтво. Ефект триває – Чорнобиль як арт-ікона.
Fuck gas weapon: палець агресору в лице
2023-й, війна. Росія шантажує газом, Атаянц відповідає металом: труби скручені в фігурку, жовтий зовні, синій всередині – український прапор у гніві. Презентація в готелі “Національний” шокувала: символ, що кричить “Ідіть геть!”. Ідея з 2022-го, після вибуху “Північного потоку”.
План: США, арт-ярмарки, аукціон для ЗСУ. Провокація з душею – Атаянц коментував: тактика РФ провалиться, Україна сильніша. Ця робота – пік його стилю: бізнес фінансує бунт, мистецтво б’є в ціль.
Меценатство: стипендії як інвестиція в майбутнє
З 2017-го Атаянц фінансує молодь. Конкурс для школярів 3-5 класів Святошинського району: “Соборна Україна”. Перемогла Анастасія Кравченко з ЗОШ №196 – 3000 грн стипендії. Жюрі: Атаянц, куратор Оксана Бобошко, іноземні експерти.
Це не разовий жест: системна підтримка талантів. Гроші з агробізнесу йдуть на фарби, поїздки, мрії. Атаянц вірить: культура – щит нації.
Цікаві факти про Олега Атаянца
- Самотужки створив інсталяцію з газопроводів вагою в тонни – чиста адреналінова скульптура.
- Його галерея має шоу-рум, куди не пускають усіх – елітний клуб колекціонерів.
- У Чорнобилі малював сам, попри радіацію, доводячи: мистецтво перемагає страх.
- Бізнес почався з одеських поставок, а сягнув армійських мільярдів.
- Живе між Києвом і Маямі, але серце в Україні – плани на нові резиденції.
Ці перлини роблять Атаянца не просто фігурою, а легендою в дії.
Його проекти еволюціонують: від Чорнобиля до фронту. Атаянц продовжує балансувати між профітом і душею, нагадуючи – справжній успіх пахне свободою і фарбою.