Турбіни гудуть низьким, майже заспокійливим рокотом, коли вода скидається через шлюзи Дніпровської ГЕС. Саме під цей звук роками керував однією з ключових енергетичних компаній України чоловік, чиє прізвище стало синонімом довгого перебування на чолі державної гідроенергетики — Ігор Сирота.
Народжений у 1959 році в невеликому селі Градівка на Львівщині, він спочатку обрав зовсім іншу стежку — медицину. Закінчивши Львівське медичне училище, майже два десятиліття присвятив здоров’ю людей. Але в середині 90-х життя різко повернуло: бізнес, менеджмент, комерційні структури. А потім — державні компанії, де потрібно було не просто керувати, а виживати в постійних змінах правил гри.
Від фельдшера до генерального директора Укргідроенерго
У 1997 році Ігор Григорович очолив ТОВ «Прес-Брук» — типовий для тих часів перехід від бюджетної сфери до комерції. Потім радник у Державній адміністрації залізничного транспорту, посади, пов’язані з логістикою та закупівлями. Кожен крок додавав досвіду в управлінні великими потоками ресурсів і людей.
У 2010 році його запросили на посаду першого заступника в «Укргідроенерго». Вже за рік — березень 2011 — він стає генеральним директором. Тоді міністром енергетики був Юрій Бойко, а Сирота виявився його сватом. Цей факт багато років супроводжував усі дискусії навколо його керівництва.
П’ятнадцять років — це ціла епоха для керівника державної компанії в Україні. За цей період змінилися президенти, уряди, закони про ринок електроенергії, почалася повномасштабна війна. А Сирота залишався на посаді, керуючи каскадом ГЕС і ГАЕС, які виробляють близько 10% електроенергії країни.
Як змінювалася гідроенергетика під його керівництвом
Коли Сирота прийшов, компанія ще працювала за старими правилами — фіксовані тарифи, планові ремонти, мінімум конкуренції. Потім запустили ринок електроенергії 2019 року. Гідроенергетика опинилася в новій реальності: потрібно було швидко реагувати на ціни, балансувати систему, коли сонце і вітер дають піки, а вночі або взимку — дефіцит.
Він неодноразово повторював: гідроелектростанції — це маневрові потужності. Саме вони дозволяють швидко підняти або скинути навантаження, коли атомні блоки йдуть на плановий ремонт чи коли відновлювані джерела поводяться непередбачувано. Під час посухи в Європі 2022 року, коли річки обміліли до рекордно низьких рівнів, українські ГЕС все одно тримали баланс завдяки накопиченим запасам у водосховищах.
Ракетні удари по енергетичній інфраструктурі з осені 2022 року стали найважчим випробуванням. Понад 140 влучань по об’єктах «Укргідроенерго» — цифра, яку Сирота називав у інтерв’ю. Турбіни виходили з ладу, лінії руйнувалися, але каскад продовжував працювати. Гідроенергетики працювали вахтами по 12–15 годин, спали в укриттях поруч із пультами управління.
Досягнення та критика: дві сторони однієї медалі
За роки керівництва компанія суттєво модернізувала обладнання. Реконструкція Дніпровської ГЕС, Дністровської ГАЕС, Канівської та Кременчуцької станцій дозволила збільшити потужність і продовжити термін експлуатації агрегатів. З’явилися нові проєкти — добудова Дністровської ГАЕС, планування Ташлицької ГАЕС.
Фінансові показники теж вражали: стабільний прибуток навіть у роки, коли інші державні компанії були збитковими. Дивиденди до бюджету йшли мільярдами гривень щороку. Але саме ця стабільність викликала питання: чому так довго один керівник? Чому так мало публічності? Чому тендери іноді вигравали компанії з сумнівною репутацією?
Критики вказували на зв’язки з політиками минулих епох, на високі зарплати топ-менеджменту, на окремі скандали з закупівлями. Сирота відповідав просто: «Треба працювати так, щоб результат пам’ятали через 20 років». І справді — каскад Дніпра досі стоїть і дає електрику, попри все.
Останній рік: від ударів до відставки
У 2025 році, після 15 років безперервного керівництва, Ігор Сирота написав заяву про звільнення. Наглядова рада задовольнила її 28 травня. Він залишив компанію на піку — після рекордних показників, після відновлення пошкодженого обладнання, після переходу на нові стандарти безпеки в умовах війни.
Відставка стала несподіванкою для багатьох. Хтось говорив про політичні зміни, хтось — про власне бажання завершити етап. Офіційно — заява за власним бажанням. Неофіційно — багато років під тиском, особливо після корупційних підозр щодо окремих керівників філій.
Цікаві факти про Ігоря Сироту та гідроенергетику
Цікаві факти
🌊 Медик, який став енергетиком — у 1978 році Сирота закінчив медичне училище і 19 років працював за фахом, перш ніж перейти в бізнес та енергетику.
⚡ Рекордна каденція — 15 років на чолі однієї державної компанії — це один з найдовших термінів серед топ-менеджерів держпідприємств в Україні за останні десятиліття.
💧 Вода як зброя балансу — під час блекаутів 2022–2023 років саме гідроакумулюючі станції дозволяли швидко запускати енергосистему після відключень.
🏆 Дивіденди-рекордсмени — у окремі роки «Укргідроенерго» перераховувало до бюджету більше, ніж деякі великі приватні енергокомпанії разом узяті.
🚀 ГАЕС як гігантські батареї — Дністровська ГАЕС у режимі накопичення споживає електрику вночі, а вдень віддає її назад у мережу з ККД близько 75–80%.
Що залишається після Сироти
Каскад ГЕС на Дніпрі — це не просто бетон і метал. Це система, яка тримає баланс всієї енергетики країни. Вона маневрена, відносно екологічна, здатна швидко реагувати. Саме завдяки їй Україна витримувала найважчі періоди блекаутів.
Новий керівник отримає компанію в стані відновлення після масованих атак, з амбітними планами на нові ГАЕС і модернізацію старих. Але фундамент — міцний. П’ятнадцять років наполегливої роботи залишили слід, який видно в кожному включеному світлі під час відключень.
Гудіння турбін триває. Вода продовжує падати. Енергія тече далі.